м. Вінниця
04 листопада 2025 р. Справа № 120/7869/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) з адміністративним позовом до державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідачем протиправно прийнято рішення по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених, оформлене протоколом № 23 від 12.12.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у представленні до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Ухвалою суду від 11.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом надання відзиву не скористалось. Копія ухвали про відкриття провадження вручена останньому 11.06.2025, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі та з 02.06.2010 відбуває покарання в державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".
12.12.2024 комісія державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання біль м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених на підставах статей 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151-1 КВК України прийняла рішення у формі протоколу № 23, яким ОСОБА_1 відмовлено в можливості представлення його до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк як засудженому, що не став на шлях виправлення.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, тому вернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Кримінальний кодекс України (далі - КК України) має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Відповідно до статті 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, не відбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати не відбутого строку покарання, призначеного вироком.
У разі заміни не відбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Заміна не відбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Заміна не відбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;
3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 154 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Відповідно до частини 12 статті 154 КВК України разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі.
Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації.
Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.
Наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5 затверджено Інструкцію про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів (далі Інструкція № 847/5), яка регламентує діяльність відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів з питань приймання до установ (СІЗО), обліку, переміщення під вартою (конвоювання) засуджених (осіб, які тримаються під вартою), звільнення їх з установ (СІЗО) та з інших питань, пов'язаних з виконанням вироків судів та інших судових рішень.
Відповідно до пункту 1 розділу 6 Інструкції № 847/5 в установі (СІЗО) створюється комісія, яка розглядає питання про подання:
до суду - матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 107 КК України), заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (стаття 82 КК України), встановлення адміністративного нагляду згідно із Законом України Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі;
до міжрегіональної комісії, центральних комісій щодо установ центрального та південного регіонів - матеріалів щодо переведення засуджених на підставах, встановлених статтями 10, 50, 93 КВК України в межах зони діяльності центрального та південного регіонів або міжрегіонального управління без зміни рівня безпеки; матеріалів щодо переведення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, для відбування покарання з однієї установи виконання покарань (сектору) до іншої установи виконання покарань (сектору) в межах зони діяльності центрального та південного регіонів або міжрегіонального управління згідно з вимогами статей 101, 151-1 КВК України без зміни рівня безпеки;
до центральної комісії - матеріалів щодо переведення засуджених на підставах, встановлених статтями 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151-1 КВК України, через міжрегіональну комісію, центральні комісії щодо установ центрального та південного регіонів, коли таке переведення виходить за межі повноважень цих комісій.
До складу комісії входять: голова комісії - начальник установи (СІЗО); члени комісії - перший заступник та заступники начальника установи (СІЗО), начальник оперативного підрозділу, начальник відділу нагляду і безпеки (відділу режиму і охорони), начальник медичної частини (фельдшерського пункту, лікарняного закладу) та начальник підрозділу, який є секретарем комісії. До складу комісії також можуть включатися за їх згодою керівники загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів при установі, представники методично-виховної ради установи (педагогічної ради) та члени спостережної комісії, які здійснюють організацію громадського контролю за дотриманням прав і законних інтересів засуджених під час виконання кримінальних покарань (пункт 2 розділу 6 Інструкції № 847/5).
Згідно з пунктами 3 - 5 розділу 6 Інструкції № 847/5 за три місяці до розгляду матеріалів на засіданні комісії підрозділ складає списки засуджених, які надаються для організації роботи з підготовки матеріалів заступнику начальника установи (СІЗО) із соціально-виховної та психологічної роботи, начальнику оперативного підрозділу, начальнику відділу нагляду і безпеки установи (відділу режиму і охорони СІЗО), начальнику медичної частини (фельдшерського пункту, лікарняного закладу).
Засідання комісії відбуваються у визначеному для цього приміщенні установи (СІЗО) в присутності засудженого.
Засідання комісії проводяться не менше двох разів на місяць. Рішення комісії ухвалюється простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на її засіданні. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.
Пунктом 6 розділу 6 Інструкції № 847/5 визначено, що засідання комісії оформлюється протоколом засідання комісії з розгляду питань щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 107 КК України), заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (стаття 82 КК України), встановлення адміністративного нагляду згідно із Законом України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", переведення засуджених на підставах, установлених статтями 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151-1 КВК України (додаток 17), який підписується головою, членами комісії та секретарем комісії. Рішення комісії оголошується засудженому під особистий підпис на витязі з протоколу, який долучається до його особової справи.
У разі прийняття рішення про відмову в можливості представлення засудженого до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким засуджений ознайомлюється під особистий підпис з висновком щодо ступеня виправлення засудженого, форма якого передбачена Методикою визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19 січня 2023 року за № 117/39173.
Як визначено судом, позивач не погоджується із рішенням комісії, що оформлено протоколом №23 від 12.12.2024, згідно якого складено висновок щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_1 , та встановлено, що останній не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (статті 82 КК України).
В основну прийнятого рішення покладено інформацію, наведену у проекті висновку щодо ступеня виправлення засудженого. Кількість балів, що набрані позивачем відповідно до розділів ІІ-VI становить - 58.
При цьому, саме Комісія ДУ "Вінницька установа виконання покарань № 1", наділена виключним правом щодо розгляду питань про подання щодо застосування до засуджених осіб, які відбувають покарання у цій установі, а також пільг, передбачених КК України та КВК України.
Водночас, висновок про можливість застосування такої пільги, як подання матеріалів до суду щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким повинен ґрунтуватися на аналізі даних про поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних щодо особи засудженого в цілому, зокрема: наявності дисциплінарних стягнень і заохочень, ставлення до праці і навчання, адміністрації установи, інших засуджених, підтримання ним соціальних зав'язків, а також інших обставин, що його характеризують, та ставлення засудженого до вимог порядку відбування покарання, що має бути відображено в протоколі засіданні.
При цьому, дійсно, вирішальним є не лише факт відбуття певної частини покарання, що передбачена КК України для можливості подання до суду відповідних матеріалів, на чому наголошує представник відповідача, а й те, що засуджений на день розгляду цього питання став на шлях виправлення.
У свою чергу, всі ці питання мають бути досліджені та їм надана оцінка саме на засіданні комісії, на якій обговорюється та розглядається висновок щодо ступеня виправлення засудженого, а також матеріали, які були використані для його підготовки та складення для визначення ступеня виправлення засудженого.
Єдині підходи до визначення ступеня виправлення засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (далі - заміна покарання) відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України, та в інших випадках, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, для визначення ступеня виправлення засудженого, визначає Методика визначення ступеня виправлення засудженого, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5 (далі Методика).
Крім іншого, відповідно до пункту 6 Порядку визначення ступеня виправлення засудженого № 294/5 проект висновку складається з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, проведеної згідно з методичними рекомендаціями, визначеними Міністерством юстиції України, та з використанням підсистеми "КАСАНДРА" Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, а також стану реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим, яка є складовою Щоденника індивідуальної роботи із засудженим, Щоденника соціально-виховної роботи із засудженим неповнолітнім, визначених Положенням про відділення соціально-психологічної служби, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 04 листопада 2013 року № 2300/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2013 року за № 1863/24395, та інформації, отриманої від уповноваженого органу з питань пробації (щодо засуджених до довічного позбавлення волі).
Вказані приписи п. 6 цього Порядку кореспондуються із положеннями п. 2 розділу І Методики.
У свою чергу згідно із абз.3 п.2 розділу І Положення про відділення соціально-психологічної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04 листопада 2013 року №2300/5індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим - документ, що визначає цілі роботи із засудженим та заходи, спрямовані на задоволення криміногенних потреб і досягнення позитивних змін у житті засудженого, відповідальних осіб за їх виконання, чіткі терміни виконання та містити примітку про результати виконання кожного заходу. Індивідуальна програма складається спільно із засудженим, зрозумілою для нього мовою, з урахуванням віку, рівня розвитку, життєвого досвіду, сформованих життєвих навичок. Начальник відділення соціально-психологічної служби, до якого розподілено засудженого, ознайомлює його з індивідуальною програмою та тими заходами, які мають бути реалізовані у її межах.
Ціль в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим - бажаний очікуваний результат соціально-виховної та психологічної роботи із засудженим в межах визначеної криміногенної потреби; заходи в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим - конкретні кроки, які мають бути впроваджені для досягнення кожної визначеної цілі щодо впливу на криміногенну потребу засудженого. Визначення заходів залежить від рівня життєвих навичок засудженого, його досвіду та розуміння виконання визначених заходів. Складні заходи, які реалізовуються у кілька етапів, ліпше розділити і прописати окремими пунктами.
Відповідно до пункту 9 розділу І Положення № 2300/5 соціально-виховна та психологічна робота із засудженими здійснюється відповідно до індивідуальних програм, які складаються за результатами медичного обстеження, психодіагностики і психолого-педагогічного вивчення, кримінологічної, кримінально-правової характеристики, оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та реалізуються, в тому числі за допомогою програм диференційованого виховного впливу.
Ступінь виправлення засуджених визначається з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та стану реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.
Оцінка ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення проводиться згідно з методичними рекомендаціями, визначеними Міністерством юстиції України.
У результаті проведення оцінки ризиків визначаються криміногенні потреби засудженого, на мінімізацію яких спрямовуються цілі та заходи в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.
Індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим складається начальником відділення соціально-психологічної служби, до якого було розподілено засудженого.
Індивідуальна програма є документом, який постійно використовується в роботі із засудженим, коригується та доповнюється за необхідності.
Відтак індивідуальна програма соціально-виховної роботи є документом, що складається з метою визначення цілей роботи із засудженим та заходів, спрямованих на задоволення криміногенних потреб і досягнення позитивних змін у житті засудженого. При цьому така програми розробляється начальником відділення соціально-психологічної служби, до якого було розподілено засудженого.
Водночас доказів того, що відповідна індивідуальна програма соціально-виховної роботи була розроблена для засудженого ОСОБА_1 відповідачем не надано.
Відтак, зі змісту наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити, на підставі яких документів відповідач у розділі IV «Стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роби» дійшов висновку, що «заходи виконані частково» та проставлено засудженому -10 балів. Також відповідачем не зазначено, які саме заходи індивідуальної програми соціально-виховної роботи не виконано позивачем.
Крім того, суд погоджується із зауваженнями представника позивача про те, що у розділі II Висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_1 (критерії оцінки виправлення засудженого): п. 4) "ставлення до праці", оскільки засуджений виявляв активне бажання працювати, володіє достатніми професійними навичками для отримання роботи, однак в установі відсутні умови для працевлаштування, за цим критерієм максимальний бал становить 2 бали (відповідач вказав 1 бал); п. 6) "ставлення до вживання наркотичних речовин/алкоголю", оскільки засуджений не вживає наркотичні речовини/алкоголь взагалі, має негативне ставлення до вживання наркотичних речовин/алкоголю, за цим критерієм максимальний бал становить 2 бали (відповідач вказав 1 бал);
п. 9) "ставлення до безоплатної праці" - відповідач вказав 1 бал, проте не врахував та не взяв до уваги, що в матеріалах особової справи містяться листи Установи від 10.04.2019 № 14/36700 та від 13.10.2020 № 9809, які свідчать, що ОСОБА_1 неодноразово виявляв бажання та намагався працевлаштуватись в установі по виконанню покарань, а також те, що ОСОБА_1 періодично залучався до робіт з поліпшення житлово-побутових умов засуджених під час яких порушень трудової дисципліни не допускав, що підтверджується довідкою установи виконання покарань від 26.12.2024.
Зазначене свідчить про формальний підхід у вивченні комісією матеріалів особової справи ОСОБА_2 .
Отже, відповідач невірно визначено бали в частинні ставлення до праці, ставлення до вживання наркотичних речовин/алкоголю, ставлення до безоплатної праці.
Водночас, з приводу доводів представника позивача про те, що в розділі V "Характеристика під час відбування покарання", VI "Психологічна характеристика засудженого" відповідачем занижено бали, слід зазначити, що суд надає оцінку оскаржуваному рішенні та мотивам його прийняття через призму дотримання відповідачем процедури ухвалення рішення, обґрунтованості такого рішення та позбавлений можливості надати оцінку таким характеристикам засудженого як нервово-психічна стійкість, комунікативні особливості, мотивація до змін, самооцінка, ризик повторного вчинення кримінального правопорушення, ставлення до суспільного життя тощо.
Поряд з цим, як вже зазначалось вище, висновок про можливість застосування такої пільги, як подання матеріалів до суду щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким повинен ґрунтуватися на аналізі даних про поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних щодо особи засудженого в цілому, що містяться у висновку щодо ступеня виправлення засудженого, та матеріалах, які були використані для його підготовки та складення для визначення ступеня виправлення засудженого, та саме які мають бути обговорені та розглянуті на засіданні комісії і лише за результатом такого обговорення та голосування прийняте відповідне рішення.
Таким чином, рішення про відмову в заміні позивачу невідбутої частини покарання більш м'яким згідно із ст. 82 КК України відповідачем було прийнято необґрунтовано та не у спосіб, визначений КВК України.
Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд доходить висновку, що рішення відповідача про відмову в заміні позивачу невідбутої частини покарання більш м'яким згідно із ст. 82 КК України, прийняте 12.12.2024 на засіданні комісії, оформленого протоколом №23, не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасування.
Відповідно вимога зобов'язального характеру також підлягає задоволенню.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених, оформлене протоколом № 23 від 12.12.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у представленні до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Зобов'язати комісію Державної Установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених повторно розглянути питання щодо можливості представлення ОСОБА_1 до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 08562602)
Рішення суду сформовано: 04.11.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна