(про відмову у відстроченні чи розстроченні виконання рішення суду,
зміні чи встановленні способу і порядку виконання судового рішення)
03 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/15156/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про замінити спосіб і порядок виконання
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку та виплати пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР від 06.06.1996.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 позов задоволено.
20.10.2025 до суду надійшла заява позивачки (стягувачки) про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Просить ухвалити рішення яким змінити встановлений рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 240/15156/24 спосіб і порядок його виконання, встановивши в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" новий спосіб його виконання: "Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській на користь нараховану на виконання даного судового рішення за період з 13.02.2024 по 31.08.2025 пенсійні виплати у розмір 201 532,07 грн". Судовий розгляд заяви просить здійснювати у порядку письмового провадження.
28.10.2025 від представниці Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшли до суду заперечення на заяву, в яких просив відмовити у задоволенні з огляду на її безпідставність та необґрунтованість. Пояснив, що виконання рішення суду залежить виключно від бюджетного фінансування, то його виконання можливо і в такий спосіб як зобов'язання виплатити позивачеві пенсію (здійснити виплату донарахованої суми пенсії), хоча і за певних умов (такими умовами є здійснення належного фінансування на виплату заборгованості з Державного бюджету України). Тобто, зміна способу виконання судового рішення у такому випадку не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування Державою витрат по виплаті заборгованості з пенсійних виплат позивачу.
30.10.2025 від стягувачки надійшла заява, в якій просила не брати до уваги подані до суду заперечення.
Враховуючи наявні матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути подану заяву у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Відтак, поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
Тобто, зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
При цьому, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного і місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2021 № 845, у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.
Норми цього пункту не застосовуються до безспірного списання з боржника за видатками, які фінансуються з місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України, та у разі, коли стягувачами є особи, визначені у частині другій статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Так, в обґрунтування поданої заяви представник позивачки вказав, що на даний час прийняте у даній справі рішення не виконане у повному обсязі, зокрема здійснено перерахунок пенсії позивачки пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06.06.1996 та нараховано доплату у розмірі 202 788,90 грн, але не виплачено нараховану суму, у зв'язку із відсутністю відповідного фінансового призначення, встановленого Законом на відповідний рік. Вважає, що у зв'язку із тривалим невиконання судового рішення наявні підстави для задоволення поданої заяви.
Суд, проаналізувавши наявні матеріали справи, обґрунтування поданої заяви та позицію відповідача (боржника) з приводу заяви про заміну способу виконання рішення, зважає на наступне.
Як свідчать матеріали справи позивачці на виконання рішення суду донараховано 202 788,90 грн, однак не здійснено її виплату, у зв'язку із відсутністю відповідного фінансового призначення, встановленого законом про Державний бюджет на відповідний рік. У свою чергу, за матеріалами справи відслідковується, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило ряд дій з метою отримання коштів для виконання судового рішення прийнятого у даній справі, зокрема подало інформацію Пенсійному фонду України, як розпоряднику бюджетних коштів вищого рівня шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми "Реєстр судових рішень" інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, обов'язок ведення та заповнення якої покладено на територіальні органи Пенсійного фонду України.
У той час, слід відмітити, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідно фінансування не може вважатися невиконанням рішення за відсутності поважних причин.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області в межах наданих повноважень вжито усіх можливих заходів для виконання даного рішення суду, зокрема нараховано заборгованість стягувачу у розмірі 202 788,90 грн та направлено звернення до Пенсійного фонду України про виділення додаткових коштів для погашення заборгованості за судовими рішеннями, які обліковуються в Реєстрі.
При цьому, суд зауважує, що приписи ст. 378 КАС України передбачають зміну чи встановлення порядку чи способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі, а саме резолютивної частини рішення, яке містить висновки суду по суті позовних вимог, у зв'язку з чим, суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.
Натомість, обставини викладені у заяві стягувачки не обґрунтовують доцільність і необхідність зміни способу та порядку виконання рішення суду.
Як вже відмічалося, частина судового рішення прийнятого у даній справі виконана, а інша буде виконана в порядку черговості в межах наявних бюджетних призначень відповідача.
Невиконання відповідачем судового зобов'язання в частині виплати коштів через відсутність у нього відповідних бюджетних призначень в розумінні частини 3 статті 378 КАС України не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.
Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року №2456-VI, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Водночас, слід звернути увагу на той факт, що грошові кошти у вигляді заборгованості по виплаті компенсації за невчасне виконання рішення суду, які нараховані та належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Більш того, відомості про те, що такі кошти перебувають на рахунках Пенсійного органу, однак не виплачуються, в матеріалах справи відсутні.
Слід зауважити, що фактичне виконання судового рішення в частині виплати нарахованих коштів, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. При цьому, стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Аналіз викладеного, дає підстави для висновку, що виконання рішення суду у даній справі залежить саме від бюджетного фінансування, а не визначеного судом способу. З огляду на, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості нарахованої на виконання рішення суду.
Разом з тим, суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладену у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18, згідно з якою стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
З огляду на викладене та враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат, суд вважає безпідставними аргументи стягувача, наведені в заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у даній справі.
Також, слід звернути увагу, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
У той час, Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: "Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті".
Зважаючи на те, що у даній справі встановлено спосіб відновлення порушеного права позивача - зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а не стягнення конкретних сум, суд дійшов висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить представник стягувачки, адже запропонований спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення суду у даній справі.
Такий висновок узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 та Сьомого апеляційного адміністративного суду в постанові від 20.01.2025 у справі №240/18377/23.
Враховуючи викладене, заява представника позивачки (стягувачки) про зміну способу і порядку виконання судового рішення, прийнятого у даній справі до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст.241-243,248,378 КАС України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 прийнятого в адміністративній справі № 240/15156/24 за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про замінити спосіб і порядок виконання, відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Єфіменко