Справа № 947/34131/25
Провадження № 1-кс/947/16212/25
29.10.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12025163480000547 від 23.08.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Хмельницької обл., м. Нетішин, громадянина України, українця, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
В провадження слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , в якому просить змінити запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з тримання під вартою на нічний домашній арешт з 00.00 год. до 05.00 год., або на розсуд суду запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Звертаючись з даною заявою захисник зазначає, що на даний час немає потреби у застосуванні саме такого запобіжного заходу, як тримання під вартою до ОСОБА_4 . Вважає, що доцільно застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою посилаючись на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які фактичні відомості стосовно того, що підозрюваний ОСОБА_4 дійсно має намір переховуватися від органів досудового розслідування або суду, впливати на когось чи вчиняти інші злочини..
Також захисник просить врахувати такі відомості:
- наявність міцних стосунків з співмешканкою ОСОБА_6 , з якою вони спільно мешкають тривалий час за адресою: АДРЕСА_2 , та яка на даний час потребує домашнього догляду, її стан здоров'я погіршився після перенесення операції по трансплантації долі печінки;
- наявність у ОСОБА_4 хронічного простатиту, стан здоров'я його погіршився;
- задовільний майновий стан ОСОБА_4 ;
- відсутність в матеріалах справи цивільного позову.
Захисник, характеризуючи особу підозрюваного вважає, що немає підстав в даний час стверджувати, про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на запобігання яких спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою.
Також захисник стверджує, що на теперішній час досудовим слідством проведені значні та ключові слідчі дії , а саме: допитані свідки та потерпілі, у зв'язку з чим вважає, що ОСОБА_4 може бути змінена міра запобіжного заходу на більш м'яку.
В судовому засіданні:
- захисник підозрюваного просив долучити копію повідомлення про підозру та копію повного тексту ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу, вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Зазначив, що ризики які були підставою для застосування запобіжного заходу на теперішній час втратили свою актуальність. Звернув увагу на незадовільний стан здоров'я підзахисного. Також повідомив, що ОСОБА_4 частково погоджується з підозрою,однак заперечує факт корисливого умислу, так як його дії були направлені на допомогу сусіду.
- підозрюваний підтримав думку захисника, клопотання просив задовольнити.
- прокурор заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту, зауважив, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися тому вважав, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу.
Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Згідно ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025163480000547 від 23.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
В рамках даного кримінального провадження, 18.09.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню вказівками та наданням засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси 19.09.2025 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.11.2025 із можливістю внесення застави в розмірі 331 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 002 268 гривень.
Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв'язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не перевіряє обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування (продовження) запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин підозри, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому слідчий суддя не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або його виконання та які виникають у зв'язку з плином часу досудового розслідування.
Тому, при розгляді питання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя має виходити з того, чи доводить особа, яка подала відповідне клопотання, наявність обставин, які безпосередньо можуть вплинути на висновок про наявність обґрунтованої підозри або свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому, такі обставини мають бути новими, тобто які з'явилися після постановлення попередньої ухвали про застосування/продовження запобіжного заходу, або не були відомі суду.
Такий висновок опосередковано ґрунтується і на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, яка унеможливлює подання підозрюваним, його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.
Наявність обґрунтованої підозри та ризиків кримінального провадження перевірялися слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 .
Якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Тлумачення норм ст.ст. 177, 194 КПК України у їх системному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо зміни запобіжного заходу оцінка зібраних доказів має спрямовуватися не на досягнення твердого переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
При цьому, слідчий суддя нагадує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» - «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень.
Частиною 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Як вбачається з ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.09.2025 про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 стороною обвинувачення було доведено наявність двох ризиків, передбачених пунктами 1, 3, частини 1 статті 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконний вплив на свідків.
Перевіряючи наявність ризиків на час розгляду цього клопотання, слідчий суддя виходить з того, що наявні (встановлені) на початковому етапі слідства ризики по мірі розслідування кримінального провадження мають тенденцію до зменшення та втрати своєї актуальності.
Оцінюючи можливість підозрюваного ОСОБА_4 переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя визнає такий ризик існуючим, оскільки цей ризик є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).
При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
Слідчий суддя приймає до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуває під вартою з 18.09.2025, має постійне місце проживання, наявність міцних соціальних зв'язків, раніше не судимий.
Також, слідчий суддя враховує, що прокурором в судовому засіданні не доведено, що після продовження запобіжного заходу заявлені ризики не зменшилися та не надано жодних належних та допустимих доказів, що у випадку зміни запобіжного заходу підозрюваний дійсно буде переховуватися від слідства та впливати на свідків.
Сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_4 правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, не свідчить про доцільність підстав для продовження тримання його під вартою та недостатність запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Отже, застосування суворого запобіжного заходу повинно оцінюватись не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявність такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, аби попереднє ув'язнення не виявилось невиправданим.
При оцінці ризику впливу на свідків слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Проте на думку слідчого судді даний ризик на теперішній час є мінімізованим оскільки, як повідомляє сторона захисту в рамках даного кримінального провадження свідки були допитані, у відповідності до ч. 11 ст. 615 КПК України показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Прокурор в свою чергу вказаних тверджень сторони захисту не спростував, матеріали кримінального провадження для огляду не надав.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною захисту було доведено обставини, на які адвокати посилаються у клопотанні. Також, при розгляді клопотання встановлено, що вищенаведені ризики, на які посилалась сторона обвинувачення, не містять переконливого обґрунтування, що тільки запобіжний захід у вигляді тримання під варто, який є винятковим, зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України)
Усталена практика Європейського суду з прав людини передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом'якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов'язані з застосуванням запобіжного заходу.
При вирішенні даного питання, слідчий суддя звертає увагу, що в якості альтернативного запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 було визначено заставу у розмірі 1 002 268 грн., однак підозрюваний до цього часу заставу не вніс та перебуває під вартою.
Прокурором не надано належних документів, які зібрані після обрання запобіжного заходу підозрюваному, щодо належності у його власності активів, за рахунок яких він міг внести визначену суму застави.
Тому слідчий суддя вважає, що матеріальний стан підозрюваного не відповідає обставинам цього кримінального провадження. Об'єктивної можливості внести визначений розмір застави, у повному або частковому обсязі, ні підозрюваний ОСОБА_4 ні його родина не мають.
Також в ході розгляду цього питання було встановлено , що гр.. ОСОБА_6 , яка являється цивільною дружиною підозрюваного, на теперішній час обстежується в якості потенційного донора частини печінки для мами ОСОБА_7 , а від так потребуватиме допомоги, як матеріальної так і фізичної. Підозрюваний також має хронічні захворювання.
За змістом ст. 49 Конституції України, кожному громадянину гарантоване право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що подальше перебування підозрюваного під вартою буде суперечити п.п. «c» п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та принципу правової держави.
Такий висновок слідчого судді сприятиме гуманізації та підвищенню гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.
У відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Варто зазначити, що частиною 1 статті 176 КПК України визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Стаття 181 КПК України визначає, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно з частиною 2 статті 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з наведеним, застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, наразі не відповідає меті застосування запобіжних заходів на стадії досудового розслідування, порушує основоположні права і свободи підозрюваного ОСОБА_4 , є занадто суворим та не виправдовує себе як стримуючий засіб.
Відтак, на думку слідчого судді станом на день розгляду клопотання, стороною захисту доведено, що наявні підстави зміни запобіжного заходу підозрюваному з тримання під вартою на домашній арешт, однак не нічний про який просить захист, а цілодобовий оскільки такий захід забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, тобто забезпечить виконання обов'язків та не буде порушувати права підозрюваного, який станом на день розгляду клопотання доводить своєю процесуальною поведінкою необхідність застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає, що застосування саме вказаного запобіжного заходу забезпечить уникнення ризиків, визначених п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Варто вказати, що згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
Крім цього, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього додаткові обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Підсумовуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку про зміну підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 12025163480000547 від 23.08.2025, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги, строком до 15 листопада 2025 року та з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчинення ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст.ст. 181, 182, 201, 202, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити частково.
Змінити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 15.11.2025 року, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_4 , строком до 15.11.2025 року, наступні обов'язки, а саме:
прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин інкримінованого кримінального правопорушення;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_1