03 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/30105/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за жовтень, листопад та грудень 2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за жовтень, листопад та грудень 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із наказу командира від 15.04.2022 № 4. Під час служби у період дії воєнного стану він мав право на додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Позивач стверджує, що за жовтень, листопад та грудень 2022 року ця винагорода не нараховувалася та не виплачувалася. Адвокатський запит, направлений до військової частини НОМЕР_1 , залишився без належного виконання, оскільки відповідач посилався на самовільне залишення позивачем військової частини з 25.10.2022 по 26.12.2022, що підтверджується наказами від 25.10.2022 № 196 та від 26.12.2022 № 258. ОСОБА_1 вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки він залишався військовослужбовцем у цей період. Позивач наполягає, що дисциплінарні стягнення не можуть бути підставою для позбавлення його права на додаткову винагороду. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 30000 грн за жовтень, листопад, грудень 2022 року.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Липи В.А. від 30.10.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 17.07.2024 № 133 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024, у зв'язку з призовом з 04.07.2024 на військову службу судді Липи В.А., справу передано на розгляд судді Леміщаку Д.М.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Леміщака Д.М. від 23.07.2024 прийнято до провадження дану справу.
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 20.04.2025, військова частина НОМЕР_2 як заявник від імені військової частини НОМЕР_1 зазначила, що остання є її структурним підрозділом і не має повноважень для самостійного представництва у судах. Про існування справи № 240/30105/23 військовій частині НОМЕР_1 стало відомо лише після отримання ухвали суду від 03.02.2025 про стягнення штрафу за невиконання вимог ухвал від 23.09.2024 та 26.11.2024. Заявник стверджує, що ці ухвали не були отримані через специфіку поштового обслуговування військових частин у зоні бойових дій. військова частина НОМЕР_2 надала витребувані судом документи, включаючи інформацію про нарахування та виплати позивачу, а також витяги з наказів, які підтверджують самовільне залишення ОСОБА_1 військової частини з 04.10.2022 по 08.10.2022 та з 25.10.2022 по 26.12.2022. Заявник просив залучити військову частину НОМЕР_2 як співвідповідача та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність позивача на службі в указані періоди.
Ухвалою від 26.05.2025 залучено до справи військову частину НОМЕР_2 як другого відповідача.
Ухвалами від 20.03.2025 та від 03.07.2025 провадження у справі зупинялося та поновлювалося на підставі ухвал від 26.05.2025 та від 30.10.2025 відповідно.
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 19.07.2025, військова частина НОМЕР_2 зазначила, що ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину 04.10.2022, був оголошений таким, що самовільно відсутній наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2022 № 175, повернувся 08.10.2022 наказом від 04.10.2022 № 179. 25.10.2022 ОСОБА_1 повторно самовільно залишив військову частину, оголошений відсутнім наказом від 25.10.2022 № 196, направлено доповідь вих. № 1516 від 25.10.2022, проведено службове розслідування наказом від 25.10.2022 № 670, акт від 20.11.2022. Протягом жовтня та листопада 2022 ОСОБА_1 до місця служби не повертався, обліковувався як самовільно відсутній. 26.12.2022 ОСОБА_1 повернувся, що оголошено наказом від 26.12.2022 № 258, яким його звільнено зі служби та виключено зі списків особового складу. Військова частина НОМЕР_1 сформована у 2022 як структурний підрозділ на забезпеченні військової частини НОМЕР_3 до серпня 2023, з серпня 2023 на забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , не має власного господарства. Військова частина НОМЕР_1 перебуває на даний час у стані розформування.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
15.04.2022 ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду техніка 3 стрілецької роти НОМЕР_4 окремого стрілецького батальйону на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2022 № 4. Зазначеним наказом встановлено 11 тарифний розряд за посадою та звання штаб-сержанта. Зарахування відбулося на підставі витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.04.2022 № 90.
14.06.2022 ОСОБА_1 , який обіймав посаду техніка 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , було допущено до тимчасового виконання обов'язків старшого техніка 3 стрілецької роти на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2022. Цим наказом встановлено 10 тарифний розряд за посадою. Підставою для призначення стали рапорти ОСОБА_1 від 14.06.2022 про здачу та прийом посади, а також директива командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 08.06.2022 № Д-50/ДСК.
04.10.2022 під час перевірки особового складу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 було виявлено відсутність ОСОБА_1 на вогневій позиції. На підставі рапорту командира 3 стрілецької роти від 04.10.2022 № 2739 видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2022, яким ОСОБА_1 визнано таким, що самовільно залишив військову частину з 04.10.2022. Виплату грошового забезпечення припинено з 04.10.2022, а ОСОБА_1 виключено з котлового забезпечення польового продовольчого пункту харчування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " з 05.10.2022.
08.10.2022 ОСОБА_1 з'явився до місця служби у військовій частині НОМЕР_1 . На підставі рапорту командира 3 стрілецької роти від 08.10.2022 № 2798 видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2022 № 179, яким ОСОБА_1 зараховано на котлове забезпечення польового продовольчого пункту харчування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " з 09.10.2022.
08.10.2022 ОСОБА_1 призначено на посаду старшого техніка 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 08.10.2022 № 110-РС. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2022 № 189 встановлено, що ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків з 18.10.2022, із збереженням 10 тарифного розряду за посадою.
25.10.2022 під час перевірки особового складу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 знову виявлено відсутність ОСОБА_1 . На підставі рапорту командира 3 стрілецької роти від 25.10.2022 № 3113 видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 № 196, яким ОСОБА_1 визнано таким, що самовільно залишив військову частину з 25.10.2022. Виплату грошового забезпечення припинено з 25.10.2022, а ОСОБА_1 виключено з котлового забезпечення польового продовольчого пункту харчування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " з 26.10.2022.
26.12.2022 ОСОБА_1 з'явився до місця служби у військовій частині НОМЕР_1 . На підставі рапорту ОСОБА_1 від 26.12.2022 № 5200 видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2022 № 258, яким його зараховано на котлове забезпечення польового продовольчого пункту харчування " ІНФОРМАЦІЯ_4 " з 27.12.2022.
26.12.2022 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку зі звільненням у відставку за віком на підставі наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 17.10.2022 № 113-РС. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2022 № 258 встановлено, що вислуга ОСОБА_1 у Збройних Силах України на день виключення становить 16 років 2 місяці 13 діб. Йому нараховано компенсацію за 10 діб невикористаної відпустки за 2022 рік та одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення. ОСОБА_1 не отримував матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, але отримав грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік. Його виключено з котлового забезпечення польового продовольчого пункту харчування " ІНФОРМАЦІЯ_4 " з 27.12.2022.
11.01.2023 наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2022 № 258 щодо звільнення ОСОБА_1 викладено в новій редакції на підставі рапорту старшого помічника начальника штабу від 11.01.2023 № 401. Зміни стосувалися уточнення дати наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 17.10.2022 № 113-РС та рапорту ОСОБА_1 від 26.12.2022 № 5205 про здачу посади та відсутність скарг.
У відповідь на адвокатський запит представника ОСОБА_1 , адвоката Кириленка А.В., військова частина НОМЕР_1 надала розрахунково-платіжну відомість № 5/72, з якої вбачається, що додаткова винагорода не виплачувалася через самовільне залишення ОСОБА_1 військової частини.
Вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди протиправною, позивач звернувся до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Як визначено статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Положення статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначають, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Частинами першою - четвертою статті 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За змістом пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
У подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023.
Так, підставою для виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн Постановою № 168 (у первинній редакції) було визначено лише наявність дії воєнного стану у відповідному місяці, за який вона виплачується.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Згідно з пунктом 17 Розділу І "Загальні положення" Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
25.03.2022 Міністром оборони України було прийнято рішення № 248/1298 з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, а в подальшому, 23.06.2022 прийнято окреме доручення Міністра оборони України № 912/з/29, в яких вказано виплату додаткової винагороди в 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів командирів військових частин - особовому складу військової частини.
