03 листопада 2025 рокуСправа №160/19587/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/19587/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить стягнути з Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81) на користь ОСОБА_1 (с.Пушкарівка, Дніпропетровська обл., Кам'янський р-н, 51606, рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року прийнято заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/19587/25 до розгляду.
Роз'яснено відповідачу його право подати заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у строк до 31.10.2025.
Відповідач 03.11.2025 подав заперечення на заяву, в яких вказав, що зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, витрати на правничу допомогу заявлені адвокатом у заяві про ухвалення додаткового рішення в розмірі 5 000 грн є неспівмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню.
Дослідивши матеріали справи, зміст поданої заяви та заперечень відповідача, судом встановлено наступне.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Виходячи зі змісту вказаних норм, подання заяви та відповідних доказів має певні строкові обмеження, а саме така заява подається:
1) до закінчення судових дебатів у справі;
2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови надання стороною відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.
Зокрема, в позові позивач зазначив, що позивачем у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи будуть понесені судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу. Відповідне клопотання буде надано до суду.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 160/19587/25 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Державної установи «Центр пробації», які полягають у застосуванні при обчисленні щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме, розміру надбавки за особливості проходження служби та премії, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при складанні довідки №8/2-93 від 28 лютого 2025 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру її пенсії.
Зобов'язано Державну установу «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нову довідку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із зазначенням у ній відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби та премії у грошовому виразі: надбавка за особливості проходження служби (10%) - 1578,00 грн. та премія (10%) - 837,00 грн., обчислених з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, визначених з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 та відомостей вказаних у довідці №8/2-93 від 28.02.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, для перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Копію рішення суду 23.10.2025 доставлено до електронного кабінету представника позивача у підсистемі "Електронний суд".
23.10.2025 позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначено, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, які він просить стягнути з відповідача.
На підтвердження обставин понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи, надано наступні документи: договір про надання правової допомоги №2023-11.01 від 01.11.2023, додаткову угоду №5 до Договору від 27.06.2025,детальний опис наданих послуг по справі №160/19587/25, акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором від 23.10.2025, ордер серії АЕ №1240639, платіжну інструкцію №@2PL60505 від 27.06.2025.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Частина перша статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
До того ж, згідно частини 2 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2023 між ОСОБА_1 та адвокатом Яловою Юлією Олександрівною було укладено Договір №2023-11.01 про надання правової допомоги.
На підставі Договору було видано відповідний ордер на представництво інтересів позивача у Дніпропетровському окружному адміністративному суді, Третьому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді адвокатом Яловою Юлією Олександрівною.
Додатковою угодою до договору про надання правової допомоги №2023-11.01 від 27.06.2025 було визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокату за надання правової допомоги у спорі ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації». Визначена загальна вартість юридичних послуг Адвоката у розмірі 5000 грн та порядок розрахунку.
23.10.2025 року між ОСОБА_1 та Адвокатом Яловою Юлією Олександрівною погоджено та підписано Акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором про надання правовою допомоги від 01.11.2023 №2023-11.01.
Позивачем здійснена оплата послуг адвоката у сумі 5000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.
Суд зазначає, що надані докази у сукупності доводять понесення позивачем витрат на правову допомогу у зв'язку з розглядом цієї справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 у справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.
Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Європейський Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд зауважує, що їх характер, обсяг та зміст не є такими, що потребували тривалого часу адвоката для їх ґрунтовного вивчення, встановлення правовідносин між сторонами, подальшого аналізу судової практики з метою формування правової позиції та складання позовної заяви.
Суд наголошує, що витрати на надання правової допомоги мають бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Таким чином, оцінивши суму гонорару з урахуванням наведених критеріїв співмірності, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума судових витрат на правничу допомогу, з огляду на предмет позову, обставини справи, обсяг доказів, проведену досудову роботу щодо підготовки до подання позовної заяви до суду та отримання доказів, не відповідає складності справи, наданим адвокатом послугам, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також значенню справи для сторони.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази надання правничої допомоги, складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суті виконаних послуг, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог та вимоги ч. 3 ст. 139 КАС України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/19587/25 - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Центр пробації" (код ЄДРПОУ 41847154) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати з надання професійної правничої допомоги в розмірі 2 000 грн.
У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст додаткового рішення складено 03.11.2025.
Суддя Н.Є. Калугіна