Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1503/25
Номер провадження: 2/511/746/25
04 листопада 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Бобровська І. В.,
секретаря судового засідання: Чернеги А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 123685 від 13.05.2020 року в сумі 7800,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.
Стислий виклад позиції позивача.
13.05.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» (далі - Первісний кредитор) та відповідачкою було укладено Кредитний договір № 123685 (далі - Договір).
Первісний кредитор свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти в сумі 1500,00 грн. Однак відповідачка порушила свої зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 7800,00 грн.
28.10.2021 року між Первісним кредитором та позивачем було укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідачки за вказаним Договором.
Стислий виклад заперечень відповідачки.
ОСОБА_1 вважається такою, що належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позов у встановлений судом строк не подала.
Водночас обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Процесуальні дії у справі.
15.08.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
13.05.2020 року між Первісним кредитором та відповідачем було укладено Договір № 123685. Первісний кредитор виконав свої зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі, однак відповідачка порушила свої зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 7800,00 грн., яка складається з: 1500,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6 300,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
28.10.2021 року відповідно до умов Договору факторингу №01-28/10/2021, Первісний кредитор відступив право вимоги за Договором на користь позивача.
Водночас статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
У відповідності до приписів частини 8 статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами, оскільки відповідачкою у встановлений судом строк відзив на позов не подано.
Як встановлено, між відповідачкою та Первісним кредитором був укладений Договір, права вимоги за яким на підставі договору факторингу були відступлені позивачу.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
Диспозиція частини 1 статті 526 ЦК України регламентує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно частини першої статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Велика Палата Верховного Суду (справа №127/15672/16-ц) в постанові від 08 листопада 2019 року зазначила, що для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Щодо стягнення процесуальних витрат по справі.
Відповідно до ч.1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні. Зокрема, згідно платіжної інструкції № 36973 від 26.03.2025 року, позивачем було сплачено 2422,40 гривень судового збору ( при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), який підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн., слід зазначити наступне.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або впродовж п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву.
У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн. та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд зазначає, що до матеріалів справи було долучено Договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, укладений між адвокатом Пархомчук С.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», в особі директора Осипенко І.С., додаткова угода № 1 від 27.12.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, акт про отримання правої допомоги від 15.09.2025 року, платіжну інструкцію № 39575 від 15.09.2025 року про сплату 10500,00грн.
Клопотань про зменшення витрат на адресу суду не надходило.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Верховний Суд у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц вказав на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.
Верховний Суд в постанові від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18 роз'яснив, що суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власною ініціативою.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про задоволення вимоги позивача в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Відтак, враховуючи, що позивач підтвердив, понесені витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені та підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн., що відповідатиме принципу пропорційності розподілу витрат у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.
Висновки суду.
Таким чином, оцінивши надані докази у їх сукупності надавши їм належну правову оцінку суд дійшов висновку що з відповідача має бути стягнуто 7800,00 грн. за кредитним договором № 123685 від 13.05.2020 року, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.
Керуючись статтями 81,141,178,200,259,263-265,280 - 284,354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська,82, офіс 7, ЄДРПОУ: 42228158) заборгованість за Кредитним договором № 123685 від 13.05.2020 року в сумі 7800,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 1500,00 грн., простроченої заборгованості за процентами - 6300,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська,82, офіс 7, ЄДРПОУ: 42228158) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.
Відповідно до статті 283 ЦПК України направити відповідачці копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (місто Київ, вулиця Кирилівська будинок 82, офіс 7 , код ЄДРПОУ 42228158).
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя І. В. Бобровська