Порядок і умови виплати цієї додаткової винагороди військовослужбовцям у Збройних Силах України в подальшому було визначено наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 "Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", який набрав чинності 31.01.2023.
Вказаним наказом Порядок № 260 доповнено новим розділом XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану", яким, зокрема, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах (пункт 2):
30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
Отже, у період з 24.02.2022 по 31.01.2023 додаткова винагорода як одноразовий додатковий вид грошового забезпечення у розмірі 30000,00 грн підлягала виплаті усім військовослужбовцям Збройних Сил України, які проходять військову службу.
Однак матеріалами справи підтверджується, що за період жовтня - грудня 2022 року додаткова винагорода із розрахунку 30000,00 грн на місяць позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.
Водночас, проходження військової служби та порядок виплати грошового забезпечення мають особливості, пов'язані з дотриманням військової дисципліни.
Пунктом 15 Розділу I Порядку № 260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Таким чином, спеціальне законодавство, що регулює порядок виплати грошового забезпечення, прямо пов'язує право на отримання грошового забезпечення з фактом виконання службових обов'язків та прямо забороняє його виплату за період самовільного залишення військової частини.
Суд має надати відповідь на ключове питання: чи є "додаткова винагорода" за Постановою № 168 складовою "грошового забезпечення", виплата якого припиняється під час самовільного залишення військової частини згідно з Порядком № 260.
Позивач стверджує, що Постанова № 168 є спеціальним актом, а самовільне залишення військової частини є дисциплінарним проступком, який не має позбавляти його винагороди, гарантованої Кабінетом Міністрів України усім військовослужбовцям на період воєнного стану, оскільки він залишався у списках особового складу частини до 26.12.2022.
Суд вважає таку позицію помилковою з огляду на таке.
Як встановлено частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення є комплексним поняттям, яке складається з основних (оклади) та додаткових видів. До додаткових видів прямо віднесено "винагороди", які мають постійний характер.
Додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, хоч і запроваджена на тимчасовий період (дії воєнного стану), але має щомісячний, постійний характер виплати і за своєю суттю є винагородою за проходження служби в особливих умовах (під час воєнного стану).
Отже, "додаткова винагорода" у розмірі 30000 грн за Постановою № 168 є складовою грошового забезпечення військовослужбовця у розумінні статті 9 Закону № 2011-XII. Вона не є окремою соціальною виплатою, не пов'язаною з виконанням службових обов'язків (як, наприклад, пенсія або допомога по інвалідності). Це плата за службу в умовах воєнного стану.
Порядок № 260, виданий Міністерством оборони України на підставі та на виконання законів України та постанов Уряду (зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704), деталізує механізм виплати грошового забезпечення.
Пункт 15 Розділу I Порядку № 260 чітко і беззаперечно встановлює, що грошове забезпечення не виплачується за час самовільного залишення військової частини. Оскільки суд встановив, що винагорода за Постановою № 168 є складовою грошового забезпечення, то на неї поширюється загальне правило про припинення виплат.
Логіка законодавця є очевидною: грошове забезпечення (включаючи всі його складові: оклади, надбавки, винагороди) виплачується за виконання військового обов'язку, за службу. Самовільне залишення частини є грубим порушенням військової дисципліни, яке полягає саме у невиконанні військового обов'язку, у фізичній відсутності на службі.
Позиція позивача про те, що він залишався "у списках особового складу", не спростовує факту його фізичної відсутності та невиконання обов'язків. Перебування у списках є необхідною, але не достатньою умовою для отримання грошового забезпечення. Достатньою умовою є фактичне виконання службових обов'язків.
Порядок № 260 чітко розмежовує ці поняття, вказуючи, що виплата припиняється з дня самовільного залишення і поновлюється з дня повернення до військової частини, тобто з дня коли військовослужбовець фактично приступив до виконання службових обов'язків".
Факти самовільного залишення військової частини встановлені матеріалами справи та не заперечуються позивачем у період з 04.10.2022 по 07.10.2022 та з 25.10.2022 по 25.12.2022.
Видання наказів про припинення виплати грошового забезпечення від 04.10.2022 та від 25.10.2022 № 196 підтверджує, що відповідач діяв у повній відповідності до процедури, встановленої пунктом 15 Порядку № 260.
Суд також бере до уваги, що факт повторного та тривалого самовільного залишення позивачем військової частини з 25.10.2022 було не лише зафіксовано щоденним наказом командира (від 25.10.2022 № 196), але й став предметом окремого службового, яке було призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 № 670. За результатами цього розслідування 20.11.2022 було складено відповідний акт, який зафіксував обставини відсутності військовослужбовця.
Проведення службового розслідування, в порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, є процедурою, що офіційно встановлює та документує факт дисциплінарного (або кримінального) правопорушення. Акт службового розслідування від 20.11.2022 є належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує факт невиконання ОСОБА_1 службових обов'язків у період з 25.10.2022. Відповідно, цей документ, поряд із наказами про припинення виплат, слугував обґрунтованою правовою підставою для фінансового органу для застосування пункту 15 Порядку № 260 та припинення нарахування позивачу всіх складових грошового забезпечення за дні його фактичної відсутності.
Однак як встановлено судом, у спірних місяцях були періоди, коли позивач фактично виконував службові обов'язки, а сам позивач у прохальній частині позову просить нарахувати винагороду "в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі".
З цього приводу суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168" Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24.02.2022, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII "Про Збройні Сили України" (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.
Пункт 9 згаданого окремого доручення обумовив, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн не включати військовослужбовців, які: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника) (підпункт 9.4 пункту 9)
Таким чином, Кабінет Міністрів України, запровадивши винагороду, прямо делегував Міністру оборони України повноваження встановити особливі умови та порядок її виплати. Ці умови могли відрізнятися від загальних умов виплати грошового забезпечення (встановлених Порядком № 260).
Саме на виконання пункту 2-1 Постанови № 168 Міністр оборони України видав Окреме доручення № 912/з/29 від 23.06.2022.
Доводи позивача про те, що припинення виплат має відбуватися лише пропорційно дням самовільного залишення військової частини (як це передбачено п. 15 Розділу I Порядку № 260), є помилковими. Порядок № 260 є загальною нормою (lex generalis) щодо всього грошового забезпечення (окладів, надбавок тощо).
Натомість, Окреме доручення № 912/з/29 є спеціальною нормою (lex specialis), виданою на підставі прямого делегування від КМУ, і стосується виключно порядку виплати додаткової винагороди за Постановою № 168.
Відповідно до принципу верховенства права та ієрархії нормативних актів, у даному випадку застосуванню підлягає саме спеціальна норма, яка регулює спірні правовідносини.
Судом встановлено, що позивач:
- вчинив СЗЧ у жовтні 2022 року (місяць здійснення порушення);
- був відсутній весь листопад 2022 року (період самовільного залишення);
- повернувся до військової частини у грудні 2022 року (місяць повернення).
Таким чином, військова частина, керуючись прямою та імперативною нормою спеціального акту (Окреме доручення № 912/з/29), була зобов'язана не включати ОСОБА_1 до наказів про виплату додаткової винагороди за жовтень, листопад та грудень 2022 року.
Ця норма, на відміну від загального правила в Порядку № 260, передбачає не пропорційне зменшення виплати, а повне позбавлення права на додаткову винагороду за весь місяць, в якому сталося порушення або повернення.
Також суд звертає увагу, що позбавлення позивача виплати додаткової винагороди у спірні періоди здійснено з урахуванням вимог окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, а не на підставі Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України як виду дисциплінарного стягнення.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачі діяли правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України № 168 (в редакції Постанови № 793) та Окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022.
Бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за жовтень, листопад та грудень 2022 року не є протиправною, оскільки позивач через самовільне залишення військової частини втратив право на отримання цієї винагороди у спірних місяцях відповідно до спеціального порядку, встановленого Міністром оборони України.
Отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 6, 9, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 03 листопада 2025 р.
03.11.25