Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 листопада 2025 року Справа№200/6614/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач), через свого представника, адвоката Рибалку Олену Сергіївну, яка діє на підставі ордеру серії АН №1769651 від 22 серпня 2025 року, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі-відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.08.2025 № 046350020402 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 04.08.2025, зарахувавши періоди її роботи з 17.01.1994 по 01.06.2022 до пільгового за Списком № 2 стажу, з 09.01.2023 по 04.08.2025 - до пільгового підземного за Списком № 1 стажу.
В обґрунтування позивач зазначає, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки стаж її роботи підтверджений наданими документами.
Ухвалою Донецького адміністративного суду від 01 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17 вересня 2025 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву із додатковими документами.
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України у Винницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача зазначаючи наступне.
Рішенням № 046350020402 від 11 серпня 2025 року відмовлено у призначенні пенсії, оскільки позивач не досягла пенсійного віку 55 років, та у зв'язку з відсутністю документу щодо неодержання пенсії в органах пенсійного забезпечення російської федерації.
У зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
22 вересня 2025 року представник позивача надав суду відповідь на відзив.
У відповіді на відзив, позивач зауважив, що аргументи відповідача не спростовують доводів позовної заяви. Правова позиція позивача залишається незмінною, то просить задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно паспорта НОМЕР_1 , який виданий Вугледарським МВ УМВС України в Донецькій області 12 вересня 2000 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до довідки від 22.09.2022 №1216-5002161446 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області зареєстроване за місцезнаходженням: 21005 м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ЄДРПОУ 13322403) є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
04 серпня 2025 року позивач звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пільгової пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії від 04 серпня 2025 року розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Винницькій області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №046350020402 від 11 серпня 2025 року, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку 55 років, та у зв'язку з відсутністю документу щодо неодержання пенсії в органах пенсійного забезпечення російської федерації.
В рішенні відповідач зазначив наступне.
Пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2), становить 55 років.
Вік заявниці 50 років.
Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2), становить 25 років.
Згідно поданих документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж заявника складає 30 років 2 місяці 18 днів (з урахування роботи за Списком № 1 - 34 роки 2 місяці 18 днів).
Необхідний стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2), становить 10 років.
Стаж заявниці, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення становить 23 роки 4 місяці 18 днів з них:
- за Списком №2 - 18 років 11 місяців 1 день;
- за Списком №1 - 3 роки 5 місяців 1 день.
Стаж роботи на підземних і відкритих гірничих роботах (Постанова КМУ № 202 - 25 років) - 1 рік 0 місяців 0 днів.
До стажу роботи за Списком №2 не зараховано період роботи згідно довідки №400/141-К від 19.12.2024, а саме:
- з 17.01.1994 по 01.12.2019, оскільки нормативний акт, на який посилаються в довідці щодо наявності права на пільгове пенсійне забезпечення, не є чинним на період роботи заявника, що є порушенням п.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 за № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/1173, відповідно до якого, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Враховуючи, що підприємство розташоване на території, що передбачена Переліком території, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376, пільговий стаж розраховано, згідно даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. при цьому не враховано період роботи після 02.12.2019, оскільки відсутня інформація щодо проведення атестацій робочих місць.
Окрім того, в матеріалах адміністративно справи міститься довідка форми РС-право, яка представлена відповідачем, згідно якої були зараховані до страхового та пільгового стажу позивача періоди наступним чином:
- з 17.01.1994 по 31.12.1998 - 4 роки 11 місяців 15 днів;
- з 01.01.1999 по 31.12.1999 - ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в - 1 рік 0 місяців 0 днів;
- з 01.01.2000 по 31.12.2000 - Список №1 - 1 рік 0 місяців 0 днів;
- з 01.01.2001 по 31.12.2003 - Список №2 - 3 рік 0 місяців 0 днів;
- з 01.01.2004 по 31.03.2006 - Список №2 - 2 роки 3 місяці 0 днів;
- з 01.04.2006 по 01.12.2019 - Список №2 - 13 років 7 місяців 16 днів;
- з 02.12.2019 по 31.05.2022 - 1 рік 10 місяців 0 днів;
- з 28.10.2022 по 13.12.2022 - 0 років 1 місяці 17 днів;
- з 09.01.2023 по 11.01.2023 - 0 років 1 місяць 0 днів;
- з 12.01.2023 по 27.01.2023 - Навчання за фахом - 0 років 1 місяць 0 днів;
- з 28.01.2023 по 28.02.2023 - Список №1 - 0 років 2 місяці 0 днів;
- з 01.03.2023 по 30.06.2025 - Список №1 - 2 роки 4 місяці 0 днів;
Страховий стаж з урахуванням перетину періодів всього: 30 років 2 місяці 18 днів;
Додаткові роки за Список 1: 4 роки 0 місяців 0 днів;
Всього для розрахунку: 34 роки 2 місяці 18 днів.
Позивач не погоджуючись із рішенням відповідача та розрахунком пільгового стажу, звернувся із даним позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV).
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV від 09.07.2003 в редакції чинній до 01.01.2018, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років та збільшено тривалість страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 20 років до 25 років.
03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, пункт 2 частини другої статті 114 якого визначає: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Разом з цим, Законом №2148-VIII, викладено у новій редакції пункт 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, згідно з яким «пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону».
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі № 2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Рішенням Конституційного суду № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення), наведені положення Закону № 1788-ХІІ втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
Конституційний Суд України в рішенні у справі 1-р/2020 зазначив, що зміни, внесені до ст. 13 Закону № 1788 Законом № 213-VIII вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію, стаття 13,частина друга статті 14,пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом№ 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 № 1-р/2020 встановлений порядок виконання цього Рішення шляхом застосування положень Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 01.04.2015 (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/1173, визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
У період роботи позивача діяли Списки №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 та постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016.
Посилання відповідача на довідку №400/141-К від 19.12.2024, яка на думку відповідача не є чинним, суд зазначає, що позивач не несе відповідальності за видані документи та зауважує, що у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивача, пенсійний орган мав право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо, проте таким правом суб'єкт владних повноважень не скористався.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних документах.
З представленої довідки №300/141-4к від 19.12.2024 ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсіх за відсутності трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працювала повний робочий день в ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське» з 17 січня 1994 року (наказ про прийом №10-к від 17.01.1994) по 01.12.2019 рік - 25 років 10 місяців 15 днів за професією лампівник 2 розряду, що передбачена Списком №2 розділ 1 підрозділ 2010100а-13357 код КП 9322, а отже даний період роботи позивача дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що атестація має проводитися у передбачені для цього строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 21.08.2018 (адміністративне провадження К/9901/20098/18, справа №352/547/16-а) та постанові від 10.07.2018 (справа №227/545/17, адміністративне провадження №К/9901/22421/18) вказуючи, що: атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
При цьому, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особі, яка зайнята на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, має право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Водночас, доказів повідомлення відповідачем позивача у визначений Порядком №22-1 спосіб про необхідність подання додаткових документів, в тому числі особистого повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не є спірним між сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбаченою діючим законодавством.
Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Отже, конституційне право позивача на отримання пенсії не може бути обмежено з огляду на приписи Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не виплата пенсії яка гарантована Конституцією України є прямим порушенням статті 1 Протоколу 1 до Європейської Конвенції з прав людини.
Під час надання оцінки відмови в призначенні пенсії з підстав недосягнення позивачем віку 55 років суд виходить із такого.
З 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII».
Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІу редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 2148-VIII.
Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком № 2, який становить 50 років за пунктом «б» частини першої статті13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1788-ХІ І у редакції Закону № 2148-VIII.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, посилаючись на правову позицію Великої палати Верховного суду в постанові у справі 520/15025/16 а під час вирішення справи з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на підставах, що визначені одночасно положеннями п. 2 частини другої ст. 114 Закону № 1058 та п. «б ст. 13 закону № 1788, застосував до спірних правовідносин у справі положення п. «б» ст. 13 Закону № 1788, як такі що містять більш сприятливі умови призначення пенсії особі.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в такому випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.
В рішенні у зразковій справі судом визначені обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач - особа, яка звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23.01.2020 з підстав, визначених статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення;
на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;
набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення;
б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки обставини справи в частині вимог, що стосуються призначення пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення 50 років відповідають визначеним у зразковій справі обставинам, суд визначає як безпідставні доводи відповідача про недосягнення позивачем віку призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії з підстав недосягнення нею віку призначення пенсії протиправним.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи суд зазначає, що обчислення стажу роботи позивача, в тому числі пільгового, що підлягає зарахуванню за результатами розгляду цієї справи, є компетенцією відповідача як пенсійного органу.
Таким чином, правильним, належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача у вказаній частині буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 04 серпня 2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із квитанцією про сплату №1315-2522-0125-2094 від 22 серпня 2025 року, позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн.
Відповідно до частини ч. 1 та ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, але даний спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, суд на підставі норми ч. 8 ст. 139 КАС України поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору в розмірі 968, 96 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 5-9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (зареєстроване місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22,; ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.08.2025 № 046350020402 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком па пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти вимог, - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (зареєстроване місцезнаходження: 21005 м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова