04 листопада 2025 року Справа №160/29173/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.10.2025р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на заяву позивача від 03.06.2024р. про внесення персональних даних, взяття на облік, надання військово-облікового документу встановленого зразка, та надання довідки про відстрочки від військової служби на підставі діючого законодавства, а саме на підставі наявності дитини-інваліда - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується посвідчення дитини-інваліда з дитинства № НОМЕР_1 і довідкою МСЕК №36 від 02.07.2019р.;
- зобов'язати відповідача розглянути по суті заяву позивача від 03.06.2024р. і внести або оновити персональні дані позивача, взяти на облік позивача, надати військово-обліковий документ зразка, встановленого постановою КМУ №569 від 16.05.2024р., надати довідку про відстрочення від служби позивачеві зразка, встановленого постановою КМУ №569 від 16.05.2024р. на підставі наявності дитини-інваліда - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується посвідчення дитини-інваліда з дитинства № НОМЕР_1 і довідкою МСЕК №36 від 02.07.2019р. - про що надати письмову відповідь у відповідності до змісту статті 20 Закону України "Про звернення громадян".
Ухвалою суду від 21.10.2025р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали суду від 21.10.2025р. - 24.10.2025р. позивач подав до канцелярії суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просить поновити йому строк для звернення до суду з даним позовом.
В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилається на те, що він звертався з наведеним позовом до суду 12.10.2024р. в межах справи №160/30840/24 та 21.11.2024р. була винесена ухвала про усунення недоліків, проте, оскільки така ухвала не була надіслана позивачеві належним чином, то він не зміг сплатити судовий збір і його позов було повернуто, а тому позивач вважає, що ним не пропущено строк на подання позову, але з огляду на поважні технічні причини не зміг скористатися своїм правом звернення до суду; у місці проживання позивача відсутні установи, що надають юридичні послуги та практикуючі юристи, тому у нього не було можливості швидко взяти пораду з приводу складання позову; у зв'язку із систематичним та масштабними ударами по енергетичній інфраструктурі України з 10.10.2022р. в селі перебування позивача регулярно та на значний час вимикають електроенергію та відключають мобільний зв'язок. Окрім того, позивач просив врахувати постанову Верховного Суду від 29.09.2022р. у справі №500/1912/22, де Суд зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків звернення до суду може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Так, з метою відкриття провадження у даній справі та досліджуючи надані позивачем докази на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2025р. разом з поданою заявою про поновлення строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про поновлення строків на звернення до суду з даним позовом слід відмовити, а позовну заяву слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч.1 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.
Таким чином, за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об'єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Надаючи правову оцінку вищенаведеним позивачем у заяві обставинам щодо поважності причин пропуску звернення до суду з цим позовом та подання його після спливу майже одного року після отримання відповідачем його заяви, суд виходить з такого.
Частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.10.2025р. у справі №620/14414/23.
Відтак, суд враховує, що за сталої судової практики, підставами для визнання поважними причин пропуску є лише об'єктивно непереборні обставини, які не залежать від особи, підтверджені належними доказами, та істотно перешкоджали зверненню до суду.
Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, щодо посилань позивача у заяві про поновлення строку на не направлення йому належним чином ухвали суду від 21.11.2024р. у справі №160/30840/24 то, досліджуючи ці обставини, суд не може визнати цю обставину поважною причиною, оскільки як встановлено судом зі змісту ухвали суду 18.12.2024р. про повернення позову вищезгадану ухвалу було направлено судом позивачеві засобами поштового зв'язку Укрпошта поштовим відправленням №0610210516231 25.11.2024р. та 04.12.2024р. це відправлення повернулося на адресу суду з відміткою 30.11.2024р. "адресат відмовився".
Отже, враховуючи, що позивач відмовився від отримання вказаної ухвали суду від 21.11.2024р., що підтверджується наведеними вище доказами, тому ці обставини не можуть бути визнані судом поважними для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення до суду.
Те ж саме стосується і вручення позивачеві ухвали суду від 18.12.2024р. у згаданій справі про повернення позову, яка була направлена позивачу 18.12.2024р. за поштовим відправленням №0610217243311 та повернута на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
За нормами ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відтак, у даному випадку, у адміністративного суду відсутні підстави для визнання описаних дій позивачем як добросовісністю користування своїми процесуальними правами.
З приводу відсутності у місцевості де проживає позивач установ та юристів, які надають юридичні послуги, то ці обставини не є поважними причинами для поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом, оскільки не звільняють позивача від обов'язку дотриматися процесуального шестимісячного строку, встановленого ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням того, що таких доказів до заяви не додано.
Щодо регулярного вимкнення електроенергії та мобільного зв'язку через ракетні обстріли країни агресора, дії воєнного стану на всі території України у зв'язку зі збройною агресією рф, то суд зазначає про таке.
Так, у пункті 67 постанови Верховного Суду від 07.10.2025р. у справі №620/14414/23, Верховний Суд зазначив, що погоджується, що введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади та громадян. Водночас Суд уважає за необхідне зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Таким чином, не заперечуючи, що зазначені обставини могли утруднити дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, враховуючи, що позивач посилається на регулярні обстріли енергетичної інфраструктури та введення воєнного стану загалом, без конкретизації впливу цих обставин на виконання ним процесуальних обов'язків протягом наведеного строку, а також без підтвердження таких обставин належним ита допустимими доказами, суд вважає, що вищенаведені підстави пропуску строку звернення з цим позовом є необґрунтованими.
За викладеного, суд приходить до висновку пор відсутність достатніх даних, підкріплених належними доказами, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних обставин, що істотно перешкоджали своєчасному зверненню позивача до суду з цим позовом та не залежали від власної волі позивача.
Тому, наведені у згаданій заяві позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом від 22.10.2025р. причини слід визнати неповажними та відмовити у її задоволенні згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем адміністративний позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві п'ятиденного строку для усунення недоліків з дня отримання ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки адміністративного позову мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі №160/29173/25 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки уточненого адміністративного позову шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва