03 листопада 2025 року Справа № 160/17618/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
17.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головною управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047950030138 від 04.04.2025 року про відмову у призначенні пільгової пенсії, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області зарахувати, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи за довідкою від 13.12.2024 року № 05-1/20/945 Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» з 16.08.1996 року по 30.01.2007 року та довідкою від 10.03.2025 року № 1610-2/ВК-1 Приватного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» з 01.04.2014 року по 21.08.2021 РОКУ та повторно розглянути заяву про призначення пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області призначити. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 17 жовтня 2024 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому рішенням відповідача-2 було відмовлено у такому призначенні, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та за результатами розгляду документів, доданих до заяви до пільгового стажу не зарахований період роботи з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року та з 03.12.2006 року по 30.01.2007 року згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.12.2024 року №05-1/20/945, виданої ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», оскільки в дані періоди є перерви між проведеними атестаціями робочих місць за умовами праці для визначення прав робітників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації, передбачені діючим законодавством, пільговий стаж з 01.04.2014 року по 21.08.2021 року згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.03.2025 року №1610-2/ВК-1, виданої ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій», оскільки посилання на списки в даній довідці не відповідають спискам чинним на час роботи заявника, а також у довідці вказаний розділ ХІ «Оброблення металу» не відповідає довідникам (згідно довідників розділ ХІ «Виробництво вибухових речовин», а «Оброблення металу» - розділ ХІV). Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки записи трудової книжки та надані документи підтверджують наявність у позивача необхідного пільгового стажу. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
23.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
09.07.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що при призначенні даного виду пенсії обов'язковою умовою є підтвердження спеціального стажу уточнюючими довідками, відповідного зразка, підприємств або організацій про пільговий характер роботи, у якій має бути зазначено: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку. До пільгового стажу не зарахований період роботи з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року та з 03.12.2006 року по 30.01.2007 року, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.12.2024 року №05-1/20/945, виданої ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», оскільки в дані періоди є перерви між проведеними атестаціями робочих місць за умовами праці для визначення прав робітників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації, передбачені діючим законодавством. Також, до пільгового стажу не зараховано період з 01.04.2014 року по 21.08.2021 року, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.03.2025 року №1610 2/ВК-1, виданої ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій», оскільки посилання на списки в даній довідці не відповідають спискам чинним на час роботи заявника, а також у довідці вказаний розділ ХІ «Оброблення металу» не відповідає довідникам (згідно довідників розділ ХІ «Виробництво вибухових речовин», а «Оброблення металу» - розділ ХІV). Таким чином, пільговий стаж позивача за Списком №2 склав 12 років 2 місяці 13 днів. За таких обставин, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю пільгового стажу необхідної тривалості.
09.07.2025 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить прийняти до розгляду уточнений позов в наступній редакції:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області № 047950030138 від 04.04.2025 року про відмову у призначенні пільгової пенсії, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області зарахувати, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року та з 03.12.2006 року по 30.01.2007 року згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.12.2024 року № 05-1/20/945 виданої ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та періоди роботи з 01.04.2014 року по 21.08.2021 року згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.03.2025 року № 1610-2/ВК-1 виданої ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області призначити, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 17 жовтня 2024 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.
10.07.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача-1 наведені у відзиві на позовну заяву та вважає їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки надані позивачем документи повністю підтверджують наявність необхідного пільгового та страхового стажу, який достатній для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
16.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду уточнену позовну заяву та продовжено строк вчинення процесуальних дій.
03.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Станом на дату винесення рішення по справі відповідачем-1 відзив на позовну заяву та витребувані судом докази до суду не надано про причини такого неподання суд не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047950030138 від 04.04.2025 року про відмову у призначенні пільгової пенсії, ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та за результатами розгляду документів, доданих до заяви до пільгового стажу не зарахований період роботи з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року та з 03.12.2006 року по 30.01.2007 року згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.12.2024 року №05-1/20/945, виданої ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», оскільки в дані періоди є перерви між проведеними атестаціями робочих місць за умовами праці для визначення прав робітників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації, передбачені діючим законодавством, пільговий стаж з 01.04.2014 року по 21.08.2021 року згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.03.2025 року №1610-2/ВК-1, виданої ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій», оскільки посилання на списки в даній довідці не відповідають спискам чинним на час роботи заявника, а також у довідці вказаний розділ ХІ «Оброблення металу» не відповідає довідникам (згідно довідників розділ ХІ «Виробництво вибухових речовин», а «Оброблення металу» - розділ ХІV).
Позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058).
Згідно до ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені статті 36цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із ст. 1 Закону «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону №1788 визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637(далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до ч. 3ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку №22-1).
З огляду вищезазначене, органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі. Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах. Отже, відповідач-2 своїм правом вимагати відповідні документи від підприємств, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію - не скористався, відтак необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи.
Щодо не зарахування періоди роботи, оскільки наявна перерва між наказами про атестацію робочих місць, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 383 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 або Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Отже, роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 або Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1 або Списком №2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.
Так, відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 у ній містяться наступні відомості:
щодо підтвердження пільгового стажу з 16.08.1996 року по 30.01.2007 року.
- запис №16 - 03.08.1995 року - позивач прийнятий у ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» на посаду слюсаря - ремонтника 5 розряду на підставі наказу № 142 від 02.08.1995 року;
- запис №17 - 16.08.1996 року - переведений слюсарем - ремонтником 5 розряду у вуглепідготовчий цех на підставі наказу № 98 від 15.08.1996 року;
- запис №18 - 04.09.1997 року - переведений слюсарем - ремонтником (черговим) 5 розряду вуглепідготовчого цеху № 1 на підставі наказу № 88 від 04.09.1997 року;
- запис №19 - 30.01.2007 року - звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України на підставі наказу № 16 від 30.01.2007 року;
щодо підтвердження пільгового стажу з 01.04.2014 року по 21.08.2021 року:
- запис №24 - 01.04.2014 poку - позивач переведений газорізальником 4 розряду в ЦМК у ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» на підставі наказу №72 від 01.04.2014 року;
- запис №25 -17.05.2017 року Публічне акціонерне товариство «Авдіївський завод металевих конструкцій» перетворено на Приватне акціонерне товариство «Авдіївський завод металевих конструкцій на підставі протоколу загальних зборів акціонерів № 10/04/2017 від 03 квітня 2017 року;
- запис №26 - 21.08.2021 року - звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України на підставі наказу № 114 від 20.08.2021 року.
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.12.2024 року № 05-1/20/945 виданої ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» згідно додатку № 5 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного сталу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» позивач за період з 16.08.1996 року по 30.01.2007 року, що склало 10 років 05 місяців 14 днів виконував роботи у виробництві вуглепідготовчого цеху (ВПЦ № 1 - вуглепідготовка -ремонтний персонал) за професіями: слюсаря - ремонтника, слюсаря - ремонтника (черговий), шо передбачені Списком № 2, розділом - IV. позицією - 4а. постановою Кабінету МІНІСТРІВ України від 16.01.2003 року № 36.
Вказане, також, підтверджується наступними документами, які були долучені до довідки: - накази про результати атестації робочих місць від 06.05.1995 року № 157 (вперше); - наказ про результати атестації робочих місць від 03.12.2001 року № 299-к; - наказ про результати атестації робочих місць від 01.12.2006 року № 735.
Зазначена довідка підписана головним бухгалтером, в.о. начальника відділу кадрів та директором з персоналу та соціальних питань і скріплена печаткою ПРАТ «АКХЗ».
Згідно історичної довідки 08.10.1956 року заводу присвоєно назву - Авдіївський коксохімічний завод. 13.12.1972 року завод перейменовано в «Авдіївський коксохімічний завод імені 50 - річчя СРСР». 30.12.1993 року Авдіївський коксохімічний завод імені 50 - річчя СРСР перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод». 28.04.2011 року прийнято про рішення про перейменування заводу в Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод (ПАТ «АКХЗ»). 08.04.2016 року змінено тип товариства і його найменування на Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».
Також, згідно довідки про підтвердження наявного трудового ставку для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.03.2025 року№ 1610-2/ВК-1 виданої ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» згідно додатку №5 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» позивач за період з 01.04.2014 року по 21.08.2021 року, що склало 07 років 4 місяці 21 день виконував роботи по прямолінійному. Фігурному різанні складних деталей з листової сталі на горизонтальній машині за кресленнями, ручне кисневе різання та різання бензо- та газорізальними апаратами різноманітних сталей з обробленим кромок за професією Газорізальник 4 розряду. розділом XI «Оброблення металу». 11101000 підрозділ 1 «Ливарне виробнинтво». 1110100а -- Газорізальникик, які виконують роботи по різанню додатків і літників у гарячому стані Код КП 72128 Код ЗКГШХР 1168, що передбачена Списком № 2 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.01,2003 року № 36.
Вказане, також, підтверджується наступними документами, які були долучені до довідки: - накази про атестацію робочих місць від 22.03.2013 року № 90п; - наказ про результати атестації робочих місць від 08.10.2015 року №36п; - наказ про результати атестації робочих місць від 22.03.2018 року № 49п.
Також, відповідно до довідки 10,03.2025 року № 1610-2/ВК-1 виданої ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» до неї був долучений додаток № 1, в якому зазначено, що «з огляду на те, що з 24.02.2022 року ПрАТ «АЗМК» було зупинено, трудові відносини із працівниками припинено/ призупинено, а керівник (генеральний директор, а пізніше -виконуючий обов'язки директора) залишається людиною працюючою одиницею, вимога додатку № 5 Порядку № 637, а саме відсутність підпису головного бухгалтера та начальника кадрів, у зв'язку з призупиненням трудових договорів з цими співробітниками не може бути виконана».
Таким чином, трудова книжка позивача та надані позивачем документи містять необхідні записи, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер та зайнятість за професіями, які віднесені до Списку № 2. В трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином.
Отже, періоди роботи позивача з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року та з 03.12.2006 року по 30.01.2007 року згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.12.2024 року № 05-1/20/945 виданої ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та періоди роботи з 01.04.2014 року по 21.08.2021 року згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.03.2025 року № 1610-2/ВК-1 виданої ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» мають бути зарахований до пільгового стажу по Списку № 2.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області № 047950030138 від 04.04.2025 року про відмову у призначенні пільгової пенсії, ОСОБА_1 .
Щодо вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області зарахувати, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року та з 03.12.2006 року по 30.01.2007 року згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.12.2024 року № 05-1/20/945 виданої ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та періоди роботи з 01.04.2014 року по 21.08.2021 року згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.03.2025 року № 1610-2/ВК-1 виданої ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», суд зазначає наступне.
Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача-2 зарахувати ОСОБА_1 , до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 06.05.2000 року по 02.12.2001 року та з 03.12.2006 року по 30.01.2007 року згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.12.2024 року № 05-1/20/945 виданої ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та періоди роботи з 01.04.2014 року по 21.08.2021 року згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.03.2025 року № 1610-2/ВК-1 виданої ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод».
Щодо вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області призначити, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 17 жовтня 2024 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви про призначення позивачу пенсії за віком.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.03.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачі суду не надали. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №5352-2933-9242-4989 від 12.06.2025 року.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 605,60 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 , від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 , у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в сумі 15000 грн у справі №160/17618/25 представник позивача надав суду копії: договір про надання правничої допомоги б/н від 04.06.2025 року, додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги б/н від 04.06.2025 року, квитанцію №5 від 04.06.2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5657, ордер серії АЕ №1389928.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги б/н від 04.06.2025 року укладеного між адвокатом Серебряковою Іриною Миколаївною та ОСОБА_1 , за яким адвокат зобов'язується за завданням клієнта надавати клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката необхідні для виконання цього договору.
Відповідно до 3 розділу вказаного договору гонорар - це форма винагороди Адвоката за надання послуг, передбачених цим договором, розмір та порядок якого визначається сторонами у додаткових угодах до цього договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення або недосягнення адвокатом позитивного результату.
Згідно з додатковою угодою №1 до договору про надання правничої допомоги б/н від 04.06.2025 року на виконання п.3.1 Договору сторони погодили і вирішили, що клієнт оплачує адвокату суму узгодженою між сторонами гонорару у розмірі 15000,00 грн у справі клієнта в Дніпропетровському окружному адміністративному суді щодо відмови у прийнятті рішення про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, що складається з:
- ознайомлення з доказами, складання від імені Клієнта адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, подання його до суду - витрачений час - 5 години, вартість - 10000,00 грн;
- ознайомлення з відзивом на позовну заяву, складання від імені клієнта відповіді на відзив на позовну заяву у справі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, витрачений час - 3 години, вартість - 5000,00 грн.
Відповідно до квитанції №5 від 04.06.2025 року адвокатом Серебряковою Іриною Миколаївною, прийнято від ОСОБА_1 гонорар за надання послуг, передбачених додатковою угодою №1 до договору про надання правничої допомоги б/н від 04.06.2025 року на суму 15000,00 грн.
З наданих документів вбачається, що позивачем прийнято у повному обсязі правничу допомогу у вигляді надання юридичних послуг з підготовки та супроводження позовної заяви у справі.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що дана справа є нескладною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Також слід врахувати, що представник позивача не приймала участі шляхом представництва інтересів клієнта у суді.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року по справі №826/841/17, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, проаналізувавши вказані обставини, в контексті складності справи (спір не є складним, розглядається у спрощеному провадженні та є типовим), обсягу та якості виконаних адвокатом робіт, витраченого часу, суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн не є співмірною та не відповідає принципу справедливості, у зв'язку з чим заявлені витрати є обґрунтованими частково.
Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача лише у розмірі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м.Вінниця, вул.Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 047950030138 від 04.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи за довідкою від 13.12.2024 року № 05-1/20/945 Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» з 16.08.1996 року по 30.01.2007 року та довідкою від 10.03.2025 року № 1610-2/ВК-1 Приватного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» з 01.04.2014 року по 21.08.2021 РОКУ та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв