ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" листопада 2025 р. справа № 300/2632/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.03.2025 №092350008325 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 09.07.2024 перерахунок і виплату ОСОБА_1 розміру пенсії з врахуванням заробітної плати (доходу) за період роботи в російській федерації з 29.11.2000 по 01.11.2008 на підставі довідки від 19.12.2023 № 130 та № 131; з 15.02.2011 по 06.05.2016 на підставі довідки від 13.11.2023 № 122; з 07.06.2017 по 11.04.2022 на підставі довідки від 13.11.223 № 121 та здійснювати її виплату з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, на виконання рішення суду від 24.12.2024 у справі № 300/8409/24, пенсійним органом обчислено розмір його пенсії без врахування довідок про заробітну плату від 19.12.2023 № 130 та № 131; від 13.11.2023 № 121 та № 122. На звернення ОСОБА_1 , пенсійний орган прийняв оскаржуване рішення про відмову у врахуванні при обчисленні пенсії позивача вказаних довідок про заробітну плату, з тих підстав, що російська федерація з 01.01.2023 припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Позивач уважає таке рішення протиправним, оскільки питання щодо припинення участі російської федерації в Угоді від 13.03.1992 стосовно позивача вже надавався висновок у рішенні Івано- Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі № 300/8409/24, в якому суд констатував, що здобуття спірного загального страхового трудового стажу позивачем, мало місце до виходу Держави Україна та російської федерації з Угоди, вчиненої 13.03.1992, тому її положення підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 01.05.2025 позовну заяву залишив без руху та надав позивачу п'ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
Позивач, 12.05.2025 виконав вимоги ухвали суду від 01.05.2025 про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 продовжено розгляд адміністративної справи.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві вказав на те, що російська федерація з 01.01.2023 припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Також, 23.12.2022 набрав чинності Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 23 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03.03.1998. Внаслідок зазначеного, у пенсійного органу відсутня можливість зробити запит до російської федерації щодо перевірки достовірності інформації про стаж і заробітну плату, проведення розрахунку пенсії відповідно наданих відомостей на теперішній час неможливе. За наведених обставин та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні уточнюючі відомості щодо заробітної плати та сплачені страхові внески позивача за спірні періоди, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити позивачу в перерахунку пенсії з врахуванням відомостей наданих довідок.
Відповідно до ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, встановив наступне.
На виконання рішення суду від 24.12.2024 у справі № 300/8409/24 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
При цьому, пенсійним органом ОСОБА_1 обчислено розмір пенсії без врахування довідок про заробітну плату від 19.12.2023 № 130 та № 131; від 13.11.2023 № 121 та № 122.
На звернення ОСОБА_1 , відповідач прийняв рішення від 07.03.2025 №092350008325 про відмову у врахуванні при обчисленні пенсії позивача довідок про заробітну плату від 19.12.2023 № 130 та № 131; від 13.11.2023 № 121 та № 122, з тих підстав, що російська федерація з 01.01.2023 припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с.47).
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся із даним позов до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Згідно з частиною 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-ІV).
При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.
За змістом підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року.
За бажанням пенсіонера ним може подаватися довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Як вже встановлено судом, відповідач у відзиві на позов зазначає про те, що позивачу відмовлено у враховані його заробітної плати, яку він отримував у період роботи в російській федерації з 29.11.2000 по 01.11.2008 на підставі довідки від 19.12.2023 № 130 та № 131; з 15.02.2011 по 06.05.2016 на підставі довідки від 13.11.2023 № 122; з 07.06.2017 по 11.04.2022 на підставі довідки від 13.11.223 № 121, оскільки немає підтвердження первинними документами.
Суд зазначає, що довідками про заробітну плату виданими ТОВ «Обьнефтеремонт» за від 19.12.2023 № 130 та № 131, від 13.11.223 № 121 та №122 підтверджено відомості нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за періоди роботи з листопада 2000 року по листопад 2008 року, з лютого 2011 року по червень 2016 року, з червня 2017 року по травень 2022 року (а.с.14, 15, 16, 17).
Як вбачається з вказаних довідок страхові внески за спірні періоди нараховувалися та сплачувалися у Пенсійний Фонд російської федерації у відповідності до законодавства.
Зміст вказаних довідок свідчить, що такі довідки видані на основі первинних документів (особових рахунків).
Суд зазначає, що вказані довідки підписані відповідальними особами підприємства, на них проставлені печатки відповідного підприємства. Також ці довідки містить адресу місцезнаходження підприємства, яке видало вказані довідки.
З огляду на наведене, суд вважає, що такі довідки відповідають вимогам законодавства, оскільки видані на підставі особових рахунків, містять чітко визначені періоди роботи, за які здійснювалася виплата заробітної плати позивачу, суми заробітної плати, відрахування із заробітної плати.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що відповідач протиправно не врахував для обчислення пенсії позивача заробітну плату згідно з довідками про заробітну плату виданими ТОВ «Обьнефтеремонт» за від 19.12.2023 № 130 та № 131, від 13.11.223 № 121 та №122.
Відповідно до абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 №290/95-ВР, трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачали, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Доказів, які б свідчили про недостовірність вищевказаних довідок відповідачем суду не надано. При цьому, відповідачем не заперечується їх достовірність, а в своїх аргументах відповідач вказує про необхідність підтвердження інформації щодо сплати страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації.
Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на відсутність інформації щодо сплати страхових внесків суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд зазначає, що страхові внески є складовою умови існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, суд вважає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до стажу позивача спірних періодів роботи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Крім наведеного, суд приймає до уваги те, що зі змісту довідок підтверджується сплата страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації за періоди роботи позивача з листопада 2000 року по листопад 2008 року, з лютого 2011 року по червень 2016 року, з червня 2017 року по травень 2022 року.
Одночасно, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про не зарахування заробітної плати позивача за період роботи на території російської федерації, так як Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення припинила свою дію з 19.06.2023, оскільки така обставина не може мати наслідком позбавлення особи права зарахування певного заробітку, та як наслідок, позбавлення позивача конституційного права на належний соціальний захист.
На переконання суду, документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що російська федерація припинила участь в зазначеній Угоді.
Разом з тим, у період роботи позивача на території російської федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати визначеної у вищевказаних довідках.
Як наслідок, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії, з моменту призначення, з урахування заробітної плати, яка підтверджується довідками про заробітну плату виданими ТОВ «Обьнефтеремонт» від 19.12.2023 № 130 та № 131, від 13.11.223 № 121 та №122, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір у розмірі 1211,20 гривень сплачено позивачем згідно квитанції від 08.05.2025 (а.с.49).
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.03.2025 №092350008325 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 09.07.2024 перерахунок і виплату ОСОБА_1 розміру пенсії з врахуванням заробітної плати (доходу) на підставі довідок від 19.12.2023 № 130 та № 131; від 13.11.2023 № 121 та № 122 та здійснювати її виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 13486010) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 13486010), адреса: вул. Батюка, 8, м. Слов'янськ, Донецька область, 84100.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.