03 листопада 2025 року м. Київ № 320/41973/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Марича Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про визнання протиправним та скасування постанов,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Голосіївського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедик Б.Ю. від 22 травня 2023 року, накладені на позивача за умисне без поважних причин невиконання рішення суду від 21 червня 2022 року по справі № 752/119266/15-ц .
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що постанови державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедик Б.Ю. про накладання штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 1700 грн від 22 травня 2023 року, винесені в рамках виконавчого провадження №71166896, суперечить нормам чинного законодавства. Позивач посилається на протиправність постанов про накладення на нього штрафу за невиконання рішення суду, оскільки державний виконавець не здійснив ретельного дослідження всіх обставин та причин, які завадили позивачу належним чином виконати рішення суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків:
Позивачем подано заяву про усунення недоліків у строк, вказаний в ухвалі суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у порядку статті 287 КАС України, з призначення судового засідання.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 липня 2018 року задоволено позов ОСОБА_2 , згідно якого зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у володінні належної ОСОБА_3 земельної ділянки шляхом зобов'язання позивача знести паркан, встановлений між земельними ділянками.
Зобов'язано не чинити перешкоди у встановленні ОСОБА_2 паркану між нашими земельними ділянками.
Стягнуто з позивача на користь ОСОБА_2 документально підтверджені судові витрати у розмірі 5243 грн. 60 коп.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2021 року заяву про перегляд заочного рішення по цивільній справі №752/11926/15-ц., провадження №2/752/135/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у встановленні паркану та знесення частини паркану, залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 липня 2018 року скасовано та постановлено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у встановленні паркану та знесення частини паркану задоволено частково.
Постановлено усунути перешкоди у володінні належної ОСОБА_3 земельної ділянки шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести паркан, встановлений між нашими земельними ділянками, в частині, що знаходиться на території земельної ділянки (кадастровий номер 8 000 000 000 :79:175:0019), власником якої є ОСОБА_3 , в межах, встановлених у Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 19 грудня 2017 року №45/15-16-17.
Зобов'язано не чинити перешкоди у встановленні ОСОБА_2 паркану між земельними ділянками №12 та АДРЕСА_1 .
02 березня 2023 року старшим державним виконавцем Кедик Б.Я. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого листа № 752/11926/15-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 03 лютого 2023 року.
28 квітня 2023 року позивач подала заяву до державного виконавця про те, що не може
виконати рішення суду з поважних причин, а саме тому, що не приймала участь у судових засіданнях. Вказала, що з висновком експерта не знайома, жодного позначення, де має проходити межа земельної ділянки ОСОБА_3 немає.
22 травня 2023 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедик Б.Ю. винесено постанову у межах виконавчого провадження №71167656 про накладення штрафу у розмірі 1700 грн за невиконання рішення суду.
22 травня 2023 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедик Б.Ю. винесено постанову у межах виконавчого провадження №71166896 про накладення штрафу у розмірі 1700 грн за невиконання рішення суду.
Не погоджуючись з постановами відповідача про накладення штрафу у розмірі 1700 грн від 22.05.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінки правомірності оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади сфери виконавчого провадження регулюються Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно зі ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин 1, 2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до приписів частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.
Отже, державний виконавець має встановлений законом обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункти 1, 16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно частин 1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Таким чином, з вищевказаних норм вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, оскаржувані постанови старшим державним виконавцем Кедиком Богданом Ярославовичем було винесено у зв'язку із невиконанням боржником виконавчого документа, а саме ОСОБА_1 не було усунуто перешкоди у володінні належної ОСОБА_3 земельної ділянки АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести паркан, встановлений між земельними ділянками АДРЕСА_2 , в частині, що знаходиться на території земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:175:0019), власником якої є ОСОБА_3 , в межах, встановлених у Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 19.12.2017 року №45/15-16-17, а також щодо зобов'язання позивача не чинити перешкоди у встановленні ОСОБА_3 паркану між земельними ділянками №12 та №14 по вул. Трахтемирівській в м. Києві.
Водночас, як випливає із матеріалів справи, 02 березня 2023 року старшим державним виконавцем Кедик Б.Я. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого листа № 752/11926/15-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 03 лютого 2023 року.
При цьому, позивачем 28 квітня 2023 року офіційно рекомендованим листом було направлено державному виконавцю заяву про те, що вона не може виконати рішення суду з поважних причин, а саме тому, що остання не приймала участь у судових засіданнях, а отже з висновком експерта не знайома, жодного позначення, де має проходити межа земельної ділянки ОСОБА_3 (відсутність межових знаків) немає.
Крім того, позивач вказала, що зверталась до державного виконавця з проханням вийти на місце розташування земельних ділянок, зафіксувати факт відсутності межових знаків, а також звернутися до суду з метою роз'яснення судового рішення чи встановлення порядку і способу виконання рішення суду, що в своїй сукупності свідчить, що невиконання боржником судового рішення зумовлено поважними причинами.
Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 Кодексу адміністративного судочинства України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд зазначає, що в ході розгляду справи Відповідачем не спростовано указаних Позивачем тверджень.
Відповідачем не надано суду жодних належних та достовірних доказів правомірності оскаржуваних постанов.
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 травня 2021 р. у справі №420/5465/18 (адміністративне провадження №К/9901/9501/19) зауважив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 січня 2020 р. у справі №640/9234/19 (адміністративне провадження №К/9901/26611/19) наголосив, що поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 р. у справі № 160/4615/19 (адміністративне провадження № К/9901/32172/19).
Зазначені висновки підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин при розгляді даної адміністративної справи.
Виходячи з встановлених обставин справи, суд зауважує, що державний виконавець Кедик Б.Я. виніс постанови про накладення штрафу від 22 травня 2023 року ВП №71167656 та №71166896 не з'ясувавши обставини та не встановивши об'єктивних причини, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання судового рішення боржником.
Суд вважає, що наведені позивачем причини невиконання ним рішення суду є поважними, оскільки вони свідчать про наявність обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання судового рішення боржником.
Суд дійшов висновку, що позивач довів протиправність спірних постанов про накладення штрафу від 22 травня 2023 р. за ВП №71167656 та №71166896, у той час як відповідачем не доведено законність спірної постанови та не обґрунтовано вчинені ним дії.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність постанов про накладення штрафу від 22 травня 2023 р. за ВП №71167656 та №71166896, а відтак, позовні вимоги визнає такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до копії квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1073,60 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Голосіївського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ).
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Голосіївського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) (Код ЄДРПОУ 34999976, адреса: 03022, м. Київ, (вул. Ломоносова) вулиця Юлії Здановської, 22/15) про визнання протиправним та скасування постанов - задовольнити.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедик Б.Ю. про накладання на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700 грн від 22 травня 2023 року, винесену у межах виконавчого провадження №71166896, винесену за невиконання рішення суду від 21 червня 2022 року по справі №752/119266/15-ц.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кедик Б.Ю. про накладання на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700 грн від 22 травня 2023 року, винесену у межах виконавчого провадження №71167656, винесену за невиконання рішення суду від 21 червня 2022 року по справі №752/119266/15-ц.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) (Код ЄДРПОУ 34999976, адреса: 03022, м. Київ, (вул. Ломоносова) вулиця Юлії Здановської, 22/15) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.