Справа № 636/4875/25 Провадження 1-кп/636/1229/25
03.11.2025
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві кримінальне провадження № 12025221240000208, внесеному 04 березня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Чугуєва Харківської області, громадянина України, військовозобов'язаного, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, маючого середню спеціальну освіту, працюючого в ТОВ «Спецтехсервіс-ТД» на посаді оператора з верстатів з ПК, має задовільний стан здоров'я, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
встановив:
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022 на території України (в тому числі Харківської області) оголошено загальну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, яку в подальшому неодноразово продовжено по теперішній час.
ОСОБА_4 відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - є військовозобов'язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у термін, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших формувань, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21 жовтня 1993 року (зі змінами та доповненнями станом на 01.04.2022 року) - громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
З 18.05.1997 по 21.01.2025 ОСОБА_4 перебував на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , у військовому званні «солдат», відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 .
10.01.2025 військовозобов'язаний ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 направлений для проходження військово-лікарської комісії.
10.01.2025, згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 № 10/206, а також протоколу засідань ВЛК № 61/2, військовозобов'язаного ОСОБА_4 визнано придатним до військової служби за мобілізацією.
З 24.01.2025 по теперішній час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_4 , у військовому званні «солдат» запасу І категорії, ВОС № 100915А.
24.01.2025 в денний час доби (точного часу встановити не виявилось можливим) ОСОБА_4 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_4 , попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією та повідомлено про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 27.01.2025 о 08.00 год для відправки до військової частини у складі команди № НОМЕР_3 . Однак ОСОБА_4 відмовився від отримання повістки, про що представником ІНФОРМАЦІЯ_4 складено акт відмови від отримання повістки № 750 від 24.01.2025.
27.01.2025 о 08.00 год ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, діючи умисно, протиправно, не маючи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в порушення вимог ст. 22 вказаного Закону, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 65 Конституції України, будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, без поважних причин не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_4 , у вказаний у повістці день та час з метою відправки до військової частини у складі команди № НОМЕР_3 , тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини, та добровільно розказав про обставини їх вчинення, як вони викладені вище, а саме, що він пройшов військово-лікарську комісію, відповідно до якої його визнано придатним до військової служби за мобілізацією. ОСОБА_4 написав відмову щодо несення служби у лавах Збройних Сил України. ОСОБА_4 повідомив, що в кінці січня 2025 року йшов на роботу та його зупинили працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 . Під час бесіди попередили про кримінальну відповідальність за ухилення від призову та повідомили про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_4 повідомив, що він віруючий та відмовився від отримання повістки. За викликом не з'явився для відправки у команду за призовом по мобілізації. ОСОБА_4 підтримав клопотання трудового колективу ТОВ «Спецтехсервіс-ТД» про передачу його на поруки, просив задовольнити таке клопотання.
Ставлення ОСОБА_4 до вчиненого злочину не викликає у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин справи, згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували обвинувачений та інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України», «Коробов проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений у ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Мюррей проти Сполученого Королівства» та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, його дії правильно кваліфіковані за ст. 336 КК України.
Розглядаючи клопотання трудового колективу ТОВ «Спецтехсервіс-ТД» про передачу на поруки ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
На підставі ч. 1 ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Одночасно суд приймає до уваги правову позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 27 жовтня 2025 року у справі № 573/838/24 (провадження № 51-603км25), згідно з якою законодавство України не передбачає виключення з обов'язку проходити військову службу за призовом під час мобілізації, яке ґрунтується на релігійних або інших переконаннях. Такі переконання не можуть бути підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі її ухилення від мобілізації у значенні ст. 336 КК України.
Об'єднана палата зауважила, що призов за мобілізацією може зумовлювати виконання військового обов'язку небойового характеру, що не потребує носіння та використання зброї (ремонт техніки, вивезення поранених, будівництво укріплень тощо).
Об'єднана палата визнала, що впроваджена законом неможливість відмовитися від військової служби через переконання означає, що таке обмеження має застосовуватися пропорційно до мети, що переслідується, навіть під час захисту Вітчизни від агресії. Міркування, пов'язані з переконаннями, не можуть бути повністю виключені під час війни, тому призов на військову службу під час мобілізації автоматично не скасовує права на сумлінну відмову від носіння або використання зброї.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання трудового колективу ТОВ «Спецтехсервіс-ТД» про передачу на поруки ОСОБА_4 .
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, та його конкретні обставини, дані про особу обвинуваченого, його вік і стан здоров'я, міцність його соціальних зв'язків, а саме: що він є громадянином України, неодружений, неповнолітніх дітей або непрацездатних осіб на утриманні не має, військовозобов'язаний, має середню спеціальну освіту, працює в ТОВ «Спецтехсервіс-ТД» на посаді оператора з верстатів з ПК, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не є особою з інвалідністю, має задовільний стан здоров'я, раніше несудимий.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 є вірянином релігійної громади євангельських християн-баптистів м. Чугуєва Харківської області з 2015 року.
За час розгляду кримінального провадження до суду надійшли численні заяви та клопотання від вірян з різних регіонів України та з інших країн світу з приводу неможливості притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з релігійними переконаннями.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, розуміння наслідків своїх дій, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
При призначенні покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжкого злочину, його конкретні обставини, наявність обставин, які пом'якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, з урахуванням положень ст. 69-1 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання, в межах санкції встановленої у ст. 336 КК України у вигляді позбавлення волі.
Суд вважає, що підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України не має, у зв'язку з чим ОСОБА_4 повинен відбувати покарання у виді позбавлення волі реально.
Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Витрати на залучення експерта та речові докази відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його затримання, в порядку звернення вироку суду до виконання.
В задоволенні клопотання директора «Спецтехсервіс-ТД» ОСОБА_5 про передачу на поруки ОСОБА_4 - відмовити.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1