ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про зупинення провадження у справі
"04" листопада 2025 р. справа № 300/469/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Боршовського Т.І., розглянувши в письмовому провадженні питання про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому представник позивача просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 27.10.2017 по 24.12.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 27.10.2017 по 24.12.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100.
Позовні вимоги мотивовано тим, що при звільненні з військової служби позивачу протиправно не було виплачено належне йому грошове забезпечення, яке фактично виплачене лише на виконання судових рішень. За вказаних обставин, представник позивача вважає, що ОСОБА_1 на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 27.10.2017 по 24.12.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100.
Ухвалою від 12.11.2024 суд зупинив провадження у справі № 300/469/24 до набрання чинності рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6856/22. Предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6856/22 був спір між працівником та роботодавцем щодо обрахунку середнього заробітку за час непроведення повного розрахунку при звільненні. Ключовим було питання щодо того в якій редакції застосовувати до спірних відносин статтю 117 Кодексу законів про працю України: у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX чи в редакції до вказаних змін.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховний суд в складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду за результатом розгляду справи № 440/6856/22 прийняв постанову від 06.12.2024, якою задовольнив частково касаційну скаргу Полтавської міської ради, скасував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 у справі № 440/6856/22, справу № 440/6856/22 направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Полтавського окружного адміністративного суду.
В постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 Верховний суд в складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду зробив висновок щодо застосування статті 117 Кодексу законів про працю України. Верховний Суд зауважив, що у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові..
Ухвалою суду від 03.09.2025 суд поновив провадження у справі.
В подальшому Суд встановив на підставі відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень що ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 306/2708/23 за касаційною скаргою Державного підприємства Фінансування інфраструктурних проектів на постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Фінансування інфраструктурних проектів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 03.08.2021 по 19.01.2023.
Ухвалою Касаційного цивільного суду від 20 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії суддів, а ухвалою від 11 червня 2025 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного цивільного суду вказала на необхідність відступу від висновку, сформульованого Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22.
Так, у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зроблено протилежний висновок щодо застосування статті 117 Кодексу законів про працю України. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зауважив, що у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Проте, на переконання колегії суддів Касаційного цивільного суду, трудовий договір, як угода між роботодавцем та працівником, припиняється, і саме в день звільнення роботодавець повинен сплатити працівникові все, що йому належить при звільненні. Порушення цього обов'язку тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України. Оскільки порушення прав працівника відбулося (за умови невиплати йому всіх сум, що належать при звільненні) саме в день звільнення, ці відносини повинні регулюватися нормою статті 117 КЗпП України в редакції, яка діяла на час звільнення. Тривалість часу невиплати належних працівникові сум при звільненні не може бути підставою для застосування іншої редакції цієї статті, в тому числі, щодо обмеження строку виплати середнього заробітку, оскільки право працівника порушається саме в день звільнення, а трудових відносин між сторонами не існує. Колегія суддів Касаційного цивільного суду при передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду наголосила на необхідності розглядати систему порушень роботодавцем трудового законодавства у цій справі, як необхідну послідовність систематичних діянь, спрямованих на порушення прав працівника. За таких обставин, фактичне пом'якшення відповідальності роботодавця виглядає як схвалення подібної логіки і поведінки. Натомість застосування правила статті 117 Кодексу законів про працю України і до другого періоду (з 19 липня 2022 року до 18 січня 2023 року) без обмеження строком, на думку колегії суддів, відповідало б принципу справедливості та забезпечувало б реалізацію захисної функції - однієї з головних функцій трудового права. Колегія суддів Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що для формування єдиної правозастосовної практики є підстави для відступлення від висновків Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що мотиви, викладені в ухвалі Касаційного цивільного суду від 11 червня 2025 року, обґрунтованими й такими, що містять підстави для прийняття справи до провадження Великої Палати Верховного Суду відповідно до частин третьої та п'ятої статті 403 ЦПК України, оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовної практики у спорах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням змін, внесених Законом України № 2352-IX, та необхідність розгляду питання щодо відступлення від висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22. Таким чином, 18.09.2025 Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про прийняття справи № 306/2708/23 до свого розгляду.
Суд враховує, що оцінка аргументів сторін та вирішення спору в цій адміністративній справі неможливі без правильного застосування норми, яка регулює спірні правовідносини - статті 117 КЗпП, в тому числі й обрання редакції цієї норми, що регулює спірні правовідносини (за період затримки розрахунку при звільненні, що розпочався до 19.07.2022, а завершився після набрання чинності Законом № 2352-IX, що має місце й в спірному випадку: період прострочення згідно позовних вимог: з 27.10.2017 по 24.12.2023).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Зважаючи на перебування у провадженні Великої Палати Верховного Суду справи № 306/2708/23 (касаційне провадження № 14-84цс25), у межах якої суд касаційної інстанції повинен усунути різні підходи касаційних судів та забезпечити єдине правозастосування судами статті 117 КЗпП, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у цій справі.
Керуючись статтями 236, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Зупинити провадження у справі № 300/469/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, до набрання чинності судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в справі № 306/2708/23 (касаційне провадження № 14-84цс25).
Ухвалу суду може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.