04 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/7916/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Дору Ю.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі-відповідач), яким просить суд:
1.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 17.09.2025 року щодо відмови в нарахуванні та виплати ОСОБА_1 , грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 09 вересня 2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась із заявою в якій просила нарахування та виплату, грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач) від 17.09.2025 року відмовив у задоволенні такої заяви у зв'язку з тим, що у позивача відсутній стаж за вислугу років станом на досягнення 60 річного віку у розмірі 30 років, а наявний лише 29 років 5 місяців 4 дні, а період роботи з 10.07.1989 року по 31.12.1991 року в Чукотській центральній окружній лікарні на посаді лікаря педіатра у зв'язку з ненаданням уточнюючої довідки про період роботи.
З таким рішенням позивачка не погоджується та вказує, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.
На підставні Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким введено на території України воєнний стан, у зв'язку військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 24.02.2022, листування із російською федерацією зупинена, що підтверджується офіційним повідомленням АТ «Укрпошта» на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Зазначене вище унеможливлює отримання позивачкою довідки про підтвердження стажу роботи.
Таким чином, покладений в основу оскаржуваних дій відповідача факт того, що позивачка не надала довідку про підтвердження стажу роботи оскільки цей стаж підтверджений трудовою книжкою, не є законодавчо встановленою підставою для відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою суду від 06.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області 10 жовтня 2025 року подано відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ОСОБА_1 09.09.2025 року звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії - зміна надбавки (виплата грошової допомоги в розмірі 10 пенсій згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (далі Закон № 1058-ІУ).
Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій.
Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
За принципом екстериторіальності вказана заява позивачки від 09.09.2025 розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Однак, відділом перерахунку пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного Фонду в Закарпатській області (структурний підрозділ, що розглядав заяву за принципом екстериторіальності), заявнику Рішенням №262840022902 від 17.09.2025 було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно даних наявних у Головного управління прослідковується, що уповноважений орган здійснив призначення пенсії по віку позивачці без виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, як працівнику охорони здоров'я.
Як вбачається з матеріалів справи Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не здійснювало призначення пенсії, а тільки розглянуло заяву позивачки про перерахунок пенсії - допризначення у зв'язку з наданими документами.
За результатами розгляду заяви позивачки та доданих до неї документів, а саме згідно трудової книжки НОМЕР_1 та довідок за №87 від 06.09.2024 р. та №56 від 01.09.2025р. встановлено, що у позивачки на день досягнення пенсійного віку (07.08.2024 року) стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 29 років 5 місяців 4 дні.
Одночасно зазначаємо, що до спеціального стажу не зараховано період роботи з 10.07.1989 р. по 31.12.1991 р. в Чукотській центральній окружній лікарні в зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки, яка б підтверджувала роботу на лікарській посаді із зазначенням, що у вказаний період позивачка не перебувала (перебувала) у відпустках без збереження заробітної плати
Згідно підпункту 8 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, документами, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 розділу XV Закону №1058-ІУ є: трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб. У тих випадках, коли у трудовій книжці або відомостях про трудову діяльність у реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, що підтверджує роботу на посадах і в закладах, установах державної та комунальної власності, передбачених постановами КМУ від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» та від 4 листопада 1993 року №909, додаються уточнюючі довідки закладів, установ або їх правонаступників, інші документи, що підтверджують такі відомості.
В результаті вищенаведеного вважає, що Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області прийнято правомірне рішення про відмову у проведенні перерахунку згідно заяви №14271 від 09.09.2025 року в зв'язку з відсутністю на день досягнення пенсійного віку 30 років страхового стажу на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09.09.2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії - зміна надбавки (виплата грошової допомоги в розмірі 10 пенсій згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (далі Закон № 1058-ІУ).
За принципом екстериторіальності вказана заява позивачки від 09.09.2025 розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням №262840022902 від 17.09.2025 було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У вказаному рішенні відповідачем зазначено, що за результатами розгляду заяви позивачки та доданих до неї документів, а саме згідно трудової книжки НОМЕР_1 та довідок за №87 від 06.09.2024 р. та №56 від 01.09.2025р. встановлено, що у позивачки на день досягнення пенсійного віку (07.08.2024 року) стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 29 років 5 місяців 4 дні.
Одночасно зазначено, що до спеціального стажу не зараховано період роботи з 10.07.1989 р. по 31.12.1991 р. в Чукотській центральній окружній лікарні в зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки, яка б підтверджувала роботу на лікарській посаді із зазначенням, що у вказаний період позивачка не перебувала (перебувала) у відпустках без збереження заробітної плати.
Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) та Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637) також визначено, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, при цьому потреба у наданні додаткових відомостей або ж уточненні інших відомостей виникає лише тоді, коли у заявника відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній, або ж містяться неточні записи про період його роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 242/2536/16-а, від 12.09.2022 по справі №569/16691/16-а, від 01.01.2022 по справі № 620/1178/19 та інших.
Як вже було встановлено судом, при розгляді заяви позивачки про виплату десяти місячних пенсій відповідачем не враховано до спеціального страхового стажу позивачки періоди її роботи з 10.07.1989 року по 31.12.1991 року в Чукотській центральній окружній лікарні на посаді лікаря педіатра у зв'язку з ненаданням уточнюючої довідки про період роботи.
Так, досліджуючи зміст записів трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 судом встановлено, що записи у трудовій книжці щодо вказаних періодів роботи внесені у хронологічному порядку, без виправлень та скріплені печатками та підписами.
При цьому суд враховує, що вказані записи містять необхідні відомості про роботу у такий період, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дату звільнення з посади, зазначення відомостей, на підстави чого внесені відповідні записи, також записи про звільнення засвідчені чіткими відтисками печатки підприємства, при цьому жодних виправлень, закреслень такі записи не містять. Наведене спростовує сумніви у можливому маніпулюванні з цими записами. Тобто, суд вважає такі записи належними та допустимими доказами для підтвердження трудового стажу позивача.
У оскаржуваному рішенні та відзиві відповідачем не наведено підстав необхідності надання уточнюючої довідки для підтвердження вищевказаного періоду роботи
Відтак стаж та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Отже, відповідачем протиправно не зараховано до спеціального страхового стажу позивачки періоди роботи з 10.07.1989 року по 31.12.1991 року в Чукотській центральній окружній лікарні, відтак такі повинні бути зараховані до спеціального страхового стажу позивачки.
Щодо права позивача на призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-ІV.
Згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 згаданого Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191.
Відповідно до п.1 Порядку цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п.2 Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені:
переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років";
переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення".
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм права вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року по справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Так, суд враховує те, що позивачу призначена пенсія за віком, станом на день досягнення пенсійного віку позивач працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а її стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку, з урахуванням зарахування позивачу до спеціального стажу періоду роботи з 10.07.1989 року по 31.12.1991 року (спірного періоду роботи), становив понад 30 років.
Крім того, не заперечується сторонами, що позивачу до моменту призначення пенсії за віком, пенсія з інших підстав не призначалась, одноразова грошова допомога не виплачувалась.
З огляду на зазначене, суд вважає, що у спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, для виплати позивачці грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що рішення відповідача №262840022902 від 17.09.2025 в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тому з метою поновлення порушених прав позивача та належного способу захисту, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди її трудової діяльності з 10.07.1989 року по 31.12.1991 року в Чукотській центральній окружній лікарні на посаді лікаря педіатра та зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 968,96 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №262840022902 від 17.09.2025 року щодо відмови в нарахуванні та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до спеціального стажу період її трудової діяльності з 10.07.1989 року по 31.12.1991 року в Чукотській центральній окружній лікарні на посаді лікаря педіатра та провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-ІV.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяЮ.Ю.Дору