Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 листопада 2025 року Справа №200/9070/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача - адвоката Чернікова Д.Ю. про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
У провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в період з 29.02.2020 по 27.10.2022 включно, грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 за період з 29.02.2020 по 27.10.2022 включно, перерахунок та виплату грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в період з 31.10.2022 по 19.05.2023 включно, грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 за період з 31.10.2022 по 19.05.2023 включно, перерахунок та виплату грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
23.10.2025 до суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 24.02.2025 у цій адміністративній справі.
Заява обгрунтована тим, що рішення Військовою частиною НОМЕР_1 не виконується, а тому представник позивача просить зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 протягом 15 календарних днів надати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі №200/9070/24 та долучити документи, що підтверджують обставини в ньому (розрахунок перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.02.2020 по 27.10.2022 та копію заявок-розрахунків на фінансування виконання даного рішення): щодо перерахунку посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2025 вказану заяву прийнято до розгляду та вирішено здійснити її розгляд в порядку письмового провадження. Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 5-денний строк з дня отримання цієї ухвали для надання суду письмових пояснень по суті поданої заяви, а також докази фактичного виконання рішення суду від 24.02.2025 у справі № 200/9070/24.
29.10.2025 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2025, Військовою частиною НОМЕР_1 надано до суду письмові пояснення по суті поданої заяви.
Пояснення мотивовані тим, що з метою добровільного виконання рішення суду фінансово-економічною службою частини проведено перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.02.2020 по 27.10.2022. В ході такого перерахунку нараховано ОСОБА_1 суму в розмірі 153 947,50 грн.
З метою подальшого добровільного виконання рішення суду, відповідно до Положення про фінансове господарство розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня (другого ступеня) за кошторисом Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.11.2009 №550, Наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ, організації Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту», юридичною службою та начальником фінансового органу Військової частини НОМЕР_1 складено та направлено до фінансово-економічного підрозділу вищого органу військового управління заявки та розрахунок коштів, необхідних для виконання судових рішень: Основна заявка-розрахунок на фінансування від 05.06.2025 № 1114; Основна заявка-розрахунок на фінансування від 04.07.2025 № 1429; Основна заявка-розрахунок на фінансування від 06.08.2025 № 1681; Основна заявка-розрахунок на фінансування від 08.09.2025 № 1931. Основна заявка-розрахунок на фінансування від 07.10.2025 № 2143.
Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що судове рішення не виконано виключно у зв'язку відсутності бюджетного фінансування потреб військової частини за КЕКВ 2800. Станом на 29.10.2025 бюджетом не профінансовано виконання судових рішень, що прийнято судами ще у 2022, 2023, 2024 роках (до дати прийняття Рішення від 24.02.2025 по справі № 200/9070/24).
Також, Військовою частиною НОМЕР_1 надано докази фактичного виконання рішення суду, а саме: Розрахунок суми на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 по справі № 200/9070/24; лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.11.2024 №220/13/9088 щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки»; основна заявка-розрахунок на фінансування за КЕКВ 2800 від 04.07.2025 № 1429 з розрахунком потреби в коштах для виконання судових рішень та видатків за КЕКВ 2800; основна заявка-розрахунок на фінансування за КЕКВ 2800 від 06.08.2025 № 1681 з розрахунком потреби в коштах для виконання судових рішень та видатків за КЕКВ 2800; основна заявка-розрахунок на фінансування за КЕКВ 2800 від 08.09.2025 № 1931 з розрахунком потреби в коштах для виконання судових рішень та видатків за КЕКВ 2800; основна заявка-розрахунок на фінансування за КЕКВ 2800 від 07.10.2025 № 2143 з розрахунком потреби в коштах для виконання судових рішень та видатків за КЕКВ 2800; виписка з рахунку частини за 14.10.2025.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені представником позивача доводи та надані пояснення Військової частини НОМЕР_1 із доданими до неї документами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р (II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 2 ст. 382-1 КАС України).
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (ч. 3 ст. 382-1 КАС України).
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб'єкта владних повноважень (ч. 4 ст. 382-1 КАС України).
Відповідно до ст. 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу (ч. 2 ст. 382-3 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 п. п. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.97 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі № 200/9070/24, зокрема:
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в період з 29.02.2020 по 27.10.2022 включно, грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 за період з 29.02.2020 по 27.10.2022 включно, перерахунок та виплату грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, виконуючи рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі № 200/9070/24, Військова частина НОМЕР_1 зобов'язана була здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.02.2020 по 27.10.2022 включно виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
На виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 надано письмові пояснення по суті поданої представником позивача заяви, а також докази фактичного виконання рішення суду.
З наданих до пояснень документів вбачається, що на виконання рішення суду від 24.10.2025 у справі № 200/9070/24 Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.02.2020 по 27.10.2022 включно та зазначено загальну суму що підлягає виплаті - 153 947,50 грн., про що надано розрахунок перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Також, Військовою частиною НОМЕР_1 надано основні заявки-розрахунки на фінансування для виплати забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішення судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки за напрямком грошового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2025 № 1429, від 06.08.2025 № 1681, від 08.09.2025 № 1931, від 07.10.2025 № 2143.
Разом з тим, перевіряючи вказані вище заявки від 04.07.2025 № 1429, від 06.08.2025 № 1681, від 08.09.2025 № 1931, від 07.10.2025 № 2143 судом встановлена відсутність прізвища позивача - ОСОБА_1 по виконанню судового рішення по справі № 200/9070/24.
Таким чином, Військовою частиною НОМЕР_1 не надано належних доказів про виконання рішення суду по справі № 200/9070/24.
Тому твердження Військової частини НОМЕР_1 про те, що судове рішення не виконано виключно у зв'язку відсутності бюджетного фінансування потреб військової частини за КЕКВ 2800, є необґрунтованим, оскільки із наданих документів не вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_1 вживалися всі необхідні заходи для фактичного виконання судового рішення, зокрема - включення ОСОБА_1 до відповідних заявок на фінансування та забезпечення контролю за виділенням коштів для його виплати.
Відтак, посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань як на єдину причину невиконання рішення суду не підтверджується належними та допустимими доказами і спростовується встановленими обставинами справи.
З огляду на викладене суд погоджується з твердженнями представника позивача про те, що на дату подання до суду заяви в порядку статті 382 КАС України відповідач не виконав належним чином рішення суду від 24.02.2025 у справі № 200/9070/24.
Відтак, суд приходить до переконання, що з метою забезпечення права позивача на справедливий суд в частині виконання судового рішення, ухваленого на його користь, Військовій частині НОМЕР_1 слід встановити строк для подання звіту про виконання рішення суду у цій адміністративній справі.
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Відтак саме на суд покладаються повноваження щодо визначення строку, якого відповідачу буде достатньо для виконання судового рішення.
На переконання суду, в даному випадку Військовій частині НОМЕР_1 слід встановити місячний строк для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2025, а не п'ятнадцятиденний, як на тому наполягає заявник.
За таких обставин заява представника позивача - адвоката Чернікова Д.Ю. про встановлення судового контролю підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 382, 382-1 КАС України, суд
Заяву представника позивача - адвоката Чернікова Дениса Юрійовича про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі 200/9070/24 - задовольнити частково.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі № 200/9070/24 протягом одного місяця з дня отримання копії цієї ухвали та долучити документи, що підтверджують обставини в ньому, а саме копії заявок-розрахунків на фінансування виконання даного рішення: щодо перерахунку посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.С. Духневич