у порядку судового контролю за виконанням судового рішення
04 листопада 2025 року м. Житомир Справа № 240/6646/24
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До суду звернувся ОСОБА_1 із позовом про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного сулу від 21.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області щодо неприйняття передбаченого законом рішення у встановлений строк за наслідками розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5282 га, кадастровий номер 1822086500:05:000:0985, що знаходиться на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за межами населених пунктів. Зобов'язано Новогуйвинську селищну раду Житомирського району Житомирської області розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5282 га, кадастровий номер 1822086500:05:000:0985, що знаходиться на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду і Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" №2145-ІХ. В решті позову відмовлено.
12.09.2025 на адресу суду від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі вх. №69416/25 до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.
23.10.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду у порядку 382 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду апеляційної інстанції.
28.10.2025 на адресу суду від позивача надійшла позивача про відвід судді вх. №78332/25.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 визнано відвід необґрунтованим та передано справу №240/6646/24 іншому суду, у порядку встановленому ч.1 ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення питання щодо відводу.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Гуріна Д.М.
30.10.2025 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі вх. №79179/25.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви від 12.09.2025 вх. №69416/25 Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про відстрочення виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.25 в адміністративній справі №240/6646/24 за позовом ОСОБА_1 до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Заява ОСОБА_1 про повторне встановлення судового контролю від 23.10.2025 вх. №77610/25 розглядається судом у відповідності до положень статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
За приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).
У справі "Сорінг проти Об'єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень-складовою права на справедливий судовий захист.
Таким чином, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Положеннями частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частин 2 та 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Поряд з цим, частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Така позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Як зазначено позивачем у заяві від 23.10.2025, відповідачем рішення суду у справі №240/6646/24 не виконується.
У справі міститься копія постанови державного виконавця про накладення на Новогуйвинську селищну раду штрафу за невиконання рішення суду (ВП №77574248 від 08.05.2025) та копія повідомлення державного виконавця до ГУ НП в Житомирській області про вчинення Новогуйвинською селищною радою кримінального правопорушення, яке зумовлене невиконанням судового рішення.
Враховуючи положення частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язує суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
Керуючись статтями 248, 256, 381-1, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Задовольнити заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 23.10.2025 вх. №77610/25.
Зобов'язати Новогуйвинську селищну раду Житомирського району Житомирської області подати до Житомирського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі №240/6646/24 у місячний строк з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Д.М. Гурін