03 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/8733/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та рішення вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої просить суд:
· визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області вчиненні на виконання рішення суду від 05.11.2024 в адміністративній справі № 140/8733/24, щодо нарахування з 16.02.2024 ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, встановленої станом на 01.01.2023 Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік»;
· зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону неналежного виконання рішення від 05.11.2024 в адміністративній справі № 140/8733/24, шляхом нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 16.02.2024 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, встановленої станом 01 січня відповідного року виплати пенсії та з врахуванням зміни розміру розрахункової величини протягом року.
Заяву обґрунтовано тим, що на виконання рішення суду відповідачем з 16.02.2024 проведено перерахунок пенсії з розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком встановленого станом на 01.01.2023, а не розміру мінімальної пенсії за віком встановленого на 01 січня календарного року виплати пенсії.
Від відповідача жодних заперечень чи пояснень до суду не надходило.
Заяву розглянуто судом в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено такі обставини справи.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.11.2024, яке набрало законної сили 27.01.2025, у справі № 140/8733/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії:
· ·визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11 )/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР;
· зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату основної пенсії з 16.02.2024 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.
На виконання вказаного рішення суду 17.03.2025 видано виконавчий лист № 1945/2025р., який звернуто до виконання до органів Державної виконавчої служби та відкрито виконавче провадження № 78528333.
З доданих до заяви матеріалів, зокрема з відомостей про перерахунок пенсії позивача, вбачається, що починаючи з 16.02.2024 нарахування пенсійних виплат згідно рішення суду у даній справі здійснюється відповідачем з розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік», тобто станом на 01.01.2023.
З цього приводу суд зазначає, що виплати які є предметом спору у даній справі за своїм змістом є пенсійними виплатами, а отже є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі.
Таким чином, ГУ ПФУ у Волинській області під час виконання рішення суду у даній справі в частині здійснення перерахунку пенсії позивача повинно було враховувати зміну розміру базової величини (мінімальна пенсія за віком), що встановлюється законом про Державний бюджет України на 01 січня календарного року виплати пенсії.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірі 2093 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірі 2361 гривня.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірі 2361 гривня.
Тому, на виконання судового рішення відповідач був зобов'язаний здійснити нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму на рівні 2361,00 грн.
Водночас, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 8 Розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом на 01.01.2024, проводиться з 01.03.2024 разом зі здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, нарахування позивачу пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму встановленого станом на 01 січня 2023 року (2093,00 грн) до 01.03.2024 є правомірним.
Проте, виконуючи рішення суду у цій справі, ГУ ПФУ у Волинській області протиправно застосовує розмір мінімальної пенсії за віком встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», і після 01.03.2024, що суперечить нормам чинного законодавства та постановленому у цій справі судовому рішенню, оскільки після 01.03.2024 при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розмір прожиткового мінімуму встановлений законом про Держаний бюджет станом на 01 січня календарного року виплати пенсії.
Таким чином, ГУ ПФУ у Волинській області під час виконання рішення суду у даній справі в частині здійснення з 01.03.2024 нарахування та виплати основної пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинно було обчислювати вказану пенсію враховуючи розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням Закону про Державний бюджет України відповідного календарного року виплати пенсії, оскільки така величина щороку є змінною.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У справі «Савіцький проти України» Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні від 26.07.2012 зазначив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), в. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі ««Immobiliare Saffi» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції (див. рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, ECHR 2002-III). Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Козачек проти України» (Kozachek v. Ukraine), заява №29508/04). Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (див. рішення у справах «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), заява №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), заява № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
За приписами частин першої, четвертої - сьомої статі 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.
Зважаючи на те, що судом встановлено неналежне виконання рішення суду у даній справі в частині не застосування відповідачем при нарахуванні пенсійних виплат законодавчої зміни базової величини (мінімальна пенсія за віком) у календарному році здійснення відповідних виплат, суд дійшов висновку про задоволення заяви у спосіб визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинених на виконання рішення суду у даній справі щодо нарахування та виплати пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахункової величини - мінімальна пенсія за віком, встановлений законом станом на 01 січня 2023 року, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на 01 січня календарного року виплати пенсії.
Крім того, у порядку частин першої, п'ятої статті 249 КАС України відповідача необхідно зобов'язати вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановити йому строк для надання відповіді.
На підставі статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», керуючись статтями 14, 229, 241-243, 248-249, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі № 140/8733/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 в адміністративній справі № 140/8733/24 щодо нарахування ОСОБА_1 основної пенсії з 01.03.2024 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахункової величини - мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом про Державний бюджет України станом на 01.01.2023, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на 01 січня календарного року виплати пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, ідентифікаційний код 13358826) вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 в адміністративній справі № 140/8733/24 в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 основної пенсії з 01.03.2024 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1901 №796-ХІІ, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом станом на 01 січня календарного року виплати пенсії.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ф.А. Волдінер