Справа № 751/2911/25 Головуючий у 1 інстанції Павлов В. Г.
Провадження № 33/4823/500/25
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП.
04 листопада 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,
Розглянув у місті Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 травня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий по АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору.
Як установив суд, 17 березня 2025 року о 18 год. 55 хв. по вулиці Незалежності, 82 в місті Чернігові водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Тойота Ауріс, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці за допомогою приладу Драгер ARLM 0398, результат позитивний - 1,91‰ проміле. Не погодившись з результатами приладу, на порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі у лікаря-нарколога у встановленому законом порядку відмовився.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, мотивуючи тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, що призвело до винесення рішення, яке не відповідає фактичним обставинам, а його висновки ґрунтуються на припущеннях та не належних доказах, які не доводять факт вчинення ним інкримінованого правопорушення.
Вказує на те, що поліцейські не мали достатніх підстав для його зупинки, безпідставно звинувачуючи його у тому, що в автомобілі не горить підсвітка номерного знака на задній частині автомобіля. Він пояснив, що коли він починав рух на автомобілі, то всі агрегати працювали, в тому числі й освітлювальні прилади, і якщо підсвітка перегоріла, то лише під час руху, тому в його діях відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення. У подальшому, щодо нього навіть не було складено протоколу за дане адміністративне правопорушення.
У ході розмови працівники поліції почали безпідставно його звинувачувати в тому, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. На його заперечення про те, що він не вживав алкоголь та направляється до місця свого проживання, поліцейські не реагували та вимагали, щоб він пройшов огляд за допомогою приладу алкотестер або в медичному закладі. Після того, як він згодився пройти огляд на приладі, то він показав недостовірний результат, а сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку засобу йому не надали, що є грубим порушенням встановленої законодавством процедури при притягненні до особи до адміністративної відповідальності, та вказує на недопустимість доказів щодо такого огляду.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо нього, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП, оскільки з протоколу не зрозуміло, яким чином проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння, за допомогою якого технічного засобу вимірювальної техніки, і що за «проміле» зазначено в змісті протоколу, не зазначена суть вчиненого адміністративного правопорушення - вміст алкоголю в крові. При цьому, з протоколу незрозуміло, яке саме правопорушення ставиться йому у провину: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння чи відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто, не зазначена суть вчиненого правопорушення.
Вказані обставини судом першої інстанції були грубо проігноровані та ним не надана належна правова оцінка, тобто, залишено поза увагою факт допущених працівниками поліції порушень ч. 1 ст. 256 КУпАП, що вказує на обвинувальний нахил та порушення судом принципу безсторонності.
Вважає, що окрім вказаного, співробітниками поліції допущено порушення п. 12 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобі ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, яким визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 1 роз. 1 цієї Інструкції, поліцейській направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Крім того, допущено порушення п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким визначено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Однак, на порушення вказаних вимог, поліцейські не надали йому направлення на проходження медичного огляду, що підтверджується відеозаписом. Цей факт був проігнорований і судом першої інстанції.
На порушення вимог п. 5 вищевказаного Порядку, поліцейські не надали йому копію Акту огляду на стан сп'яніння за результатами проведеного огляду. На його вимогу доставити його до закладу охорони здоров'я пройти огляд, порушуючи вимог п. 7 зазначеного Порядку, його до лікарні доставлено не було.
Крім того, після складання протоколу про адміністративне правопорушення, його копія не була йому вручена, що порушує його права, передбачені ст. 268 КУпАП.
На перелічені порушення, на які звертав увагу його захисник, суд першої інстанції не звернув уваги та не надав правову оцінку діям працівників поліції, які допустили таку значну кількість порушень та діяли всупереч вимог чинного законодавства.
Оскільки ним не було порушено жодних Правил дорожнього руху, то працівники поліції не мали законних підстав для здійснення зупинки його автомобіля, що свідчить про порушення ними вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Отже, всі наступні вимоги працівників поліції він не був зобов'язаний виконувати: надавати посвідчення водія та проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння.
На апеляційний розгляд ОСОБА_1 не прибув дев'ятий раз, подав заяву про перенесення розгляду через його перебування на стаціонарному лікуванні в Чернігівській районній лікарні.
Згідно положень ст. 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Судове засідання 05.06.2025 року не відбулося через зайнятість захисника адвоката Корчового В. В. в іншому процесі ( а. с. 61)
23.06.2025 року судове засідання не відбулося через перебування ОСОБА_1 у відрядженні у м. Прилуки ( а. с. 63, 64).
01 липня 2025 року судове засідання не відбулося через перебування ОСОБА_1 на лікуванні в Чернігівській обласній лікарні з 27 червня 2025 року ( а. с.66, 67).
28 липня 2025 року апеляційний розгляд був відкладений через перебування ОСОБА_1 на лікуванні в Чернігівській районній лікарні з 24 липня 2025 року ( а. с. 69, 70).
18 серпня 2025 року апеляційний розгляд не відбувся через те, що ОСОБА_1 продовжив лікування в тій же самій районній лікарні тільки з іншим діагнозом ( а. с. 72, 73).
04 вересня 2025 року судове засідання знову було перенесене за заявою ОСОБА_1 , який з 14 серпня 205 року лікувався в районній лікарні через гіпертонію ( а. с. 75, 76).
02 жовтня 2025 року апеляційний розгляд не відбувся, оскільки ОСОБА_1 з 29 вересня 2025 року знову перебував на стаціонарному лікуванні в Чернігівській районній лікарні з приводу гіпертонічної хвороби ( а. с. 78,79).
20 жовтня 2025 року апеляційний розгляд не відбувся через перебування ОСОБА_1 на лікуванні в тій же самій лікарні, куди його госпіталізували 15.10.2025 року через гіпертонічну хворобу ( а. с. 82,83).
На запит апеляційного суду генеральному директору Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська центральна районна лікарня» була надана відповідь, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні лікарні в період з 24.07.2025 по 01.08.2025. Про інше стаціонарне лікування в інших відділеннях, так само як і відповіді на питання чи може ОСОБА_1 за станом здоров'я брати участь в судовому засіданні, відповіді не надано ( а. с. 81, 84).
Прохання ОСОБА_1 перенести судове засідання, призначене на 04 листопада 2025 року, через його лікування в хірургічному відділенні Чернігівської лікарні з 31. 10. 2025 року з приводу захворювання нирок, задоволенню не підлягає, оскільки апелянт протягом тривалого часу, незадовго перед судовим засіданням звертається за лікуванням наявних у нього захворювань, щоб навмисно затягнути судовий розгляд.
Апелянт повідомлений про день і час судового засідання не пізніше ніж за три дні. Його дев"ята неявка в судове засідання через планове лікування хронічних хвороб, не є поважною причиною для чергового відкладення справи.
Дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» в пункті 2 визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.
З наданого суду відеозапису з відеореєстратора патрульного автомобіля та нагрудної відеокамери працівника поліції вбачається, що під час патрулювання поліцейськими був помічений автомобіль Тойота Ауріс, державний номерний знак НОМЕР_1 , в якому не працювала лампочка підсвітки заднього номера.
Після зупинки автомобіля, за кермом якого перебував водій ОСОБА_1 , працівники поліції представились, повідомили причину зупинки та запропонували водію вийти з автомобіля та перевірити підсвітку номерного знаку.
ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та не заперечував того факту, що лампочка дійсно не працює, після чого стукнув по ній і вона засвітилася. На пропозицію працівників поліції замінити лампочку, водій відповів, що це дорого.
Тобто, водій фактично не заперечував факт наявності несправності, знав про можливість збоїв в роботі підсвітки номера, швидко полагодив її.
Відсутність постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за непрацюючу підсвітку номерного знаку, не вказує на безпідставність зупинки керованого ним автомобіля, як він зазначає в апеляційній скарзі, адже несправність була усунута на місці зупинки, що виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, факт технічної несправності автомобіля Тойота Аурис, державний номерний знак НОМЕР_1 , є обставиною, яка вказує на законність дій працівників поліції щодо зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а також їх подальших дій після того, як ними у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння.
Згідно вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Усі необхідні відомості містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №274294 від 17 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 .
Вказівка сторони захисту, що з протоколу не можливо зрозуміти за яке саме порушення притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , є безпідставною, оскільки в протоколі чітко вказано, що ОСОБА_1 , не погодившись з результатами проведеного на місці зупинки автомобіля огляду газоаналізатором Драгер, показник якого становив 1,91‰ проміле, на пропозицію працівника поліції проїхати для проведення огляду до Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні, відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Більш того, підписи ОСОБА_1 підтверджують той факт, що протокол двічі вголос зачитувався водію, була роз'яснена суть вчиненого ним адміністративного правопорушення, а також по телефону суть порушення була роз'яснена і його захиснику (так особу представив водій), були роз'яснені двічі права особи, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України що узгоджується з наявними у матеріалах відеозаписами з камер кількох працівників поліції.
ОСОБА_1 не заперечував правильність викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, підтвердив це своїм підписом та не висловив жодних заперечень. Більш того, відеозаписом підтверджується і факт вручення копії протоколу ОСОБА_1 , який з двох запропонованих протоколів вибрав той, що вважав за потрібне, і коли поліцейський завершив оформлення матеріалів, пояснив, що водію необхідно буде дочекатися приїзду слідчо-оперативної групи, останній залишився сидіти в автомобілі з копією протоколу в руках.
Твердження про те, що в протоколі, не зазначений вміст алкоголю в крові обстежуваного, а також не зазначено яким чином проводився огляд на стан сп'яніння, за допомогою якого технічного засобу і що за «проміле» зазначено у протоколі, є також безпідставним.
Проміле, це одна тисячна частина якої-небудь величини, інакше - десята частина відсотка. Якщо зазначено 1 ‰ - це означає, наприклад, наявність 1 г дослідженої речовини в масі 1 кг загальної суміші речовин. Тобто, це одиниця виміру.
Сам апелянт у своїй апеляційній скарзі, перелічуючи те, що вимірюється у проміле, зазначає про те, що у проміле, окрім іншого, вимріюється також вміст алкоголю в крові.
Аналіз вимог діючого законодавства, Інструкції та Порядку проведення огляду, на які посилається апелянт, дають підстави стверджувати, що кількість алкоголю вимірюється у проміле - це індикатор, який визначає вміст молекул спирту (у міліграмах) на літр крові.
В Україні допустимий вміст алкоголю встановлений на рівні 0,2 мг/л або 0,2 проміле, про що прямо вказано в п. 7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку так детально але вибірково процитував в апеляційній скарзі ОСОБА_1 ..
Більш того, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності не за те, що керував автомобілем, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, а за те, що не погодившись з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, відмовився пройти огляд на визначення перебування у стані алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, тобто не виконав покладений на нього обов'язок, визначений п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Отже, є неважливим зазначення у протоколі одиниці виміру словами «проміле» чи позначкою «‰» а важливий той факт, що водій відмовився проходити огляд у встановленому законом порядку.
Недоречним є посилання апелянта на порушення поліцейським п. 12 розділу ІІ вказаної Інструкції, адже цей пункт стосується осіб які підозрюються у тому, що перебувають у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що передбачає обов'язкове направлення особи до закладу охорони здоров'я. Однак, цей пункт не стосується осіб, які підозрюються у тому, що перебувають у стані алкогольного сп'яніння.
Дійсно, пунктом 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду передбачено, що Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Разом з тим, після проведеного огляду водій ОСОБА_1 з результатами проведеного огляду не погодився, про що вказав в Акті огляду, який потім вирвав з рук поліцейського та перекреслив раніше написане, в подальшому від проходження огляду в лікарні відмовився, у зв'язку з чим відпала необхідність вручати копію Акту огляду водію, оскільки протокол був складений за порушення ним іншого пункту Правил дорожнього руху - за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, що виключає обов'язковість долучення до матеріалів справи документів на підтвердження перебування особи у стані алкогольного сп'яніння.
Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення процедури огляду його на стан сп'яніння.
Так, з переглянутих відеозаписів убачається, що після того, як працівники поліції зробили водію зауваження щодо непрацюючого освітлення номерного знаку, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.
На пропозицію поліцейських пройти огляд на визначення стану сп'яніння ОСОБА_1 погодився, але сів до автомобіля та почав комусь телефонувати. Оскільки поліцейські не мали при собі приладу для проведення огляду, то викликали інший патруль. В цей час, водій ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та почав пропонувати поліцейським вимкнути камери та домовитись про вирішення цього питання, не зважаючи на попередження про те, що ведеться відеозапис і за пропозицію неправомірної вигоди він нестиме кримінальну відповідальність, водій продовжував наполягати на тому, щоб за грошову винагороду в сумі 30 000 гривень на нього не були складені адміністративні матеріали, а гроші він зараз принесе. Саме ці обставини змусили працівників поліції викликати слідчо-оперативну групу.
30 квітня 2025 року вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень. При цьому, в судовому засіданні він обставини його зупинки 17 березня 2025 року патрульними не заперечував, як і не заперечував факту висловленої пропозицію щодо неправомірної винагороди.
Після прибуття іншого патруля водію ОСОБА_1 повторно були оголошені ознаки алкогольного сп'яніння, які були у нього виявлені під час спілкування з поліцейськими, та повторно запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, на що він погодився.
При цьому, відеозаписом чітко зафіксовано як поліцейський дістає мундштук в індивідуальній прозорій упаковці, який розпаковує перед очима водія, під'єднує до газоаналізатора та роз'яснює йому процедуру продуття приладу. Після продуття приладу був зафіксований результат - 1, 9 проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився, на що йому було запропоновано пройти огляд в Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні, але водій тривалий час не надавав відповіді, постійно спілкувався по телефону та висував вимоги до працівників поліції. Через певний проміжок часу ОСОБА_1 сказав про те, щоб працівники поліції складали протокол, до лікарні він не поїде.
Ознайомившись з Актом огляду та роздрукованими результатами приладу Драгер, ОСОБА_1 передав телефон працівнику поліції, сказавши, щоб той сам поговорив з його адвокатом Валерієм Вікторовичем. Під час спілкування з поліцейським, особа названа ОСОБА_2 , повідомив поліцейському, що в лікарню їхати немає сенсу та вимагав видати на руки ОСОБА_1 направлення на огляду до лікарні, на що йому було роз'яснено, що таке направлення на руки особі не видається, саме поліцейський має доставити водія, який підозрюється у перебуванні в стані алкогольного сп'яніння, до закладу охорони здоров'я, після чого співрозмовник попросив віддати телефон водію.
Завершивши розмову з адвокатом, водій запитав у поліцейського, що буде якщо він відмовиться від проходження огляду у лікаря, на що отримав вичерпну відповідь поліцейського про те, що він нестиме відповідальність за порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху. Після цього водій в черговий раз сказав, що в лікарню не поїде та погодився на те, щоб відносно нього був складений протокол.
Після складання протокол був роздрукований в двох екземплярах, двічі оголошений вголос, ОСОБА_1 роз'яснені його права, в протоколі водій поставив свої підписи, написав, що не згоден з ним, сфотографував протокол та отримав його копію.
Вказуючи на те, що на його прохання надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, поліцейські відповіли відмовою, ОСОБА_1 залишає поза увагою те, що всіма переглянутими відеозаписами така вимога не підтверджується, він жодного разу не звернувся до поліцейських із проханням надати вказані документи. Більш того, у разі недовіри до приладу, які мали у своєму розпорядженні поліцейські, він мав реальну можливість пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, але таким своїм правом не скористався,та не виконав обов'язок пройти такий огляд у лікаря після незгоди з оглядом, який був проведений на місці зупинки.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.
Неодноразово наголошуючи в апеляційній скарзі про порушення своїх гарантованих прав, ОСОБА_1 забув про те, що окрім прав, він як особа, що отримала посвідчення водія, наділений ще і рядом певних обов'язків та зобов'язань, оскільки автомобіль вважається засобом підвищеної небезпеки і його власники та кермувальники несуть відповідальність та мають дотримуватись правил та обов'язків, яких у даному випадку апелянт не дотримався.
Отже, висновки суду про винуватість водія ОСОБА_1 у невиконанні вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні обставин справи та є цілком законними та обґрунтованими.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 23, 33, 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.
Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Антипець