03 листопада 2025 року Справа № 160/17837/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
18.06.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 047050031865 від 12.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку за Списком № 2 відповідно до частини першої статті 114 Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 періоди її роботи з 17.12.1998 року по 28.02.2005 року у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпродзержинський автомобільний завод» та з 01.10.2006 року по 31.08.2007 року у Дніпродзержинській філії «Дніпродзержинський автомобільний завод» ТОВ «Львівські автобусні заводи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.05.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку за Списком № 2 відповідно до частини першої статті 114 Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому рішенням відповідача було відмовлено у такому призначенні та вказано, що до пільгового стажу за списком №2 не зараховано за наданими довідками про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній: 1. від 08.08.2006 №44/Д, видана Відкритим акціонерним товариством «Дніпродзержинський автомобільний завод» період роботи з 17.12.1998 по 28.02.2005, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Порядку №637, а саме: - зазначений шифр пільгової професії в довідці №44/Д не відповідає шифру професії згідно Постанови «Про затвердження списку виробництв, робіт, професій, посад, показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 11.03.1994 №162; - довідка має бути підписана трьома відповідальними особами: керівником підприємства, начальником відділу кадрів, головним бухгалтером, довідка №44/Д підписана головою правління (Проша В.В.), головним економістом Мазко Н.Г., документів про право підпису зазначеними особами відповідного документу не надано; - відсутні документи про проведені атестації за відповідний період (в довідці №44/Д зазначено про проведення атестації робочих місць (наказ №57 від 16.09.1995, №217 від 25.12.2000) та не долучено перелік атестованих робочих місць. 2. Від 29.07.2010, видана Дніпродзержинською філією «Дніпродзержинський автомобільний завод» ТОВ «Львівські автобусні заводи» період роботи з 01.10.2006 року по 31.08.2007 року, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Порядку №637, а саме: - довідка має бути підписана трьома відповідальними особами: керівником підприємства, начальником відділу кадрів, головним бухгалтером, довідка №10 не містить підпису головного бухгалтера; - відсутні документи про проведені атестації за відповідний період та не долучено перелік атестованих місць (в довідці №10 зазначено про проведення атестації робочих місць (наказ №11 від 31.01.2007 року). Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки записи трудової книжки та надані документи підтверджують наявність у позивача необхідного пільгового стажу. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
23.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
15.07.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідно до принципу екстериторіальності вищезазначену заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області та прийнято рішення № 047050031865 від 12 травня 2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону №1058, у зв'язку з відсутністю належного підтвердження необхідного пільгового стажу на дату звернення. До пільгового стажу за Списком №2 Позивачці не зараховано за наданими довідками про уточнення особливого характеру роботи, умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії: 1) період роботи з 17.12.1998 по 28.02.2005 відповідно до довідки №44/Д, оскільки довідка не відповідає додатку 5 пункту 20 Порядку № 637, а саме:- в довідці №44/Д зазначено, що ОСОБА_2 дійсно працювала ВАТ “Дніпродзержинському автомобільному заводі» маляром з повним робочим днем, з посиланням на розділ ХХХІІІ (загальні професії) Списку №2, та зазначений шифр 23000000-13450, затвердженого постаною Кабінету Міністрів № 162 від 11.03.1994 №162 “Про затвердження списку виробництв, робіт, професій, посад, показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі - Постанова №162). Проте, відповідно до порядку № 383 застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України період роботи з 17.12.1998 по 28.02.2005 який зазначений в довідці №44/Д вже підпадає під норму постанови Кабінету Міністрів від 16.01.2003 року №36 “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» зазначено, що відповідно до розділу ХХХІІІ загалні професії (у всіх галузях господарства) зазначений шифр 33 маляри, зайняті на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки, в той же час як Постанова №162 втратила чинність.- довідка має бути підписана трьома відповідальними особами: керівником підприємства, начальником відділу кадрів, головним бухгалтером. Довідка №44/Д підписана председателем правления (Проша В.В.), главным экономистом ОСОБА_3 (мовою оригіналу), документів про право підпису зазначеними особами відповідного документу не надано;- в довідці №44/Д зазначені Накази №157 від 16.09.1995, №217 від 25.12.2000, №99 від 02.09.2005 року, проте, не долучено документи про проведення атестації за відповідний період, те не надано інформації про перелік атестованих робочих місць. Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.07.2025 7 2) період роботи з 01.10.2006 по 31.08.2007 відповідно до довідки №10, оскільки довідка не відповідає додатку 5 та пункту 20 Порядку № 637, а саме:- довідка має бути підписано трьома відповідальними особами: керівником підприємства, начальником відділу кадрів, головним бухгалтером. Довідка №10 не містить підпису головного бухгалтера;- відсутні документи про проведені атестації за відповідний період та не долучено перелік атестованих робочих місць (в довідці №10 зазначено про проведення атестації робочих місць (Наказ №11 від 31.01.2007). Позивачці було роз'яснено, що для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу, необхідно надати уточнюючі довідки відповідно до Порядку №637. Проте Позивачка своїм правом не скористалась та довідки не надала. Таким чином, оскільки Позивачкою не надавались до Головного управління додаткові довідки про підтвердження пільгового стражу за Списком №2 за період з 17.12.1998 по 28.02.2005 та з 01.10.2006 по 31.08.2007, то відповідно у Відповідача відсутні підстави для зарахування спірного періоду роботи, до пільгового стажу за Списком №2. Отже, зважаючи на зазначене, оскаржуване у судовому порядку рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на дату звернення, є правомірним. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
23.07.2025 року від позивача надійшли заперечення, відповідно до яких вказано, що відповідачем було направлено на адресу суду відзив на позов лише 15.07.2025 року, тобто з пропуском встановленого суддею строку на його подання. Разом з тим, відповідачем не зазначено жодної поважної причини пропуску ним встановленого суддею строку і не подано клопотання про його поновлення чи продовження. Таким чином, відсутні підстави для прийняття поданого відповідачем відзиву на позов та його врахування під час вирішення справи з огляду на подання його із пропуском встановленого суддею строку.
02.09.2025 року та 03.11.2025 року ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2025 року ОСОБА_1 звернулась територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 047050031865 від 12.05.2025 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та т вказано, що до пільгового стажу за списком №2 не зараховано за наданими довідками про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній: 1. від 08.08.2006 №44/Д, видана Відкритим акціонерним товариством «Дніпродзержинський автомобільний завод» період роботи з 17.12.1998 по 28.02.2005, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Порядку №637, а саме: - зазначений шифр пільгової професії в довідці №44/Д не відповідає шифру професії згідно Постанови «Про затвердження списку виробництв, робіт, професій, посад, показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 11.03.1994 №162; - довідка має бути підписана трьома відповідальними особами: керівником підприємства, начальником відділу кадрів, головним бухгалтером, довідка №44/Д підписана головою правління (Проша В.В.), головним економістом Мазко Н.Г., документів про право підпису зазначеними особами відповідного документу не надано; - відсутні документи про проведені атестації за відповідний період (в довідці №44/Д зазначено про проведення атестації робочих місць (наказ №57 від 16.09.1995, №217 від 25.12.2000) та не долучено перелік атестованих робочих місць. 2. Від 29.07.2010, видана Дніпродзержинською філією «Дніпродзержинський автомобільний завод» ТОВ «Львівські автобусні заводи» період роботи з 01.10.2006 року по 31.08.2007 року, оскільки довідка не відповідає додатку 5 Порядку №637, а саме: - довідка має бути підписана трьома відповідальними особами: керівником підприємства, начальником відділу кадрів, головним бухгалтером, довідка №10 не містить підпису головного бухгалтера; - відсутні документи про проведені атестації за відповідний період та не долучено перелік атестованих місць (в довідці №10 зазначено про проведення атестації робочих місць (наказ №11 від 31.01.2007 року).
Позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1, 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 25.07.1986 року зокрема містить записи щодо спірних періодів, а саме:
- 17.10.1988 року прийнята в Дніпродзержинський автомобільний завод учнем водія (наказ №116-оп від 17.10.1988 року);
- 16.02.1989 року встановлена кваліфікація водія електротранспорту (наказ №20-ок від 17.02.1989 року);
- 12.04.1994 року переведена в цех №1 оператором механічних машин 2 розряду (наказ №41ок від 14.04.1994 року);
- 24.09.1998 року присвоєно спеціальна спеціальність маляра 2 розряду (наказ №62ок від 25.09.1998 року);
- 17.12.1998 року переведена в тому ж цеху маляра 2 розряду (наказ №81ок від 21.12.1998 року);
- 05.03.2002 року присвоєно 3 розряд маляра (наказ №16ок від 25.03.2002 року);
- 16.05.2002 року присвоєно спеціальність пресувальник (наказ №27ок від 11.05.2002 року);
- 02.09.2002 року переведена в цех №3 малярем 3 розряду (наказ №53ок від 02.09.2002 року);
- 03.03.2003 року переведено в цех по виробництву автобусів малярем 3 розряду (наказ №12ок від 28.02.2003 року);
- 19.12.2003 року присвоєно розряд 4 маляра (наказ №201 від 29.12.2003 року);
- 28.02.2005 року звільнена по переводу (наказ №16ок від 28.02.2005 року);
- 01.10.2006 року прийнята по переводу в цех по виробництву автобусів малярем 5 розряду (наказ №02-ок від 02.10.2006 року);
- 31.08.2007 року звільнена по переводу (наказ №82-ок від 31.08.2007 року).
Крім того, відповідно до довідки №44/Д від 08.08.2006 року виданою ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» про уточнення пільгового характеру роботи, умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, ОСОБА_1 дійсно працювала у ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» у період з 17.12.1998 року по 28.02.2005 року малярем повний робочий день, що передбачено Списком №2, розділом ХХХІІІ (Загальні професії), шифр 23200000-13450 (маляри, зайняті на роботах з застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки) та дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Постанова №162 від 11.03.1994 року). Довідка видана на підставі штатного розпису, особистої картки, технологічного процесу, розрахункових відомостях. Атестація робочих місць проведена (наказ №157 від 16.06.1995 року, наказ №217 від 25.12.2000 року та наказ №99 від 02.09.2005 року).
Відповідно до довідки№10 від 29.07.2010 року виданої Дніпродзержинською філією «Дніпродзержинський автомобільний завод» Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про уточнення пільгового характеру роботи, умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, ОСОБА_1 дійсно працювала у Дніпродзержинській філієї «Дніпродзержинський автомобільний завод» Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» у період з 01.10.2006 року (наказ при прийом №02 ок від 02.10.2006 року) по 31.08.2007 року (наказ про звільнення №82-ок від 31.08.2007 року) малярем повний робочий день, що передбачено списком №2 розділом ХХХІІІ (загальні професії), шифр 33 (маляри, зайняті на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки) та дає право для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Постанова Кабінету Міністрів №36 від 16.01.2003 року). Довідка видана на підставі штатного розпису, особистої картки форми Т2, технологічного процесу, розрахункових відомостей. Атестація робочих місць проведена (наказ №11 від 31.01.2007 року).
При цьому, суд зазначає, що відповідачем не вказано будь-які посилання щодо невідповідності даних щодо вказаного періоду, зазначеного у трудовій книжці, помилок у їх оформленні.
Суд звертає увагу, що зазначені записи в трудовій книжці позивача чітко містять відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди. Також, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою, які оформлені належним чином.
Крім того, вказані професія позивача включена до Списку №2, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України, від 16.01.2003 №36 та відносяться до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію на пільгових умовах.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо того, що відповідачем вчинялись будь-які дії щодо витребування необхідних документів, а не вчинення органами Пенсійного фонду України таких дій, на думку суду, не покладає надмірного тягаря та обов'язку на позивача.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Оскільки відповідачем не зазначено висновок щодо періоду пільгового стажу позивача, не зазначено причини неврахування відомостей трудової книжки позивача, суд дійшов висновку, що відповідач неповно розглянув надані позивачем документи, не визначився щодо спірних періодів.
Щодо посилань відповідача на протиправність наданих позивачем довідок, про підтвердження наявного трудового стажу, суд зазначає наступне.
Так, до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах позивачем, зокрема, надано довідки №17 від 17.05.2024 року та №12/198 від 26.06.2024 року, які засвідчені печаткою підприємства та підписом посадової особи, містить обов'язкові відомості та підстави для її видачі з посиланням на первинні документи та містить інформацію, що підтверджує пільговий стаж позивача.
Таким чином, зокрема, вищевказаними довідками підтвердження пільговий період роботи, у зв'язку з чим позивачем виконано всі вимоги щодо підтвердження стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах.
Щодо доводів про невідповідність довідок, суд зазначає, що відповідачем не було вчинено жодних дій щодо перевірки даних зазначених в уточнених довідках та не надано доказів визнання таких довідок недійсними.
Таким чином, відповідачем при винесені спірного рішення необґрунтовано не враховано довідки надані позивачем на підтвердження пільгового стажу №44/Д від 08.08.2006 року та №10 від 29.07.2010 року, оскільки такі безпосередньо впливають на реалізацію конституційного права позивача на соціальний захист, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до пільгового стажу спірного періоду роботи позивача, відповідно до зазначених довідок, що дає право на пенсію на пільгових умовах, відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з метою належного захисту прав позивача, зобов'язати зарахувати до пільгового стажу періоди роботи відповідно до вказаних довідок.
Крім того, суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 або Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Отже, роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 або Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1 або Списком №2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.
Також, судом встановлено, що трудова книжка позивача та уточнюючі довідки містить відмітки підприємства про проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Враховуючи вищевикладене, та те, що трудова книжка та уточнюючі довідки позивача містить необхідні записи, що підтверджують пільговий період роботи позивача, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача № 047050031865 від 12.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку за Списком № 2.
Щодо вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 періоди її роботи з 17.12.1998 року по 28.02.2005 року у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпродзержинський автомобільний завод» та з 01.10.2006 року по 31.08.2007 року у Дніпродзержинській філії «Дніпродзержинський автомобільний завод» ТОВ «Львівські автобусні заводи», суд зазначає наступне.
Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 періоди її роботи з 17.12.1998 року по 28.02.2005 року у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпродзержинський автомобільний завод» та з 01.10.2006 року по 31.08.2007 року у Дніпродзержинській філії «Дніпродзержинський автомобільний завод» ТОВ «Львівські автобусні заводи».
Щодо вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.05.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку за Списком № 2 відповідно до частини першої статті 114 Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 05.05.2025 року, із урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було розлянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому вимоги, щодо призначення пенсії відповідно до частини 1 сказаної норми задоволенню не підлягають.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується квитанцією №1238-0614-0303-9253 від 18.06.2025 року.
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, суд дійшов висновку, що судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню в сумі 968,96 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246,257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.Валентини Крицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 047050031865 від 12.05.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 періоди її роботи з 17.12.1998 року по 28.02.2005 року у Відкритому акціонерному товаристві «Дніпродзержинський автомобільний завод» та з 01.10.2006 року по 31.08.2007 року у Дніпродзержинській філії «Дніпродзержинський автомобільний завод» ТОВ «Львівські автобусні заводи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.05.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахування правової оцінки наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв