м. Вінниця
04 листопада 2025 р. Справа № 120/14177/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - позивач) з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 30.09.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження №78692240 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 ,00 грн. за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі №120/4205/25 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.02.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи з 83% від відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум.
Однак, позивач вважає таку постану протиправною, оскільки, як зазначено що ГУ ПФУ у Вінницькій області проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.02.2020 становить - 16205,75 грн. та донараховано стягувачу кошти в сумі 53133,88 грн. за період з 01.02.2020 по 31.01.2023 що підтверджується розрахунком на доплату. Починаючи з липня 2025 року стягувач отримує пенсію в новому розмірі 23610,00 грн. Окрім того, відповідно до рішення суду у справі №120/5350/21-а проведено перерахунок пенсії за період з 01 січня 2018 по 31 серпня 2021. Дане судове рішення включає період з 01.02.2020, який згідно рішення суду по справі №120/4205/25 також підлягає перерахунку. Таким чином, розмір пенсії ОСОБА_1 на 01 лютого 2020 обраховано наступним чином: фактично отримано - 8137,50 грн. донараховано кошти - 1381,95 грн. (доплата згідно рішення суду у справі №120/4205/25), 6686,30 грн. (доплата згідно рішення суду у справі №120/4205/25), що в загальній сумі становить 16205,75 грн. Донараховані кошти в сумі 53133,88 грн. включено до Реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України. Наведене зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 13.10.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Крім того, цією ухвалою до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - третя особа).
21.10.2025 державним виконавцем Бертмен Р.П. до суду подано відзив на адміністративний позов, яким заперечує заявлені позовні вимоги. Крім іншого зазначає про те, що згідно наданого розрахунку на доплату пенсії, ОСОБА_1 проведено розрахунок розміру пенсії з 01.02.2020 лише по 31.01.2023, а не по липень 2025 (судове рішення набрало законної сили 10.07.2025).
Згідно наданих перерахунків пенсії за вислугу років ОСОБА_1 від 01.03.2025 та від 01.07.2025 підсумок пенсії з надбавками становить 29706,25 грн, а виплаті підлягає лише 23610,00 грн.
27.10.2025 третьою особою до суду подано пояснення зі змісту яких слідує, що боржником не виконано рішення суду у повному обсязі, тому що з 01.02.2022 виплачує стягувачу пенсію із обмеженням її максимальним розміром у сумі 19 340,00 грн. 3 01.02.2023 року боржник також виплачував пенсію із обмеженням її максимальним розміром у сумі 20 930,00 грн. З 01.03.2024 року боржник продовжував виплачувати пенсію із обмеженням її максимальним розміром у сумі 23 610,00 грн. Також з 01.03.2025 року боржник продовжував виплачувати пенсію обмеженням її максимальним розміром у сумі 23 610,00 грн.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі № 120/4205/25, зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.02.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи з 83% від відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум.
16.07.2025 Вінницьким окружним адміністративним судом у справі №120/4205/25 видано виконавчий лист.
23.07.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №78692240).
Державним виконавцем 05.08.2025 та 05.09.2025 сформовано вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про надання до відділу примусового виконання рішень документального підтвердження щодо виконання рішення суду у повному обсязі.
На виконання вищезазначених вимог державного виконавця, позивачем надано листи № 0200-0802-5/93183 від 20.08.2025 та № 0200-0802-5/107391 від 19.09.2025, якими зокрема повідомлено, що розмір пенсії стягувача з 01.01.2020 розраховано Головним управлінням виходячи з того, що у випадку коли на виконання рішення суду, яким зобов'язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) встановлюється без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов'язано здійснити такий перерахунок.
30.09.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення штрафу на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - у розмірі 5100 грн. за невиконання без поважних причин рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/4205/25.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом п.п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
За правилами ч. 1, 2 ст. 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту процитованих положень законодавства вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Судом з'ясовано, що спір у цій справі стосується виконання рішення суду щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 виходячи з 83% від відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум з 01.02.2020 року.
Позивач зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі №120/4205/25, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії стягувача при цьому здійснено перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.02.2020, про що листом від 04.08.2025 за №0200-0802-5/87136 повідомлено відділ примусового виконання рішень. Розмір пенсії стягувача з 01.02.2020 розраховано Головним управлінням виходячи з того, що у випадку коли на виконання рішення суду, яким зобов'язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) встановлюється без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов'язано здійснити такий перерахунок.
Враховуючи, що рішенням суду у справі №120/4205/25 надавалась оцінка спірним правовідносинам щодо виплати пенсії ОСОБА_1 без врахування вимог щодо обмеження її максимальним розміром з 01.02.2020 та визнано протиправними дії Головного управління щодо обмеження пенсії максимальним розміром саме з 01.02.2020 тобто, предметом розгляду у даній справі були правовідносини, які існували на момент розгляду справи по суті.
Також представник позивача зауважує, що розмір виплачуваної пенсії в судовому рішенні не встановлювався, як і не ставилось питання подальших перерахунків пенсії ОСОБА_1 . Тому, у разі не визначення судом порядку проведення перерахунків в подальшому, застосовується норми законодавства, які були чинні на час, з якого проводився перерахунок пенсії.
Разом з тим, представником виконавчої служби зауважено проте, що листом від 04.08.2025 за № 0200-0802-5/87136 від 04.08.2025, ГУ ПФУ У Вінницькій області повідомило про те, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі № 120/4205/25, Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.02.2020 становить - 16205,75 грн. та донараховано стягувачу кошти в сумі 53133,88 грн. за період з 01.02.2020 по 31.01.2023, що підтверджується розрахунком на доплату. Починаючи з липня 2025 року стягувач отримує пенсію в новому розмірі. Разом з цим, згідно наданого розрахунку на доплату пенсії, ОСОБА_1 проведено розрахунок розміру пенсії з 01.02.2020 лише по 31.01.2023, а не по липень 2025 (судове рішення набрало законної сили 10.07.2025). Згідно наданих перерахунків пенсії за вислугу років ОСОБА_1 від 01.03.2025 та від 01.07.2025 підсумок пенсії з надбавками становить 29 706,25 грн., а виплаті підлягає лише 23 610,00 грн. Отже, обмеження виплати пенсії продовжено зі сторони Пенсійного фонду.
Відтак, враховуючи зазначене, суд констатує, що зміст рішення суду у справі №120/4205/25 є однозначним та зрозумілим, розмір пенсії ОСОБА_1 , перерахований на виконання цього рішення суду, не повинен обмежуватися «максимальним розміром пенсії» (десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, на підставі частини 7 статті 43 Закону №2262).
З відомостей перерахунку пенсії ОСОБА_1 , зробленого на виконання рішення суду, зрозуміло, що ГУ ПФУ обчислило пенсію стягувача в розмірі 16205,70 станом на 01.02.2020. Разом з тим, станом на 01.07.2025, позивачем знову застосовано обмеження виплати пенсії її максимальним розміром з 29706,25 грн. до 23610,00 грн.
Отже, на виконання рішення суду про перерахунок пенсії стягувача «без обмеження її максимальним розміром» ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії та самостійно визначило до якого періоду здійснювати виплату нарахованої пенсії без її обмеження максимальним розміром. А в подальшому до виплати пенсії знову застосовано «з урахуванням максимального розміру пенсії», що прямо суперечить змісту рішенню суду.
Таким чином, підставою для застосування до позивача штрафу слугувало невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення суду щодо виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром.
Суд зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними. При цьому, зобов'язальна частина рішення містила початкову дату проведення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром - без часового обмеження в майбутньому.
Слід зазначити, що при проведенні перерахунку пенсії має враховуватись рішення суду, прийняте у справі, що стосується такої пенсії (в тому числі щодо безпідставності застосування обмеження пенсії максимальним розміром), у разі, якщо чинне на момент проведення такого перерахунку пенсії законодавство не зазнало відповідних змін.
З часу прийняття рішення у справі № 120/4205/25 пенсійне законодавство в частині, що стосується обмеження виплати пенсії максимальним розміром, змін не зазнавало.
Висновки суду у справі № 120/4205/25 щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром є обов'язковими не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов'язані з пенсійним забезпеченням третьої особи, включаючи подальші перерахунки пенсії.
Зважаючи на це, пенсійний орган не має права повторно обмежувати виплату пенсії максимальним розміром, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними. Як наслідок, твердження позивача про виконання в повному обсязі рішення суду є безпідставним.
Відтак, оскаржувана постанова про накладення штрафу в сумі 5100 грн. винесена державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом №1404-VIII.
Окремо слід зазначити щодо аргументів позивача про те, що виплата сум, донарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від ГУ ПФУ, то такі не стосуються обставин, що входять в предмет доказування у цій справі, адже державний виконавець не покликався на такі обставини на обґрунтування оскарженої постанови.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржені дії та рішення державного виконавця відповідають критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті другої КАС України. Водночас позовні вимоги ГУ ПФУ є безпідставними та не підлягають до задоволення.
З огляду на висновки суду про задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центральноого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43315602 )
Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення суду складено 04.11.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна