03 листопада 2025 року Справа № 160/17600/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
17.06.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Вінницькій області від 19.03.2025 №045550028903 про відмову у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії, згідно із її заявою від 19.03.2025.
В обґрунтування позову вказано, що позивач з 11.02.2025 перебуваю на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 19.03.2025 року позивач звернулась з заявою до органу Пенсійного фонду про призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням ГУПФУ у Вінницькій області від 19.03.2025 №045550028903 у виплаті грошової допомоги відмовлено оскільки на день досягнення пенсійного віку заявниця не працювала в установах державної або комунальної форми власності. Відповідач зауважив, що Комунальна установа «Інклюзивно - ресурсний центр» не передбачена Переліком закладів установ освіти. Відповідач зазначив, що на день досягнення пенсійного віку, позивач не працювала у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»- «ж» ст. 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки робота на посаді фахівця (консультанта) інклюзивно-ресурсного центру надає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV. Відтак, враховуючи те, що позивач на день досягнення пенсійного віку працювала в Комунальній установі «Інклюзивно - ресурсний центр» Дніпровської міської ради, тобто в установі комунальної форми власності, тому має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги.
23.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
10.07.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що в наявних документах Позивача прослідковується, що на день досягнення пенсійного віку, зокрема 10.02.2025 р., згідно довідки № 13 від 18.03.2025 року, позивач працює фахівцем (консультантом) в Комунальній установі «Інклюзивний-ресурсний центр», що не відповідає постанові КМУ № 909 від 04.11.1993 року «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», у зв'язку з цим у позивача відсутнє право на виплату 10 пенсій. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
02.09.2025 року та 03.11.2025 року ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , з 11.02.2025 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
19.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до територіального органу Пенсійного фонду України про призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 19.03.2025 №045550028903 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, оскільки на день досягнення пенсійного віку заявниця не працювала в установах державної або комунальної форми власності. Також, зазначено, що в наявних документах прослідковується, що на день досягнення пенсійного віку, зокрема 10.02.2025 року, згідно довідки № 13 від 18.03.2025 року, позивач працює фахівцем (консультантом) в Комунальній установі «Інклюзивний-ресурсний центр», що не відповідає постанові КМУ № 909 від 04.11.1993 року «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», у зв'язку з цим у позивача відсутнє право на виплату 10 пенсій.
Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Як передбачено пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Кабінету Міністрів Україні 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Тобто, конструкція зазначеної норми права свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою будь-якого іншого виду пенсії до моменту виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У спірному рішенні відповідач зазначив, що аналіз наданих документів не дає можливості виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до ст. 55 Закону України, оскільки на день досягнення пенсійного віку заявниця не працювала в установах державної або комунальної форми власності. Комунальна установа «Інклюзивний-ресурсний центр» не передбачена Переліком закладів установ освіти.
Так, судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 16.10.2018 працює на посаді вчителя-дефектолога (згідно до наказу №11К/ТР) від 10.10.2018) у Комунальній установі «Інклюзивно-ресурсний центр №1» Дніпровської міської ради, що також підтверджується довідкою №13 від 18.03.2025.
З 22.08.2019 року Комунальна установа «Інклюзивно-ресурсний центр №1» Дніпровської міської ради перейменований в Комунальну установу «Інклюзивно ресурсний центр «Ін-кидс» Дніпровської міської ради, відповідно до Рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.04.2019 № 405, призначена на посаду вчителя-дефектолога (олігофренопедагога) наказ №19-к від 22.08.2019 року.
З 29.10.2021 року назву посади «вчитель-дефектолог» змінено на фахівець (консультант) для приведення у відповідність Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» наказ №13 від 29.10.2021 року. Підстава: наказ №11 від 10.10.2018р., рішення від 23.04.2019 № 405, наказ №19-к від 22.08.2019 р., наказ №13 від 29.10.2021р., п.4 Постанова КМУ від 14 червня 2000р. № 963 Комунальна установа «Інклюзивно-ресурсний центр» управляється органами управління у сфері освіти і відноситься до спеціальних закладів загальної середньої освіти, відповідно до п.5 , п. 47 Постанови КМУ від 12 липня 2017 р. №545 «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр» (зі змінами)
Суд зауважує, що дійсно у Переліку закладів і установ в частині "Найменування закладів і установ" не зазначено конкретно "інклюзивно-ресурсні центри".
При цьому, суд звертає увагу, що за визначенням пункту 1 Положення про інклюзивно-ресурсний центр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 545, інклюзивно-ресурсний центр є установою, що утворюється з метою забезпечення права осіб з особливими освітніми потребами на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти та інших закладах освіти, шляхом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку особи (далі - комплексна оцінка) та забезпечення їх системного кваліфікованого супроводу
Засновниками інклюзивно-ресурсних центрів є представницькі органи місцевого самоврядування територіальних громад, районні, міські, районні у містах (у разі їх утворення) ради (п. 3 зазначеного Положення).
Діяльність інклюзивно-ресурсних центрів забезпечують педагогічні працівники - керівник (директор), завідувач філії (за наявності філії), фахівці (консультанти) інклюзивно-ресурсного центру (практичні психологи, вчителі-реабілітологи, вчителі-логопеди, інші вчителі-дефектологи) (п. 43 зазначеного Положення).
На педагогічних працівників інклюзивно-ресурсних центрів поширюються умови оплати праці, умови надання щорічних відпусток та інші пільги, встановлені законодавством для педагогічних працівників спеціальних закладів загальної середньої освіти (п. 47 зазначеного Положення).
Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, посада фахівця (консультанта) інклюзивно-ресурсного центру відноситься до посад педагогічних працівників.
Отже, робота на посаді фахівця (консультанта) інклюзивно-ресурсного центру надає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Таким чином, враховуючи те, що позивач на день досягнення пенсійного віку працювала в Комунальній установі «Інклюзивно - ресурсний центр» Дніпровської міської ради, тобто в установі комунальної форми власності, тому має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, суд доходить висновку, що рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням наведеного, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії, згідно із її заявою від 19.03.2025 року.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №1770-7677-9658-7897 від 16.06.2025 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 1211,20 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246,257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м.Вінниця, вул.Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Вінницькій області від 19.03.2025 №045550028903 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії, згідно із її заявою від 19.03.2025 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв