04 листопада 2025 рокуСправа № 160/29426/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон Анна Олегівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
10 жовтня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29 вересня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 29.09.2022 року по 20.05.2023 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30 000 грн, пропорційно дням здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а саме у період 01 жовтня 2023 року, з 13 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, з 01 листопада 2023 року по 14 листопада 2023 року, 17 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань у період 1 жовтня 2023 року, з 13 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, з 01 листопада 2023 року по 14 листопада 2023 року, а також з 17 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 позовну заяву залишено без руху.
23 жовтня 2025 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій вказує, що наказ про звільнення не містив відомостей про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Також зазначає, що 19 грудня 2024 року Позивача було госпіталізовано для проходження стаціонарного лікування, яке він проходив до 30 грудня 2024 року. Після завершення лікування у грудні 2024 року стан Позивача істотно не покращився і вже у період з 13 березня 2025 року по 27 березня 2025 року ОСОБА_1 повторно проходив стаціонарне лікування, що пов'язано з фазою загострення захворювання. До того ж, позивач посилається як на підставу пропуску строку звернення до суду на наявність у його дружини онкозахворювання та ненормований режим робочого часу, що робило неможливим своєчасне звернення до суду за захистом своїх прав.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді в період з 27.10.2025 до 31.10.2025 у щорічній відпустці, розгляд заяви здійснюється 04.11.2025.
Ознайомившись з клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд вважає викладені в ньому причини пропуску строку, такими, що не є поважними з огляду на таке.
Постановою від 21 березня 2025 року Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі 460/21394/23 зроблено висновки про те, що період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Натомість, період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені особі при звільненні.
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Згідно з Витягом з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 04.12.2024 №346, Головного сержанта ОСОБА_1 з 04.12.2024 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, фактично почав свій відлік з 04.12.2024 (з дня звільнення з військової служби) та закінчився 04.03.2025.
Обставини, за яких відповідачем не надано позивачу при звільненні письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, свідчать про те, що позивач на момент звільнення у грудні 2024 року вже був обізнаний про порушення своїх прав.
Отримання відповіді на адвокатський запит в жовтні 2025 року свідчить лише про те, коли позивач почав вживати заходи щодо захисту своїх прав, а не про те, коли він дізнався про порушення своїх прав.
Крім того, суд звертає увагу, що укладення договору про надання правничої допомоги та відправка відповідних адвокатських запитів здійснювалися позивачем після спливу строку звернення до суду. Фактично договір про надання правничої правової допомоги укладено позивачем у липні 2025 року - через 4 (чотири) місяці після спливу строку звернення до суду.
Також, суд зазначає, що перебування позивача на лікуванні з 13 березня 2025 року до 27 березня 2025 не впливає на поважність пропуску строку звернення до суду, оскільки станом на 04.03.2025 до початку лікування позивачем строк звернення до суду вже сплив.
Іншими словами, причина виникла поза межами строку, який пропущено.
Стосовно наявності у дружини позивача онкозахворювання, суд зазначає, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між хворобою дружини та пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Як вже було зазначено судом, після 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати (грошового забезпечення), обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, тримісячний строк звернення до суду позивачем пропущено.
Відтак, жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлючали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не встановлено.
Наведені ж у заяві про поновлення строку звернення до суду доводи визнаються неспроможними та відхиляються як необґрунтовані, так як жодна з наведених обставин об'єктивно не перешкоджала (не утворювала обставин непереборної сили) позивачу звернутися до суду у відповідний строк.
Отже, суд визнає причини вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду неповажними.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Враховуючи встановлення судом факту пропуску строку звернення до суду, а також відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин, суд змушений застосовати наслідки, визначені частиною другою ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачеві відповідно до приписів п.1, п.9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Згідно з ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Враховуючи, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд вважає за необхідне повернути її позивачу.
Керуючись статтями 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя А.О. Сластьон