03 листопада 2025 рокуСправа №160/1850/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (Філія ГСЦ МВС) №31/29/30-128 від 16.08.2024 про розмір грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.03.2019, виходячи із 100 % суми підвищення пенсії без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (Філія ГСЦ МВС) № 31/29/30-128 від 16.08.2024 про розмір грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.03.2019, виходячи із 100 % суми підвищення пенсії без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях складено довідку №31/29/30-128 від 16.08.2024 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 для проведення перерахунку розміру пенсії та надано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Проте відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером, якому призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях складено довідку №31/29/30-128 від 16.08.2024 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019.
Позивача звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії відповідно до даної довідки.
Відповідач листом від 06.11.2024 №59859-43794/Г-01/8-0400/24 повідомив позивача, що для проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 немає законних підстав.
Вважаючи такі відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон №2262. Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами 1, 2 та 4 статті 63 Закону №2262 передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Статтею 51 Закону №2262 закріплено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 №45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затвердив Порядок №45.
Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим особам» (далі - Постанова №103).
Абзацом 1 пункту 5 Порядку №45 (в редакції постанови №103) передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
При цьому, у Додатку 2 до Порядку №45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою № 103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, у справі №826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Предметом цього спору є правовідносини щодо наявності підстав для перерахунку пенсії позивача за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 з урахуванням додаткових складових грошового забезпечення, що не були відображені у довідці про розмір його грошового забезпечення станом на 01.03.2018.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, питання правомірності неврахування у довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 додаткових складових (надбавок, доплат, підвищень та премії) було предметом судового розгляду у справі №520/2098/19, за результатами розгляду якої Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 дійшла наступних висновків, зокрема, що обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом №2262, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Отже, з урахуванням того, що Верховний Суд постановою від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон №2262 (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.
Також, слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 51 Закону №2262 перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Таким чином, довідка про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 є підставою для перерахунку його пенсії з 01.04.2019 та не зумовлює підстав для перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018, з огляду на відмінність розміру грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2018 та станом на 05.03.2019.
З огляду на викладене суд, не заперечуючи право особи на перерахунок пенсії з 01.01.2018, звертає увагу, що для цілей перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 підлягає врахуванню розмір його грошового забезпечення станом на 01.03.2018, а не на 05.03.2019.
Суд критично оцінює посилання позивача на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 11.08.2023 у справі №380/103/22, оскільки у ній лише відтворено зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, без врахування встановлених фактичних обставин у справі та нормативно-правового регулювання, тому вони не є застосовними у даних правовідносинах.
Так, у вказаному рішенні судом касаційної інстанції не досліджувалося питання належності довідки для перерахунку пенсії (її форма та зміст, зокрема, станом на який момент видано повноважним органом довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії).
Крім того, правового висновку про правомірність перерахунку з 01.01.2018 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у тому числі обґрунтування правових підстав для такого перерахунку саме відповідачем, вказані постанови не містять, а лише підтверджують право особи на отримання довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови № 704, з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку № 45, для перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 на підставі ст.ст. 8, 10, 43 та 63 Закону №2262 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Окрім того, принцип єдності судової практики не має абсолютного характеру, оскільки процесуальним законодавством Велика Палата Верховного Суду, об'єднані палати, палати касаційних судів Верховного Суду наділені виключними повноваженнями у встановленому порядку відступати від раніше сформованої правової позиції з огляду на те, що в протилежному випадку це означало б неможливість виправлення судом своєї власної передчасної або «застарілої» позиції, викликаної, наприклад, нечіткістю закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до неоднакового тлумачення норм права, або виключало б можливість динамічного розвитку суспільних правовідносин та права; за певних обставин відступ від попередніх правових позицій суду касаційної інстанції узгоджується із уже усталеним виробленим у праві цивілізаційним підходом, згідно з яким «truth or stability - truth is preferable» (при конкуренції між правдивим (правильний, справедливим) і стабільним пріоритет варто віддавати першому).
Згідно приписів ст. ст. 37 та 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 356 КАС України у постанові Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася палата, що передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Разом з тим, у постанові від 11.08.2023 у справі №380/103/22 відсутній висновок колегії суддів Верховного Суду про необхідність відступу від правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №160/8324/19 та справа №380/103/22 не передавалась на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовної заяви.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська