03 листопада 2025 року Справа № 160/18774/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (відповідач-3), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-4)
про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
27.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 31.03.2025 № 046450015996 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в призначенні пенсії;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 16.05.2025 № 046450015996 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в призначенні пенсії;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 29.05.2025 № 046450015996 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , період проходження військової служби під час мобілізації в особливий період в кратному обчисленні, а саме: участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію російської федерації проти України в період з 01.01.2025 по 11.01.2025, згідно Довідки від 14.04.2025 №901;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи на території російської федерації з 30.05.2011 по 03.12.2013, з 06.05.2014 по 31.01.2015, з 27.02.2015 по 30.12.2015, з 01.01.2016 по 31.05.2016, з 29.06.2016 по 31.12.2016, з 12.01.2017 по 31.12.2017 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , та з 01.10.2018 по 24.11.2020 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи з 30.05.2011 по 08.06.2015 в районах Крайньої Півночі в кратному обчислені;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту настання права, тобто з 23.02.2025, ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачами винесені спірні рішення, якими відмовлено у призначенні пенсії позивачу та незараховано період проходження військової служби під час мобілізації в особливий період в кратному обчисленні, а саме: участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію російської федерації проти України в період з 01.01.2025 по 11.01.2025, згідно Довідки від 14.04.2025 №901, до загального страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи на території російської федерації з 30.05.2011 по 03.12.2013, з 06.05.2014 по 31.01.2015, з 27.02.2015 по 30.12.2015, з 01.01.2016 по 31.05.2016, з 29.06.2016 по 31.12.2016, з 12.01.2017 по 31.12.2017 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , та з 01.10.2018 по 24.11.2020 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 та період роботи з 30.05.2011 по 08.06.2015 в районах Крайньої Півночі в кратному обчислені. Позивач вважає вказані рішення відповідачів щодо відмови в призначенні позивачу пенсії протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка та станом коли позивач працював були чинні міжнародні договори, у зв'язку з чим у відповідачів були відсутні підстави для неврахування спірних періодів роботи до страхового стажу та відмовляти позивачу у призначенні пенсії за віком. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
02.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
15.07.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що до заяви про призначення дострокової пенсії за віком від 24.03.2025 Позивачем не додано довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України встановленого зразка. Оскільки дію міжнародного договору у галузі пенсійного забезпечення припинено у встановленому чинним національним законодавством порядку, у Головного управління відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи в російській федерації з 01.10.2018 по 24.11.2020. Позивачем не надано строкових трудових договорів або довідок про укладення з ним строкових трудових договорів та поширення на нього пільг з кратного обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. З огляду на вказане відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
15.07.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання вимог ухвали надано копію матеріалів пенсійної справи позивача.
02.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
15.09.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що о до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.10.2018, оскільки відсутній міжнародний договір між Україною та російською федерацією. Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 23 роки 5 місяців 0 днів, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV. Враховуючи зазначене, головними управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій, Хмельницькій та Сумській областях правомірно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій. У довідці Військової частини НОМЕР_4 від 14.04.2025 за №901 не вказано, що період з 01.01.2025 по 11.01.2025, коли позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Дніпропетровській області, Нікопольський район, Нікопольська міська ТГр, має бути зарахований в трикратному розмірі. Також, безпідставною є вимога позивача зарахувати 9 до загального страхового стажу період роботи з 30.05.2011 по 08.06.2015 в районах Крайньої Півночі в кратному обчисленні, оскільки до матеріалів справи не долучено копію трудового договору, укладеного на вказаний період. З огляду на вказане відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
18.09.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що військова служба позивача в періоди, перелічені у довідці військової частини НОМЕР_4 , від 14.04.2025 за № 901 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в період з 01.01.2025 по 11.01.2025 підлягає зарахуванню до страхового стажу у співвідношенні 1:3. Записи в зазначених трудових книжках Позивача заповнені без помилок і недоліків, записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.
19.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
03.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Відповідач-3 та відповідач-4 належним чином повідомлені про розгляд цієї справи, при цьому станом на дату винесення рішення відзиви на позовну заяву до суду не надано про причини такого неподання суд не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком згідно із пунктом 4 частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої долучено: - військовий квиток ІН НОМЕР_5 ; - довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_6 ; - документ про місце проживання (реєстрації) особи 2024/009645785; - заява про призначення/перерахунок пенсії №1850; - інший документ №1539, №291; - паспорт НОМЕР_7 ; - посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_8 .
За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення від 31.03.2025 № 046450015996, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно із пунктом 4 частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стазу та за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.03.1988 року, оскільки дата заповнення передує даті випуску трудової книжки; - періоди роботи зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.10.2018 року, оскільки російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Страховий стаж особи складає 16 років 01 місяць 13 днів.
09.05.2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком згідно із пунктом 4 частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої долучено: - довідку про прийняття на роботу №У-04/479; - довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру №2562006157; - заява про призначення/перерахунок пенсії №2828; інший документ №901; - паспорт НОМЕР_7 ; - посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_8 .
За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та прийнято рішення від 16.05.2025 № 046450015996, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно із пунктом 4 частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стазу та за доданими документами до страхового стажу не зараховано: -період роботи з 23.01.1992 року по 01.10.2002 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.03.1988 року, оскільки трудова книжка, яка розпочати 02.03.1988 року, заповнена на бланку нового зразка затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301; - періоди роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.10.2018 року, оскільки зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 року за межами України у республіках колишнього союзу РСР, з якими не укладено міжнародні угоди, чинним законодавством не передбачено, крім того, починаючи з 2004 року відсутня інформація про сплату страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації. Страховий стаж особи складає 16 років 5 місяців 21 день.
21.05.2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком згідно із пунктом 4 частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої долучено: - довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру №2562006157; - документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 №15/02; - заява про призначення/перерахунок пенсії №3061; - паспорт НОМЕР_7 .
За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення від 29.05.2025 № 046450015996, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно із пунктом 4 частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стазу та за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.10.2018 року, оскільки відсутній міжнародний договір між Україною та російською федерацією. Страховий стаж особи складає 23 роки 5 місяців 29 днів.
16.06.2025 року ОСОБА_1 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом з питань пенсійного забезпечення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.06.2025 року №0400-010307-8/119472 повідомлено позивача, що періоди проходження строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до пільгового стажу лише в частині визначення права на пільгову пенсію. В електронній пенсійній справі заявника відсутні довідки встановленої форми.
Позивач вважає вищевказані рішення відповідачів протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо неврахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 , період проходження військової служби під час мобілізації в особливий період в кратному обчисленні, а саме: участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію російської федерації проти України в період з 01.01.2025 року по 11.01.2025 року, згідно Довідки від 14.04.2025 №901, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Далі Закон №1058-ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Стаття 24 цього ж Закону визначає періоди, з яких складається страховий стаж.
Частиною першою цієї статті передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (частина третя).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Також, цією статтею закону передбачено види військової служби, до яких зокрема віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 2.3 розділу II Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 №530, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Таким чином, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Разом з тим, загальний період військової служби під час мобілізації підлягає зарахуванню до страхового стажу без пільгового обчислення у кратному розмірі, а період безпосередньої участі у бойових діях у воєнний час - з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_4 від 14.04.2025 року №901 ОСОБА_1 , у період з 01.01.2025 року по 11.01.2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Дніпропетровській області, Нікопольський район, Нікопольська міська ТГр.
За таких обставин, період з 01.01.2025 по 11.01.2025, згідно Довідки від 14.04.2025 №901, безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в Дніпропетровській області, Нікопольський район, Нікопольська міська ТГр, підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача у кратному обчисленні (один місяць служби за три місяці).
При цьому, доводи відповідача-4 викладені в листі від 20.06.2025 року №0400-010307-8/119472 та відповідача-1 вказані у відзиві щодо відсутності в електронній пенсійній справі заявника відсутні довідки встановленої форми, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано таку довідку разом із заявою від 09.05.2025 року.
Щодо неврахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації з 30.05.2011 по 03.12.2013, з 06.05.2014 по 31.01.2015, з 27.02.2015 по 30.12.2015, з 01.01.2016 по 31.05.2016, з 29.06.2016 по 31.12.2016, з 12.01.2017 по 31.12.2017 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , та з 01.10.2018 по 24.11.2020 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.10.2018 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі по тексту - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Так, відповідно до спірних рішень про відмову в призначенні пенсії зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудових книжок НОМЕР_1 та ТК-VІ №0068255, оскільки припинена Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року в м.Москві.
Частиною четвертою статті 1 Закону № 1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Російської Федерації, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу належить трудові книжки серії НОМЕР_1 та ТК-VІ №0068255, які надавалась відповідачам для розгляду питання про призначення пенсії та правильність записів трудової книжки відповідачами не оспорюється. Вказані трудові книжки містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
Таким чином, суд не виявив достатніх підстав для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача до його страхового стажу, а тому спірні рішення відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії з підстав не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду є протиправними та підлягають скасуванню.
Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі російської федерації в Угоді від 13.03.1992, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" від 29.11.2022 №1328, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, суд зазначає, що надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення/перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Необхідно зазначити, що те, що за іноземних осіб, які працювали на території РФ, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи. Також, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене підприємствами.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, період роботи позивача згідно з трудовими книжками НОМЕР_1 та ТК-VІ №0068255 підлягають врахуванню до страхового стажу позивача.
За таких обставин, суд доходить висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню судом шляхом зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи на території російської федерації з 30.05.2011 по 03.12.2013, з 06.05.2014 по 31.01.2015, з 27.02.2015 по 30.12.2015, з 01.01.2016 по 31.05.2016, з 29.06.2016 по 31.12.2016, з 12.01.2017 по 31.12.2017 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , та з 01.10.2018 по 24.11.2020 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2
Щодо неврахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 30.05.2011 по 08.06.2015 в районах Крайньої Півночі в кратному обчислені, суд зазначає наступне.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.
Пунктом «д» статті 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
При цьому відповідно до абз. 2 п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Згідно з пунктом 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на підставах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Тобто для пільгового обчислення страхового стажу передбачена можливість надавати вказані документи за вибором особи.
Відповідно до ст. 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодовують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення, згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).
З наведеного слідує, що вказана Тимчасова угода надає громадянам сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в прирівняних місцевостях після 01 січня 1991 року й нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Правову позицію аналогічного змісту викладено Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року у справі №676/7065/14-а, від 18 листопада 2021 року у справі №348/1366/17, від 08 липня 2021 року у справі №459/2778/16-а, від 30 травня 2019 року у справі №348/2974/14-а, від 28 листопада 2019 року у справі №348/400/17.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960р. №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 р. - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Пунктом 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967р. «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» встановлено скоротити тривалість трудового договору, який дає право на отримання пільг, які передбачені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з п'яти до трьох років».
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, яка затверджена Постановою Президії ВЦСПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Системний аналіз вказаних положень дає підстави зробити висновок, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців ) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.
Ненадання трудового договору, так само як і його відсутність, не є підставою для позбавлення пільг особам, які працювали в районах крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в тому числі щодо пільгового зарахування періодів їх роботи на Крайній Півночі при розрахунку стажу.
Жодна з наведених правових норм не визначає строковий трудовий договір як єдиний документ, що підтверджує право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі.
Таким чином, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 07 червня 2018 року у справі №173/637/17, від 03 липня 2018 року у справі №302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року у справі №554/1723/17, від 21.08.2019р. у справі №750/1717/16-а, від 07.06.2018р. у справі №173/637/17, від 03.07.2018р. у справі №302/662/17-а, від 25.09.2018р. у справі №554/1723/17.
Відповідно до приписів ст. 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Абзацом першим пункту 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі в період з 30.05.2011 року по 08.06.2015 року підтверджується записами №14-19 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , при цьому відомості про роботу позивача є розбірливими, чіткими та зрозумілими, такими, що не викликають будь-яких сумнівів, містять посилання на відповідні накази по підприємству, містять підпис уповноваженої особи, скріплений печаткою.
Суд звертає увагу не те, що вірність чи достовірність вказаних записів у трудовій книжці сторонами не оспорюється та не спростовується. Також, відповідачем не заперечується сам факт роботи позивача у спірних періодах в районах Крайньої Півночі.
Враховуючи відомості трудової книжки, що підтверджує стаж роботи позивача в районах Крайньої Півночі, є достатні підстави для зарахування позивачу до пільгового трудового стажу періоду роботи період з 30.05.2011 року по 08.06.2015 року, із розрахунку за кожний рік - один рік і шість місяців.
Посилання відповідів на те, що обов'язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, суд вважає помилковим з огляду на приписи п. 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції закону чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Тобто, з огляду на наведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Отже, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
За таких обставин, не зарахування відповідачем періодів роботи позивача період з 30.05.2011 року по 08.06.2015 року в районах Крайньої Півночі, у пільговому обчисленні, виходячи з розрахунку один рік за один рік і шість місяців, з посиланням на відсутність трудового договору є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону.
При цьому, з метою поновлення порушеного права позивача щодо обчислення його страхового стажу за період роботи період з 30.05.2011 року по 08.06.2015 року в районах Крайньої Півночі, суд робить висновок про необхідність зобов'язання до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 30.05.2011 по 08.06.2015 в районах Крайньої Півночі в кратному обчислені.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що спірні у цій справі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.03.2025 № 046450015996 щодо відмови в призначенні пенсії; рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.05.2025 № 046450015996 щодо відмови в призначенні пенсії; рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 29.05.2025 № 046450015996 щодо відмови в призначенні пенсії є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту настання права, тобто з 23.02.2025, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.
При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком повторно було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви про призначення позивачу пенсії за віком.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача-3 повторно розглянути заяву позивача від 21.05.2025 року про призначення пенсії за віком з дати виникнення права 23.02.2025 року.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивач відповідно до ч.1 статті 5 Закону України «про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246,257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (49008, м.Дніпро, вул.Надії Алексєєнко, буд.106, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м.Хмельницький, вул.Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Степана Бандери, буд.43, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.03.2025 року № 046450015996 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.05.2025 року № 046450015996 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 29.05.2025 року № 046450015996 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби під час мобілізації в особливий період в кратному обчисленні, а саме: участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію російської федерації проти України в період з 01.01.2025 року по 11.01.2025 року, згідно Довідки від 14.04.2025 №901.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на території російської федерації з 30.05.2011 року по 03.12.2013 року, з 06.05.2014 року по 31.01.2015 року, з 27.02.2015 року по 30.12.2015 року, з 01.01.2016 року по 31.05.2016 року, з 29.06.2016 року по 31.12.2016 року, з 12.01.2017 року по 31.12.2017 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 , та з 01.10.2018 по 24.11.2020 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 30.05.2011 року по 08.06.2015 року в районах Крайньої Півночі в кратному обчислені.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дати виникнення права 23.02.2025 року, з урахування правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв