Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/14689/25
Провадження №1-кп/523/1572/25
04.11.2025 року Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретарів ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі матеріали кримінального провадження №12025162490001087 від 12.06.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не одруженого, із середньою-технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
по звинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України, -
ОСОБА_4 , в порушенні вимог, передбачених постановою Верховної Ради України від 07.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України; право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, чи холодної зброї, здійснюється на підставі передбачених Законом дозволів, у невстановлений в ході досудового розслідування час на сайті «Projiet.com.ua», з метою мати в особистому володінні для подальшого носіння, зберігання та використання у власних цілях, з метою самозахисту, достовірно усвідомлюючи про відсутність у нього передбаченого Законом дозволу, у порушення вищевказаних вимог, незаконно придбав за невстановлених обставинах, телескопічну дубинку, яка відноситься до категорії контактної неклинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, яку в подальшому став зберігати при собі до 00:05 год. 12.06.2025 включно без передбаченого законом дозволу.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав повністю, підтвердивши всі обставини зазначені в обвинувальному акті. Також пояснив, що у лютому 2025 року він, через мережу інтернет придбав телескопічну дубинку, яку зберігав за місцем мешкання та у сумці з метою самозахисту, до того моменту, як співробітники поліції 12.06.2025 року не зупинили його та не вилучили дубинку.
Так як обвинувачений свою вину визнав повністю, підтвердив обставини скоєного ним злочину, погодився на спрощену форму судового розгляду, а саме просив не досліджувати докази які він не оспорює, що передбачено ст.349 ч.3 КПК України, наслідки застосування якої роз'яснені учасникам розгляду, суд з'ясувавши думку учасників, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, згідно викладеного, суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати:
- по ч.2 ст.263 КК України за ознаками: носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
При призначенні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочину, що відноситься згідно ст.12 КК України до категорії нетяжких злочинів, також повною мірою вивчена особа обвинуваченого, який, раніше не судимий, відношення обвинуваченого до вчиненого злочину, провину визнав повністю, щиро покаявся.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст..65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визнаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали).
Відповідно до вимог ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання.
Обставин, згідно ст.67 КК України, що обтяжують покарання судом не виявлено.
Обставинами, згідно ст.66 КК України, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Враховуючи зазначене, та приймаючи до уваги всі вище зазначені обставини, ставлення обвинуваченого до скоєного злочину, думку прокурора, який вважав за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді 3-х років позбавлення волі з іспитовим строком на 1-н рік, думку обвинуваченого, який погодився із запропонованим покаранням, а також положення ст.69-1 КК України, суд прийшов до висновку про можливість досягти визначеної законом мети заходу примусу та вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання з урахуванням положень ст.69-1 КК України не пов'язане із позбавленням волі із застосуванням ст.75 КК України.
Витрати на залучення експертів під час досудового розслідування складають 1782,80 гривень - визнані обвинуваченим та підлягають стягненню з останнього.
Питання про долю речових доказів по провадженню, суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «про практику призначення судами кримінального покарання» суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст.263 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді 2-х (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на 1-н (один) рік.
Відповідно до пунктів 1-2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Міра запобіжного заходу обвинуваченому не обиралась та скасуванню не підлягає.
Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Держави - 1782,80 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві гривні вісімдесят копійок) - вартість проведеної судової експертизи №СЕ-19/116-25/14864-ХЗ.
Речові докази, а саме: телескопічну палицю, яка зберігаєється у сейф пакеті НПУ №HYQ0194304 у камері зберігання речових доказів (квитанція №Б000456) - знищити, знявши арешт з останньої.
Копію вироку, негайно після оголошення вручити учасникам процесу.
На вирок може бути подано апеляцію до Одеського Апеляційного суду через Пересипський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, для осіб які перебувають під вартою, тридцять діб з моменту вручення копії вироку.
Суддя: