Справа № 352/734/25
Провадження № 33/4808/664/25
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції ОЛІЙНИК М. Ю.
Суддя-доповідач Повзло
03 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В.,
розглянувши апеляційну скаргу з доповненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2025 року якою,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто з судовий збір,
Суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , 17 березня 2025 року о 15 год 45 хв в м. Тисмениця по вул. Об'їзна керував автомобілем Toyota Yaris н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці, які не реагують на світло, підвищена жвавість мови, неприродна блідість). Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився в медичному закладі КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» де видано висновок про перебування в стані наркотичного сп'яніння №108, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить постанову судді суду першої інстанції щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає постанову судді незаконною, прийнятою за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що незважаючи на відсутність доказів повідомлення його про день, час та місце розгляду справи, оскільки судової повістки (повідомлення) він не отримував, суд не дотримався вимог закону та розглянув справу без його участі. Такими діями суду було порушено його гарантоване право Конституцією України, ст. 268 КУпАП, та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на доступ до правосуддя та справедливий суд.
Стверджує, що суд першої інстанції не виконав завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з?ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом; в матеріалах справи відсутні докази вчинення ним інкримінованого адміністративного правопорушення.
У доповненнях до апеляційної скарги від 28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 зазначає, що суть адміністративного правопорушення, яка викладена у складеному щодо нього протоколі про адміністративне правопорушення, не містить посилання на керування транспортним засобом у стані наркотичного сп?яніння. У протоколі зазначено про керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп?яніння, однак, не зазначено про відмову від проходження огляду. Також вказано про проведення огляду в закладі охорони здоров'я, що не відповідає ані п. 2.9 а ПДР, ані диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказує, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду згідно з ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735). У встановленому порядку, в порушення вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, патрульний поліцейський не проводив огляд ОСОБА_1 чи будь-яких маніпуляцій для виявлення ознак наркотичного сп?яніння, не складав акт огляду на стан сп?яніння. В направленні на медичний огляд поліцейським формально вказано ознаки сп?яніння: звужені зіниці. які не реагують на світло; підвищена жвавість мови; неприродна блідість. Однак, щоб встановити таку ознаку наркотичного сп?яніння як звужені зіниці, які не реагують на світло, поліцейському необхідно було перевірити фотоерекцію зіниць (звуження зіниць у відповідь на яскраве світло), чого зроблено не було. Інших ознак стану наркотичного сп?яніння не було.
Вважає, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини дотримання вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП щодо проведення огляду у закладі охорони здоров?я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Зокрема, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського підтверджується пропозиція пройти огляд медичний огляд на стан наркотичного сп?яніння у медичному закладі о 15.53 год. Тобто, на цей момент поліцейський начебто вже встановив підстави для проведення огляду. При цьому, суд першої інстанції посилаючись на направлення на проведення огляду помилково вказав, що такі ознаки було виявлено поліцейським о 16.00 год.
Також, слід вказує, що проведення огляду в медичному закладі було розпочато у 17.55 год. з вимірювання артеріального тиску, пульсу, а не о 17.50 год., як це вказано у висновку.
Таким чином, огляд в медичному закладі проведено пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, що не відповідає вимогам ч. 4 ст. 266 КУпАП.
Посилається на ІІІ Інструкції, огляд на стан сп'яніння у закладах охорони здоров'я проводиться лікарем (або фельдшером, якщо лікаря немає) з метою встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння. Так, проведення лабораторних досліджень на виявлення наркотичних або психотропних речовин є обов'язковим. Без цього лікар не має права встановлювати діагноз «стан наркотичного сп'яніння». Якщо лабораторні дослідження не проводилися, діагноз є необґрунтованим.
У матеріалах справи зазначено, що при огляді було проведено лише експрес-тест Wondfo, який не є лабораторним аналізом у розумінні Інструкції та не підтверджує наявність наркотичних речовин. Лабораторне дослідження сечі не проводилося через технічну неможливість, отже результат експрес-тесту не може бути достатнім доказом.
Звертає увагу, що суддя першої інстанції у тексті постанови зазначив «суд апеляційної інстанції», тобто суддя не зробив власних висновків, які б ґрунтувалися на повному на всебічному дослідженні доказів, а переписав зміст постанови суду апеляційної інстанції.
Підсумовує, що медичний висновок про стан сп'яніння є неналежним доказом, оскільки не підтверджений лабораторно.
В судове засідання апеляційного суду 28 жовтня 2025 року з'явився захисник Волосянко Р.О., якому роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП, підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просив скасувати постанову судді, провадження у справі закрити через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник Волосянко Р.О. 03 листопада 2025 року в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, клопотань від про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не подавали, не поступало і заяв зміну місця проживання чи про перебування в іншому місці з поважних причин.
Так, особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 та його захисник Волосянка Р.О.
Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги з доповненнями, вважаю, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу, повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції дотримався вимог закону та належним чином з'ясував обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Вважаю, що висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №274244 від 17 березня 2025 року (а.с. 1) 17 березня 2025 року о 15 год. 45 хв. в м. Тисмениця по вул. Об'їзна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Yaris н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло, підвищена жвавість мови, неприродна блідість. Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився в медичному закладі КПН «ПОК ЦПЗ ІФ ОР», де видано висновок про перебування в стані наркотичного сп'яніння №108, чим порушив вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - інспектором ВП №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Нагорняком В.В., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
Підстав вважати, що цей протокол складено з порушенням ст. 256 КУпАП, відповідних Інструкцій, не здобуто.
За змістом направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння у КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» (а.с. 2), водій ОСОБА_1 , в якого виявлені ознаки сп'яніння - звужені зіниці, які не реагують на світло, підвищена жвавість мови, неприродна блідість, направлявся для проходження огляду на стан сп'яніння в медичний заклад.
Як вбачається з висновку КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» від 17 березня 2025 року №108 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 3) ОСОБА_1 на час огляду, а саме 17 березня 2025 року о 17 год. 50 хв. перебував у стані наркотичного сп'яніння.
Вказаний висновок складений працівником закладу охорони здоров'я лікарем ОСОБА_2 , із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок, є логічним та послідовним, підписаний лікарем та завірений печаткою.
Висновок огляду є категоричним та не допускає будь-якого іншого тлумачення.
Звертаю увагу на те, що акт медичного огляду та результати лабораторних досліджень не є доказами, які підтверджують винуватість у вчиненні правопорушення, оскільки відповідно до вимог ст. 266 КУпАП факт перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння повинен бути підтверджений висновком лікаря, який отримано у встановленому цим законом порядку.
Разом з тим, відповідно до вказаного закону, саме висновок лікаря медичного закладу є єдиним та достатнім доказом, який повинен бути отриманий в результаті медичного огляду та який підтверджує перебування водія транспортного заходу у стані сп'яніння.
При цьому висновок лікаря зроблений на підставі сукупності даних отриманих під час проведення огляду.
Суд першої інстанції навів переконливі мотиви визнання висновку лікаря про стан наркотичного сп'яніння та проведення огляду допустимими доказами та належним чином вмотивував такий висновок, він є обґрунтованим.
Під час апеляційного розгляду не встановлено суттєвих порушень процедури проведення огляду, які б стали підставою для визнання такого недійсним.
З відеозаписів, що на компакт-диску (а.с. 50), вбачаються безсторонньо зафіксовані обставини події, зокрема: рух транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_1 ; його зупинку працівниками поліції; встановлення ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 та пропозицію пройти огляд в медичному закладі; процедуру проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в КНП «ПОКЦ ПЗ ІФОР»; висновок лікаря - нарколога №108 від 17 березня 2025 року щодо перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння; процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Досліджені судом відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, є послідовними.
Апелянт не заперечував, що на відео відображений саме він, і що таке відео знімалося в період, коли мала місце подія.
Зміст протоколу, долучених до нього письмових доказів в повній мірі узгоджується з змістом відеозаписів.
Апелянтом не наведено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції та лікарів у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог п.п. 2.9. а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніннязнайшов своє відображення у ст. 266 КУпАП, приписах Інструкції та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядку).
ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а тому є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вважаю, що в даному випадку поліцейськими дотримано приписи Інструкції, Порядку та ст. 266 КУпАП.
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Поліцейські, з огляду на виявлення передбачених п. 4 Розділу І Інструкції ознак наркотичного сп'яніння у водія ОСОБА_1 , мали підстави направляти його пройти огляд.
Щодо виявлених ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 , необхідно зазначити, що поліцейський фактично виявляє ознаки стану наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак наркотичного сп'яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані наркотичного сп'яніння.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Також, за змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Згідно із пунктом 12 Розділу ІІ вказаної вище Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває в стані наркотичного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними у п. 4 розділу І цієї ж Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Зміст матеріалів справи свідчить, що працівники поліції діяли відповідно до вимог закону, після виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, направили його до закладу охорони здоров'я, останній пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, за результатами якого встановлено, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння.
Лікар при проведенні огляду користується спеціальними знаннями, проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану сп'яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, та несе правову відповідальність за правильність свого висновку.
Посилання апелянта на неконкретність пред'явленого обвинувачення, а саме те, що фабула протоколу про адміністративне правопорушення не узгоджується з п. 2.9 а) ПДР вважаю не є слушним, оскільки фабула є зрозумілою, конкретною, не підлягає подвійному тлумаченню. Деталізація достатня для розуміння змісту.
У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння та порушенні вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України.
Вважаю, що висновки судді суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п. 2.9 а) ПДР України є належним чином обґрунтованими, й не спростовується їх правильність доводами апелянта.
Твердження ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду згідно з ст. 266 КУпАП та Інструкцією вважаю такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Згідно з п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп'яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 7 Порядку саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Тобто, у разі виявлення поліцейським ознак наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу, він повинен прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп'яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп'яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп'яніння є правопорушенням, яке може привести до особливо тяжких наслідків та повинне бути негайно припинене.
Твердження про те, що порушено вимоги ч. 4 ст. 266 КУпАП, оскільки огляд в медичному закладі проведено пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення вважаю не відповідає дійсності.
Згідно з відеозапису, що знаходиться в матеріалах справи вбачається, що час зупинки транспортного засобу - 15 год. 41 хв., виявлення ознак наркотичного сп'яніння працівником поліції у ОСОБА_1 о 16 год. 00 хв., направлення до закладу охорони здоров'я складено о 16 год. 00 хв., та згідно висновку №108 (а.с. 3) час огляду - 17 год. 50 хв.
Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
За цей час відбувалося спілкування особи з поліцейськими, та вимога про проведення огляду була оголошена під час спілкування, а не в момент зупинки транспортного засобу.
Посилання апелянта на те, що суддею суду першої інстанції у тексті постанови зазначено «суд апеляційної інстанції», та те, що суддя не зробив власних висновків, які б ґрунтувалися на повному на всебічному дослідженні доказів, а переписав зміст постанови суду апеляційної інстанції вважаю таким, що не впливають на доведеність винуватості особи та на вмотивованість судового рішення.
ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі, а матеріали справи не містять даних про належне повідомлення його про розгляд справи у відповідності до вимог закону, чим порушив право на захист.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, звертаю увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Звертаю увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст. 268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, виходжу із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об'єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді.
Вважаю, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, звертаю увагу на те, що справа про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 надійшла до суду 27 березня 2025 року (а.с. 9), розгляд якої було призначено на 10 квітня 2025 року, про що ОСОБА_1 повідомлявся судовою повісткою за адресою зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 10-12), однак згідно з довідкою Укрпошти адресат відсутній за вказаною адресою.
Згідно з оголошенням розміщеним на веб-сайті від 11 квітня 2025 року (а.с. 15) Тисменицький районний суд Івано-Франківської області повідомляв, що о 09 год. 50 хв. 20 травня 2025 року буде проводитися судове засідання по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Звертаю увагу на те, що ОСОБА_1 подав до Тисменицького районного суду заяву від 19 травня 2025 року (а.с. 20), в якій просив відкласти розгляд справи у зв'язку з необхідністю залучення до участі у справі адвоката для здійснення захисту.
Наступне судове засідання було призначено судом на 25 червня 2025 року, про що ОСОБА_1 належним чином повідомлено телефонограмою (а.с. 23).
24 червня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання від адвоката Волосянка О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на інший день та ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 27-29).
З матеріалами справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП адвокат Волосянка Р.О. ознайомився 04 липня 2025 року що підтвердив власноручним підписом (а.с. 27).
Наступне судове засідання було призначено судом на 29 липня 2025 року, про що адвоката Волосянка В.О. належним чином повідомлено телефонограмою (а.с. 33).
29 липня 2025 року адвокат Волосянко Р.О. подав до суду клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с. 34-44).
В день розгляду справи 29 липня 2025 року ОСОБА_1 та адвокат Волосянко Р.О. в судове засідання не з'явилися.
В черговий раз розгляд справи судом було перенесено на 25 серпня 2025 року, про що належним чином та завчасно повідомлено сторону захисту та ОСОБА_1 (а.с. 47)
Суд першої інстанції 25 серпня 2025 року розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , але його захисник Волосянко Р.О. просив провести розгляд без участі ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 з часу складання протоколу про адміністративне правопорушення від 17 березня 2025 року було відомо, що розгляд справи відбудеться в Тисменицькому районному суді Івано-Франківської області, його поведінку щодо неявок в судові засідання та зловживання правом на відкладення розгляду справи, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався за його клопотаннями та клопотаннями захисника.
Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що така поведінка особи вважається зловживанням учасником справи своїми матеріальними та процесуальними правами для затягування процедури розгляду, керуючись ст. 268 КУпАП, суд вважав, що справу можна розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, що справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності тривалий час перебувала на розгляді в суді першої інстанції, що дозволяло особі, яка притягається до адміністративної відповідальності організувати ефективний захист своїх інтересів в суді.
Вважаю, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили суду прийти до обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без його участі.
В той же час враховую, що під час судового розгляду судом першої інстанції у повному обсязі були досліджені матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, наявні по справі письмові докази та відеозаписи.
Звертаю увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Враховуючи наведене, вважаю, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не порушував права ОСОБА_1 на організацію ефективного захисту його інтересів і не може бути правовою підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Таким чином доходжу висновку, що суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки поза розумним сумнівом доведено факт керування ним транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, що є порушенням п.п. 2.9. а) Правил дорожнього руху.
Обставин, які б підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови суду першої інстанції та наявності підстав для її скасування з закриттям провадження у справі за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а доводи апеляційної скарги зводяться фактично до повторного перегляду встановлених судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на наведене, постанову судді суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу з доповненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло