04 листопада 2025 року м. Херсон
Номер справи: 766/9364/25
Номер провадження: 22-ц/819/1215/25
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,
суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.
секретар Олійник К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 вересня 2025 року (під головуванням судді Кузьміної О.І.), у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
1.Описова частина
Короткий зміст заяви
У червня 2025 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» обґрунтовувало тим, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18.06.2015 року по справі №668/4460/15-ц позовні вимоги ПАТ КБ “Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто достроково солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Договором про іпотечний кредит № HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 року станом на 13.03.2015 року в розмірі 79012,87 доларів США, що еквівалентно 1707468,02 грн., яка складається з: 23492,92 доларів США - заборгованість за кредитом; 15373,86 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 2918,80 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 33453,75 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи: 11,57 доларів США - фіксована частина; 3761,97 доларів США - процентна складова. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір в сумі 1827,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір в сумі 1827,00 грн.
Вказаним заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона встановлено, що відповідно до договору про іпотечний кредит № HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 , останній отримав кредит на загальну суму 137430,00 грн. з кінцевим строком погашення до 15.02.2034 року на поліпшення якості окремої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та сплатою 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до кредитного договору № HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 року позичальник зобов'язався використовувати кредит на передбачені договором цілі, сплатити банку відсотки та винагороду, здійснити погашення кредиту у встановлені договором строки (п.п. 1.1., 1.3. договору). П. 2.4. договору про іпотечний кредит № HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 року передбачено, що позичальник зобов'язався щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього Договору, здійснювати погашення кредиту та оплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 1776,66 грн., шляхом внесення готівки до каси або шляхом безготівкових перерахувань. Договором встановлено, що кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим Договором або за Іпотечним договором (п.5.2.4 договору). Відповідно до додаткової угоди від 14.11.2008 р. до Договору про іпотечний кредит № HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 року, укладеної між банком та ОСОБА_1 , валюту гривню переведено в валюту долара США, розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 24675,77 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Крім того, в забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_1 між банком та ОСОБА_2 15.02.2008 р. був укладений договір поруки № HEH3GІ0000003406, відповідно до умов якого остання взяла на себе обов'язок відповідати солідарно в повному обсязі перед банком за належне виконання ОСОБА_1 умов договору про іпотечний кредит №HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 р. Договором поруки передбачено, що поручитель відповідає за зобов'язаннями згідно з Договором про іпотечний кредит перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо; відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п.п. 3.1,3.2 договору поруки).
Заочне рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 18.06.2015 року по справі №668/4460/15-ц, відповідачами не виконано. Останнє погашення за кредитним договором № HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 року здійснено 18.07.2013 р. у сумі 18641.31 доларів США та враховано при ухваленні рішення суду.
Відповідно до ст.625 ЦК України, розрахунок суми боргу, за договором є наступним:- сума заборгованості відповідачів за судовим рішенням від 18.06.2015 року по справі №668/4460/15-ц становить: 79012,87 доларів США.;- 3% річних (на суму 79012,87 доларів США) за період 23.02.2019 по 23.02.2022 складає - 7117.65 дол. США. Заборгованість нарахована за період 23.02.2019 по 23.02.2022.
У зв'язку з чим позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 3% річних від суми заборгованості визначеної за судовим рішенням від 18.06.2015 року по справі №668/4460/15-ц в сумі 7117.65 дол. США, що за курсом 41,4880 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.06.2025 року складає 295297.06 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15 вересня 2025 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвокат Шевченко А.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог ст. 12, 89 ЦПК України, не з'ясування належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, правовідносин сторін, які вбачаються з встановлених обставин; не здійснення перевірки усіх доводів та не надання їм належної правової оцінки; а також на те, що суд не сприяв всебічному й повному з'ясуванню дійсних обставин справи, що мають значення для її вирішення, допустив неповноту у з'ясуванні таких обставин, просив скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15.09.2025 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Для всебічного та повного розгляду справи просив залучити до справи копії постанов ДВС про повернення виконавчого документа стягувачу за ВП 51632507 та ВП 51653529.
Аргументи учасників справи
(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, особа, яка її подала зазначила що заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 18.06.2015 року по справі №668/4460/15-ц, яким позовні вимоги ПАТ КБ “Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто достроково солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Договором про іпотечний кредит № HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 року станом на 13.03.2015 року в розмірі 79012,87 доларів США та судовий збір в сумі 1827,00 грн. з кожного з відповідачів, на цей час відповідачами не виконано, а тому на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України розмір 3% річних (на суму 79012,87 доларів США) за період 23.02.2019 по 23.02.2022 складає 7117,65 дол. США.
До матеріалів справи АТ КБ “ПриватБанк» надано до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 та виписку по рахунку № НОМЕР_1 (рахунок обліку надходжень погашень заборгованості по кредитному договору № HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 р.) за період часу з 15.02.2008 р. по 10.06.2025 р.
Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1 останнє погашення за кредитним договором № HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 року здійснено ОСОБА_1 18.07.2013 р. у сумі 18641.31 доларів США та враховано при ухваленні рішення суду від 18.06.2015 року по справі №668/4460/15-ц.
Наведені докази, як і відсутність руху коштів по рахунку після ухвалення рішення суду, свідчать про невиконання відповідачами рішення суду.
Посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) апелянт вказав, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України грошових сум.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник ПАТ КБ “Приватбанк» - Шевченко А. О., зазначив, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання або існування заборгованості з наявністю відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання. Доказами виконання грошового зобов'язання є банківські документи, що підтверджують надходження грошових коштів в тому числі виписка по рахунку за яким обліковуються операції з клієнтом, зокрема для відображення коштів, які надійшли для подальшого зарахування на погашення заборгованості по кредитному договору. Відсутність інформації про надходження грошових коштів на погашення заборгованості по кредитному договору свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку.
Інформація щодо виконавчого провадження по справі №668/4460/15-ц не є доказом виконаного або не виконаного, грошового зобов'язання, оскільки постанова державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м.Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про повернення виконавчого документа (листа) №668/4460/15, виданого 10.11.2015 року Суворовським районним судом, стягувачу від 31.01.2019 року ВП №51653529, та постанова державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м.Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про повернення виконавчого документа (листа) №668/4460/15, виданого 10.11.2015 року Суворовським районним судом, стягувачу від 30.01.2019 року ВП №51632507, на відміну від виписки по рахунку обліку надходження грошових коштів за кредитним договором, не можуть надати вичерпну відповідь на запитання чи виконане грошове зобов'язання.
(2) Позиція інших учасників
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.
2. Мотивувальна частина
Заслухавши доповідача, представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, першої інстанції, в мотивувальній частині рішення зазначив, що ним встановлені наступні обставини:
Заочним рішенням Суворовського районного суду м .Херсона від 18.06.2015 року по справі №668/4460/15-ц позовні вимоги ПАТ КБ “Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволені. Стягнуто достроково солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Договором про іпотечний кредит № HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 року станом на 13.03.2015 року в розмірі 79012,87 доларів США, що еквівалентно 1707468,02 грн., яка складається з: 23492,92 доларів США - заборгованість за кредитом; 15373,86 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 2918,80 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 33453,75 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи: 11,57 доларів США - фіксована частина; 3761,97 доларів США - процентна складова. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір в сумі 1827,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір в сумі 1827,00 грн.
Судове рішення від 18.06.2015 року по справі №668/4460/15-ц на цей час відповідачами не виконано.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 та випискою по рахунку № НОМЕР_1 останнє погашення за кредитним договором № HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 року здійснено 18.07.2013 р. у сумі 18641.31 доларів США.
Відповідно до розрахунку штрафних санкцій передбачених ст.625 ЦК України їх розмір за період 23.02.2019 по 23.02.2022 становить - 7117.65 дол.США, що за курсом 41,4880 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.06.2025 року складає 295297.06 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виснував, що з ухваленням рішення про стягнення боргу у 18.06.2015 році зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Проте, посилаючись на норми ч.1 ст. 76, ст. 81 ЦПК України, суд дійшов висновку, що виходячи з того, що пред'явлений позов містить посилання на наявність судового рішення про стягнення заборгованості та нарахування санкцій передбачених ст.625 ЦК України пов'язує, між іншим, з фактом його не виконання, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем, на підтвердження доводів щодо існування, не виконаного, грошового зобов'язання, не надано жодного належного доказу (як-то: доказів відсутності виконавчого провадження або у разі його наявності відсутності перерахованих, у його межах, коштів).
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15.
При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду від 16 травня 2018 року відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У пункті 8.22 вказаної постанови зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи, наведені судом першої інстанції підстави для відмови у задоволені позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 07 серпня 2023 року у справі № 752/9858/21, провадження № 61-6097св23, де зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть за умови відмови суду про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржницю від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань до повного виконання грошового зобов'язання.
На доведення наявності підстав для стягнення з відповідачів коштів за статтею 625 ЦК України внаслідок не виконання заочного судового рішення банком додано до позовної заяви виписку по рахунку та розрахунок заборгованості.
Слід зазначити, що виписка по банківському кредитному рахунку ОСОБА_1 , яка свідчить про рух коштів по цьому рахунку за період з 21.05.2009 по 18.07. 2013 не є доказом невиконаного судового рішення, а свідчить лише про рух коштів за наведений період та до ухвалення судового рішення від 18.06.2025 року.
Разом з тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором № HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 року станом на 11.06.2025 року свідчить, що банком обліковується заборгованість ОСОБА_1 в загальній сумі 54 123,47 доларів США та зазначено: загальний - 23 492, 02 долари США, (що відповідає рішенню суду про заборгованість за тілом кредиту); загальний -15373,86 доларів США ( що відповідає рішенню суду про заборгованість по процентам за користування кредитом); 2918,80 доларів США - заборгованість з комісії (що відповідає рішенню суду про заборгованість по комісії за користування кредитом) ; погашено пені в т.ч списано - 134 814, 43 доларів США; загальна сума нарахованої пені - 12337, 89 доларів США та всього заборгованість за кредитом- 54 123, 89 дол. США.
Отже, оскільки з наданого до позову розрахунку заборгованості за договором № HEH3GІ0000003406 від 15.02.2008 року вбачається, що загальний розмір заборгованості за кредитом становить 54123,47 доларів США, а не 79012,87 доларів США, як визначено позивачем при поданні позову, у зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним здійснити розрахунок, виходячи з розміру заборгованості в сумі 54 123,47 доларів США.
Сума трьох процентів річних розраховується за формулою: (сума боргу х 3 % х кількість прострочених днів) / 366 (кількість днів у році).
За період з 23.02.2019 року по 31.12.2019 року ( 54123,47 *3*312:365:100 = 1387,93 )
За період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року ( 54123,47 *3*366:366:100 = 1623,70)
За період з 01.01.2021 року по 23.02.2022 року ( 54123,47 *3*419:366:100 = 1863,92)
Кількість прострочених днів у період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року становить 1097 дні.
Таким чином, три проценти річних за вказаний період складають 4875,55 доларів США.
Колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку настає відповідальність боржників за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 54 123,47 доларів США, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим підлягає стягненню з відповідачів 3 % річних від суми заборгованості визначеної відповідно до розрахунку заборгованості доданого банком до позову на доведення не виконаного боржником судового рішення в сумі 4875,55 доларів США.
Суд першої інстанції, отримавши від позивача заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документами, відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, не роз'яснив позивачу наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а саме щодо доведення чи не доведення наявності чи відсутності виконавчого провадження, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе залучити до справи копії постанов ДВС про повернення виконавчого документа стягувачу за ВП 51632507 та ВП51653529.
Проте Банк звертаючись до суду з цим позовом використав своє право доведення заборгованості після рішення суду в сумі 54 123,47 доларів США надавши розрахунок заборгованості на наведену суму .
Під час розгляду справи апеляційною інстанцією представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - адвокат Шевченко А.О. подав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення разом з Листом Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) від 24.10.2025 року №58486.
Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 356-360 ЦПК України заявами по суті справи в суді апеляційної інстанції є саме апеляційна скарга та відзив на апеляційну скаргу.
У цій справі суд апеляційної інстанції не вважав за необхідне та не надавав учасникам справи дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремих питань, які б виникли при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим апеляційний суд не вбачає підстав для надання детальної відповіді на інші аргументи учасників справи по суті спору, які не наведені в апеляційній скарзі, та прийняття доданого до пояснень Листа отриманого банком після ухвалення рішення суду першої інстанції.
Що стосується вимоги позивача про стягнення 3% річних в доларах США, за курсом 41,4880 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.06.2025 року, у гривневому еквіваленті суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19)звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року 464/3790/16-ц.
Згідно частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року №500/5194/16 (№ 14-81цс24 ) констатувала, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Як зазначено вище, заочне рішення суду було ухвалено про стягнення кредитної заборгованості визначеній у валюті зобов'язання, доларах США, та з зазначенням її еквіваленту у національній валюті.
Таким чином, вимога позивача про стягнення 3% річних у гривневому еквіваленті визначеному станом на 13.06.2025 року, не відповідає наведеним нормам матеріального права.
Натомість стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 3% річних від суми заборгованості визначеної відповідно до наданого банком до цього позову розрахунку заборгованості з урахуванням судового рішення від 18.06.2015 року по справі №668/4460/15-ц в сумі 4875,55 дол. США, за курсом Національного банку України на день виконання рішення, повною мірою відповідає приписам частини другої статті 533 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов'язку боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі N 761/12665/14).
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин справи та норм матеріального права, апеляційна скарга є такою, що підлягає задоволенню.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ч. 2 п. 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 3% річних від суми заборгованості визначеної відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості з урахуванням судового рішення від 18.06.2015 року по справі №668/4460/15-ц в сумі 4875,55 дол. США, в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
Судові витрати
Відповідно до частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно з платіжним дорученням сплатив судовий збір у розмірі 3543 грн. 56 коп. за подання позовної заяви та 4252 грн. 27 коп. за подання апеляційної скарги на рішення суду.
Враховуючи, що позов задоволено на 68,5 %, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам за подання позовної заяви ( 2427, 33 грн) по 1213,66 грн. з кожного та апеляційної скарги (2912,80 грн) по 1456,40 з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 вересня 2025 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 3% річних від суми заборгованості визначеної за розрахунком заборгованості з урахуванням судового рішення від 18.06.2015 року по справі №668/4460/15-ц в сумі 4875,55 дол. США, в еквіваленті національної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1213,66 грн. у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1456,40 грн. у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1213,66 грн. у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1456,40 грн. у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П. Воронцова
В.В. Майданік
Повний текст постанови суду складено 04 листопада 2025 року.
Суддя І. В. Склярська