04 листопада 2025 рокуСправа №160/16146/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик Станіслав Ігорович, до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик Станіслав Ігорович, до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 07.02.2025 № 1700-0303-9/8356 про відмову у призначенні ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки за період роботи вихователем у дитячому садку №39 з 22.10.1990 по 22.01.1993, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 29.01.2025 року із врахуванням висновків суду у цій справі;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.03.2025 №11798-8478/Ш-01/8-0400/25 про відмову у призначенні ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком та про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. За результатами розгляду цієї заяви, відповідачем-2 прийнято рішення про відмову позивачу у виплаті такої грошової допомоги, у зв'язку з тим, що не враховано період роботи на посаді, що дає право на пенсію за вислугу років з 22.10.1990 по 22.01.1993 з підстави відсутності інформації про відпустки без збереження заробітної плати. 02.03.2025 позивач повторно звернулася до органів пенсійного фонду щодо нарахування зазначеної виплати. 11.03.2025 на її звернення було надано відповідь ГУПФУ в Дніпропетровській області, де зазначено про необхідність надання уточнюючої довідки за період роботи у дитячому садку №39 з 22.10.1990 по 22.01.1993. Позивач звернулася до відділу централізованої бухгалтерії при департаменті гуманітарної політики Дніпровської міської ради №3 (закладів освіт Шевченківського та Центрального районів). У відповідь на запит їй повідомили, що документи стосовно дитячого садочку №39 відсутні, також вказано, що після ліквідації вказаного садочку документи не надходили. Також, у відповіді з Державного архіву Дніпропетровської області та Управління архівної справи Дніпровської міської ради, повідомили, що документи до архіву не надходили. Позивач вважає, що виконала вимоги ПФУ щодо надання додаткової інформації за період роботи з 22.10.1990 по 22.01.1993, звернулася до відповідних установ з метою отримання інформації, однак у зв'язку з ліквідацією дитячого садку №39 та відсутністю у відповідних державних органах документів виконати вимоги ПФУ неможливо. Про що 07.04.2025 шляхом подання відповідного звернення через електронний кабінет позивач повідомила ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. У відповідь на звернення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області надало відповідь, де вказано, що питання вже розглянуто було раніше та в разі не згоди воно може бути оскаржено в органах вищого рівня або у судовому порядку. Позивач уважає протиправними рішення органів пенсійного фонду про відмову у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, тому і звернулась із цим позовом до суду.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/16146/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому він вказує, що не визнає позовні вимоги. В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначає, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909). Для зарахування періодів роботи до спеціального стажу та виплати грошової допомоги надаються довідки із зазначенням повних назв установ, всіх перейменувань (реорганізацій), інформацію про те, чи відносяться установи, в яких особа працювала, до закладів, передбачених Переліком № 909, а також інформацію про перебування/не перебування в учбових відпустках, у відпустках за доглядом за дитиною до 3-х років та у відпустках без збереження заробітної плати з кожної окремої установи. Згідно з листом № 11798-8478/Ш-01/8-0400/25 від 11.03.2025 згідно з довідками № 3 від 03.01.2025 та № 35 від 28.01.2025 стаж роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788, складає 29 років 2 місяці 26 днів, що не дає право на призначення допомоги. З огляду на викладене, відповідач-1 просить суд у задоволенні позову відмовити.
Згідно з довідками про доставку електронного листа, позовна заява та ухвала про відкриття провадження у справі були доставлені до електронного кабінету відповідача-2.
Відповідач-2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися і не повідомив поважності причин його неподання, тому з огляду на положення ч.6 ст.162 КАС України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що відповідач у відзиві не надав оцінки та пояснень з приводу не зарахування до спеціального трудового стажу позивача періоду роботи з 22.10.1990 по 22.01.1993 в дитячому закладі № 39 на посаді вихователя старшої групи. Позивач вважає, що відповідачем незаконно при визначенні спеціального трудового стажу позивача не враховано запис за період з 22.10.1990 по 22.01.1993 на посаді вихователя старшої групи дитячий садок №39 Бабушкінського районного відділу м. Дніпропетровськ, тоді як вказаний запис підтверджено трудовою книжкою, запис здійснено у відповідності до вимог законодавства, а отже не може викликати сумнівів, та підлягає врахуванню при визначені спеціального трудового стажу.
Ухвалою суду витребувано у відповідачів належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
Копію пенсійної справи позивача надано відповідачем-1 через систему «Електронний суд» разом з відзивом на позов.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (позивач) з 07.12.2024 призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 07.02.2025 №1700-0303-9/8356 Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (відповідач-2) повідомило, що для визначення права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не враховано період роботи на посаді, що дає право на пенсію за вислугу років, з 22.10.1990 по 22.01.1993, оскільки відсутня інформація про відпустки без збереження заробітної плати. Страховий стаж особи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, становить 29 років 2 місяці 26 днів.
На звернення позивача від 02.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 11.03.2025 №11798-8478/Ш-01/8-0400/25 повідомило, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Для зарахування періодів роботи до спеціального стажу та виплати грошової допомоги надаються довідки із зазначенням повних назв установ, всіх перейменувань (реорганізацій), інформацію про те, чи відносяться установи, в яких особа працювала, до закладів, передбачених Переліком №909, а також інформацію про перебування/не перебування в учбових відпустках, у відпустках за доглядом за дитиною до 3-х років та у відпустках без збереження заробітної плати з кожної окремої установи.
Згідно довідок № 3 від 03.01.2025 та № 35 від 28.01.2025 стаж роботи позивача на посадах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, складає 29 років 2 місяці 26 днів, що не дає право на призначення допомоги. Для зарахування періоду роботи з 22.10.1990 по 22.01.1993 до спеціального стажу необхідно надати додаткові документи.
Позивач не погоджується з рішеннями органів пенсійного фонду, викладеними у листах, щодо відмови у призначенні їй одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, тому і звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з:
1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах;
2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також
3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.06.2021 у справі №328/1620/17 умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Як видно з матеріалів справи і не заперечується відповідачами, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідачі не спростували того, що до звернення позивача за призначенням пенсії за віком, їй призначалась пенсія на іншій підставі, державна допомога, виплата на дитину, страхові виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 свідчить про те, що у період з 22.10.1990 по 22.01.1993 вона працювала вихователем старшої групи в дитячому садку №39.
Зазначений період роботи відповідачами не враховано до спеціального стажу, що дає право виплату одноразової грошової допомоги, оскільки відсутня інформація про відпустки без збереження заробітної плати, позивачу рекомендовано надати додаткові документи.
Разом з тим, суд зазначає, що посада вихователя дошкільного навчального закладу відповідно Переліку №909 відноситься до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Крім того, відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, період роботи позивача вихователем у період із 22.10.1990 по 22.01.1993 має бути зарахований до стажу, який дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Водночас суд зазначає, що відповідно до п.4.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
У цій справі відсутнє рішення органів пенсійного фонду в розумінні п.4.3. зазначеного Порядку. Відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів оформлена листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 07.02.2025 №1700-0303-9/8356 та листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.02.2025 №11798-8478/Ш-01/8-0400/25.
З огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку, що у випадку з позивачем мають місце протиправні дії відповідачів, які полягають у не зарахуванні до її стажу, який дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV періоду роботи з 22.10.1990 по 22.01.1993 та у відмові у призначенні виплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 07.02.2025 та рішення відповідача-1 від 11.03.2025.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV періоду роботи з 22.10.1990 по 22.01.1993
повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Суд зазначає, що наведений вище спосіб захисту буде сприяти позивачу в ефективному виконанні судового рішення зобов'язального характеру саме за зареєстрованим місцем проживання позивача.
Також суд зауважує, що органи пенсійного фонду нарахували позивачу страховий стаж на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років - 29 років 02 місяці 26 днів (без урахування спірного у цій справі періоду роботи позивача з 22.10.1990 по 22.01.1993, який суд зобов'язав зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV).
При цьому, суд відмовляє у задоволенні позовної заяви в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії, оскільки, як установив суд, з 07.12.2024 позивач отримує пенсію за віком, а спірним у цій справі є питання щодо права позивача на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).
За встановлених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява у цій справі підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладені норми, часткове задоволення позовних вимог, а також те, що права позивача були порушені діями обох відповідачів, які суд визнав протиправними, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судових витрат з оплати судового збору у розмірі 484,48 грн з відповідачів рівними частинами.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV період роботи з 22.10.1990 по 22.01.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 242 (двісті сорок дві) грн 24 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 242 (двісті сорок дві) грн 24 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076).
Суддя Н.В. Кучугурна