про повернення позовної заяви
м. Вінниця
03 листопада 2025 р. Справа № 120/8314/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2025 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання мотивованого клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Надалі, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2025 позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 року ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2025 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду.
Проаналізувавши висновки, відображені у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.10.2025 року позовну заяву залишено без руху.
На виконання вимог ухвали, представником позивача подано заяву про усунення недоліків із долученням до неї відомостей про отримувані позивачем суми грошового забезпечення за період перебування в розпорядженні командира військової частини.
Ознайомившись із наведеними матеріалами та у розрізі висновків апеляційної інстанції, суд зауважує таке.
Судом встановлено, що позивача було звільнено з військової служби 26.07.2024 року. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (у редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 26.10.2023 у справі №380/653/23, від 16.01.2025 у справі №260/2631/21, зазначав, що спір щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці, а тому застосуванню до спірних правовідносин стосовно дотримання строків звернення до суду підлягають приписи частини другої статті 233 КЗпП України.
Частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що у цій справі предметом спору є невиплата позивачеві додаткової винагороди у розмірі 20100 грн.
Суд зауважує, що згідно з положеннями частини другої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній на дату звільнення) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
За такого правового регулювання суд констатує, що у випадку звільнення особи з військової служби та в разі невиплати йому частини грошового забезпечення, при звільненні з військової служби, на отримання якого він має право, саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні, з якою закон пов'язує початок обчислення строку.
Водночас, суд зауважує, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на заяву його представника не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
До того ж, зі змісту поданої представником позивача до відповідача заяви від вбачається, що станом на дату відповідної заяви заявнику відомо про порушення права на виплату додаткової допомогу при звільненні з військової служби, у зв'язку з чим і військовою частиною відмовлено у виплаті, з огляду на відсутність підстав.
Дослідивши відомості про розмір грошового забезпечення позивача, судом встановлено, що позивач не міг не помітити не виплату йому сум додаткової винагороди.
Окрім того, після ознайомлення з наказом про звільнення позивача останній мав реальну можливість дізнатись про допущені, на його думку, протиправні дії з боку відповідача та звернутися за деталізованим розрахунком у межах розумного строку.
Також судом враховано, що представником позивача не було надано будь-яких відомостей про обставини, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
Відповідно до пунктів 1 та 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 КАС України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про повернення позовної заяви, що не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Альчук Максим Петрович