Іменем України
04 листопада 2025 року м. Херсон
Номер справи: 650/6645/25
Номер провадження: 22-ц/819/1191/25
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого ( суддя-доповідач) Склярської І.В.,
суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.
секретар Олійник К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 липня 2025 року (під головуванням судді Сікори О.О.), у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ТОВ «Фінпром маркет» звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму заборгованості за Договором позики №75553659 в розмірі 31 099,20 грн., з яких:10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;21 099,20 грн. - сума заборгованості за відсотками. А також суму сплаченого судового збору в розмірі 2422, 4 грн., сплата якої є підтвердженою та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн. , що підтверджується договором з адвокатом, актами приймання-передачі та платіжними документами.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступні обставини.
07 травня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як позикодавцем, та ОСОБА_2 як позичальником було укладено договір позики №75553659, за умовами якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. на строк 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день. Укладення договору відбулось в електронній формі, з використанням одноразового ідентифікатора (аналог електронного підпису), який було надіслано на електронну адресу позичальника (ІНФОРМАЦІЯ_2), що відповідає вимогам статей 11-13 Закону України «Про електронну комерцію».
Факт укладення договору, а також надання позичальнику грошових коштів підтверджується довідкою про ідентифікацію, наданою позикодавцем, платіжною інструкцією №96fd0743-79d9-48fd-95c0-9bbafc547084 від 07.05.2021 року та довідкою ТОВ «ФК Фінекспрес» №КД-000002549/ТНПП від 19.11.2024 року, яка підтверджує виконання платіжної операції на картковий рахунок Відповідача.
Позивач також посилається на положення статей 205, 207, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, а також на практику Верховного Суду, яка визнає дійсними договори, укладені в електронній формі, зокрема постанови у справах №732/670/19 від 09.09.2020, №404/502/18 від 23.03.2020 та №127/33824/19 від 07.10.2020.
Відповідно до пункту 6.5 Правил надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною договору, у разі прострочення повернення позики Позикодавець має право нараховувати проценти на суму простроченої заборгованості протягом 90 календарних днів. Крім того, вказаними Правилами передбачена можливість пролонгації строку позики, однак заборгованість Відповідачем так і не була погашена.
Позивач також зазначає, що 19 листопада 2021 року первісний кредитор - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» - уклав договір факторингу №1911 з ТОВ «Фінансова компанія управління активами», яким відступив право вимоги за договором позики №75553659. Надалі, 03 квітня 2023 року, за договором факторингу №030423-ФК, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило право вимоги за цим же договором вже на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ». Правонаступництво підтверджується витягами з Реєстрів прав вимог та актами приймання-передачі.
Таким чином, на момент звернення з позовом до суду, право вимоги до Відповідача належить саме ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» як Фактору за договором факторингу, що відповідає положенням ст. 514 Цивільного кодексу України.
Позивач стверджує, що за договором позики №75553659 від 07.05.2021 р. Відповідачем було здійснено лише часткове погашення заборгованості у розмірі 2 470,00 грн. Загальна заборгованість станом на дату звернення до суду складає 31 099,20 грн., з яких:
10 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою позики,
21 099,20 грн. - заборгованість за процентами за користування позикою.
Позивач також просить стягнути із Відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн., з урахуванням коефіцієнта знижки при поданні документів в електронній формі (ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн., що підтверджується договором з адвокатом, актами приймання-передачі та платіжними документами.
У зв'язку з викладеним, Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та ухвалити рішення про стягнення заборгованості за договором позики, судового збору та витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 липня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Суд ухвалив:
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму заборгованості за Договором позики №75553659 в розмірі 30 969,20 грн, з яких: 9 870,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21 099,20 грн - сума заборгованості за відсотками.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 412,71 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3 486 грн.
В іншій частині судові витрати покласти на позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим , просить його змінити , а саме відмовити позивачу у стягненні сум нарахованих відсотків за кредитом, розрахованих судом першої інстанції та врахувати раніше внесені нею кошти в сумі 2 470 грн на погашення основного суму боргу за кредитним договором, а не на сплату неправомірно нарахованих відсотків. Відмовити у стягненні судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката.
Аргументи учасників справи
(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно визнав законними відсотки у розмірі понад 21 тис. грн, оскільки договір фактично є споживчим кредитом і містить несправедливі умови. Так, у договорі № 75553659 від 07.05.2021 зазначено «орієнтовну річну процентну ставку» 142,5% при денній ставці 1,99%, проте фактично реальна річна процентна ставка при такому нарахуванні складає - 726,35% річних, що значно перевищує вказаний у договорі показник, а отже суперечить Закону «Про споживче кредитування», який зобов'язує кредитодавця надавати споживачу достовірну та повну інформацію про загальну вартість кредиту.
Встановлення у кредитному договорі № 75553659 від 07.05.2021 року строку кредиту 30 днів, та зазначення у «Правилах надання грошових коштів» іншого строку -90 днів у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, - вводить споживача в оману та свідчить про неналежне виконання кредитодавцем свого обов'язку щодо надання повної та зрозумілої інформації.
Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що «Правила надання грошових коштів» не отримувала та не підписувала їх, а посилання позивача на те, що Правила, які є невід'ємною частиною Договору розміщені на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" є безпідставними, оскільки їх редакція може змінюватися.
Суд першої інстанції необґрунтовано прийняв до уваги розрахунок суми заборгованості позивача (ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ»), який є внутрішнім документом компанії, а не документ від первісного кредитодавеця - ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ". Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням фінансових операцій є первинні документи. Лише кредитодавець, який безпосередньо видав позику, може підтвердити рухи коштів та порядок їх зарахування.
Суд не врахував, що відповідачка є дружиною військовослужбовця, а отже підпадає під особливий правовий захист згідно із Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зміни до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що набрали чинності 18 травня 2024 року (Закон №3633-ІХ), розширили пільги й на дружин військових. Ця норма носить не лише процесуальний, а й соціально-гуманітарний характер. Її мета - запобігти фінансовому тиску на родини військових, які несуть тягар війни. Суд першої інстанції обмежився формальною оцінкою норми, не врахувавши її соціальної спрямованості та принципів добросовісності й справедливості (ст. 13 ЦК України). Стягнення з дружини військовослужбовця надмірних процентів (726% річних) суперечить публічному порядку, принципам захисту прав людини та основній меті закону - підтримці сімей військових.
Зазначення представником позивача у відповіді на відзив неправильної назви свідчить про неналежну уважність або формальний підхід зі сторони Позивача, а також викликає сумніви щодо правомірності та прозорості передачі прав вимоги за кредитним договором
Апелянт зазначила, що вважає незаконним покладання на неї обов'язку зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу позивача у повному обсязі.
Позиція інших учасників справи.
У відзиві представник позивача просить відхилити доводи апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Щодо нарахування процентів за договором позики №75553659 від 07.05.2021 року: Відповідно до п. 4.2. договору позики № 75553659, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок та умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим.
Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61- 18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статі 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин. Водночас, зобов'язання невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб. Закінчення строку дії договору не є підставою для відхилення від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №911/94/23 від 14.02.2024 року. (див. п.61). Окрім того, Верховним Судом у справі №910/9072/17 від 26.06.2018 року зроблено висновок про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно з вимогами ст. 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Отже, доводи відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань.
Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договором позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими Відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить відповідача.
Щодо пільг військовослужбовцям та членам їх сімей:
Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пільги передбачені виключно для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також для військовослужбовців, які під час дії особливого періоду брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та перебували (перебувають) безпосередньо у районах та у період здійснення зазначених заходів. Для таких осіб передбачено, що штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом - не нараховуються. Отже, проценти за договором позики нараховувалися у період з 08.05.2021 року по 04.09.2021 року, тобто в час, коли дія зазначеної норми не поширювалася на членів сімей військовослужбовців. Відповідні зміни до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якими передбачено поширення пільг на членів сімей військовослужбовців, були внесені лише 18.05.2025 року. Таким чином, посилання відповідача на зазначені пільги є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у встановленому процесуальним законом порядку.
2. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У частині першій статті 15 та частині першій статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається наступне
07.05.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39861924) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний код фізичної особи - НОМЕР_1 ) було укладено Договір позики №75553659 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). Відповідно до умов зазначеного договору, Позикодавець надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою ( її частиною ) за день - 2,70%.
Договір підписано електронним підписом Позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора md8LzgYDq5, що був надісланий на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 Вказані обставини підтверджуються Договором позики №75553659 від 07.05.2021 року.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», Позичальника - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 - ідентифіковано як сторону договору №75553659 від 07.05.2021 року. В довідці зазначено, що акцепт договору з боку Позичальника здійснено шляхом підписання аналогом електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора md8LzgYDq5. Ідентифікатор направлено 07.05.2021 року о 22:53:31 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до ст. 205 та ст. 207 Цивільного кодексу України, договір, укладений в електронній формі, вважається укладеним у письмовій формі. Вказане підтверджується також правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Факт виконання зобов'язань Позикодавцем підтверджується платіжною інструкцією №96fd0743-79d9-48fd-95c0-9bbafc547084 від 07.05.2021 року. Згідно з її змістом, грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. були перераховані на картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_3 через платіжну установу - ТОВ «ФК Фінекспрес». Платіжна інструкція складена та підписана в електронній формі електронно-цифровим підписом платіжної установи.
Листом №20/11/24-7 від 20.11.2024 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтвердило, що на банківський рахунок Відповідача, на підставі платіжної інструкції №96fd0743-79d9-48fd-95c0-9bbafc547084, перераховано грошові кошти в рахунок виконання умов Договору позики №75553659.
Крім того, згідно з довідкою №КД-000002549/ТНПП від 19.11.2024 року, ТОВ «ФК Фінекспрес» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924). В довідці зазначено, що 07.05.2021 року було завершено платіжну операцію з переказу 10 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_3 , номер платежу - 96fd0743-79d9-48fd-95c0-9bbafc547084. Також у довідці зазначено, що у зв'язку з тим, що платіжна установа не здійснює операцій з готівкою, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
Відповідно до п. 2 Договору позики №75553659, строк дії договору 30 днів, процентна ставка 1,99 % день.
Відповідно до п. 4.2 Договору позики №75553659 Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику ( на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ ( надалі Правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладання цього Договору, а також зазначення в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.
Порядок продовження строку користування позикою визначений розділом 7 наведених Правил.
Відповідно до п. 7.1 Правил позичальник має право продовжити строк користування позикою (далі пролонгація). За продовження строку користування позикою, позичальник сплачує товариству проценти на умовах, обраних позичальником для здійснення певного виду пролонгації.
За умовами п. 7. 2 Правил умови пролонгації вказуються в особистому кабінеті позичальника на сайті. При цьому, розмір процентів, що сплачує позичальник при оформленні пролонгації визначаються виходячи з базової процентної ставки, зазначеної у договорі позики та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію.
Матеріали справи не містять та позивачем не зазначено, що відповідачка, як позичальниця, реалізувала своє право на продовження строку користування позикою.
Разом з тим, відповідно до умов п. 7.4 Правил позичальник погоджується, що у разі, якщо позичальник не сплатив заборгованість в повному обсязі та/або не оформив пролонгацію, товариство має право застосувати наслідки, передбачені в п.6.8 цих Правил.
Виходячи з умов п.7.5, 7.6 Правил саме позичальнику належить право продовжити строк користування позикою та при кожному продовженні строку користування позикою, змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії договору позики на відповідну кількість календарних днів. Пунктом 7.6 Правил встановлені умови дій обох сторін договірних відносин щодо пролонгації договору.
Виконання умов пунктів 7.1, 7.2, 7.5,7.6 Правил, як підстави для зміни строку договору, позивачем не доведено, доказів пролонгації договору, відповідно до вищенаведених умов Правил не надано.
Відповідно до п.6.5. Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі / несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частини) товариство має право нарахувати проценти у розмірі передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику ( або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику понадстрокове користування.
Відповідно до положень п.6.8 Правил, сторони домовились, що у разі неповернення позичальником заборгованості, у встановлені договором позики строки ( дата повернення позики), товариство має право: нараховувати проценти за понадстрокове користування позикою ( її частиною) у порядку визначеними цими Правилами та Договором ( п. 6.8.1); змінити кінцеву дату строку дії договору позики на дату фактичного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором позики, що тягне за собою зміну кінцевої дати строку позики на відповідну дату. Сторони підтверджують, що вказаний у цьому пункті порядок внесення змін до договору позики в частині зміни кінцевої дати строки позики, є таким що погоджений сторонами та не потребує укладення окремих додаткових угод до договору позики ( п.6.8.2).
Наведена умова Правил свідчить, що сторонами застосовується автопролонгація договору, у випадку неповернення позичальником заборгованості, у встановлені договором позики строки
Автоматичну пролонгацію договору чинне законодавство передбачає лише для окремих видів правовідносин. Але зважаючи на принцип свободи договору (ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України), сторони договору можуть самостійно встановлювати будь-які умови, що не суперечать закону. Тобто прописати умови про автоматичну пролонгацію у договорі.
Однак, якщо формулювання дозволяє двозначне тлумачення, важливо враховувати загальні принципи договірного права.
Отже, тлумачення пункту щодо автоматичного продовження (пролонгації) договору залежить від його формулювання та контексту.
Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов'язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений договором строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Колегія суддів також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.
Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц сформульовано такі висновки.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Після спливу визначеного договором строку кредитування (зміни строку виконання зобов'язання) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Зі змісту укладеного між сторонами договору, вбачається, що кредит надається строком на 30 днів - з 07 травня 2021 року, по 06 червня 2021 року включно.
Матеріали справи не містять доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, зміну дати повернення всієї суми кредиту та у зв'язку з цим сплачувала підвищені відсотки, які в договорі названі як фіксовані чи відсотки, що сплачуються за понаднормове користування кредитом (2.7%).
У разі не повернення кредитних коштів у визначений договором 30-ти денний термін, договір ( в п.2) та Правила позивача надання грошових коштів у позику ( п.6.5), передбачають збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами.
Не дивлячись на те, що підвищені проценти за користування кредитними коштами, в договорі визначається як стандартна процентна ставка (п. 1.99 договору), очевидним є факт, що її нарахування передбачене у разі не виконання відповідачем умов кредитного договору, а саме не повернення кредитних коштів у встановлений 30-ти денний термін, тобто фактично є санкцією.
Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов'язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений договором строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що не повернення позичальником кредитних коштів у визначений договором строк, за відсутності активних дій відповідачки направлених на зміну кінцевої дати повернення кредиту, є неправомірною поведінкою боржника, а саме не поверненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 30-денного періоду кредитування проценти за користування кредитними коштами визначені у розмірі встановленому договором.
З урахуванням наведеного суд вважає слушними доводи апелянта щодо строку договору - 30 днів, проте з підстав наведених колегією суддів.
Враховуючи суму позики 10 000 грн., встановлену відсоткову ставку - 1,99% на день, кількість днів нарахування процентів - 30 днів, то за 30 днів при неповерненні кредиту мало бути нараховано процентів 5 970 грн. ( 199 грн в день на 30 днів).
Згідно з витягом з Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до Договору факторингу №030423-ФК, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 33 401,07 грн., з яких:
9 870,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;
23 531,07 грн. - заборгованість за відсотками.
Згідно з наданим розшифруванням платежів, відповідачкою здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 2 470,00 грн. Враховуючи передану суму заборгованості по тілу кредиту, на його погашення зараховано 130 грн, а отже 2340 грн має бути зараховано на погашення відсотків, внаслідок чого сума заборгованості по відсоткам складає 3630 грн ( 5970 грн - 2340 грн), яка підлягає стягненню з відповідачки.
Редакція частини 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою було надано право дружинам військовослужбовців на звільнення від сплати процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду, набрала законної сили 18 травня 2024 року. Проте за договірними умовами проценти нараховуються з дати зарахування коштів 07.05.2021 року протягом 30 днів, тобто в межах періоду, в якій наведена відповідачкою норма закону не діяла. А отже доводи апелента висновків суду щодо відсутності підстав для несплати позичальницею, як дружиною військовослужбовця , процентів за користування кредиту, не спростовують.
Неправильне визначення судом першої інстанції строку кредитування, його пролонгації за відсутності про це доказів, потягло за собою неправильне визначення суми заборгованості за відсотками, яка складає 3 630 грн. та стало підставою для помилкового стягнення заявленого позивачем розміру відсотків, нарахованих ним за 120 днів в сумі 21 009, 20 грн.
Зазначення апелянтом, що вона вважає незаконним покладання на неї обов'язку зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу позивача у повному обсязі, не є достатнім, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції відповідачка не зверталась з клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Не містять цього і доводи апеляційної скарги. Проте, при їх стягненні судом мають бути дотримані норми ст. 141 ЦПК України щодо їх стягнення пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо суті апеляційної скарги та судових витрат.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення ( п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Неправильне визначення суми заборгованості за відсотками є підставою для зміни судового рішення в цій частині, а саме змінити визначену до стягнення суму заборгованості за відсотками в розмірі 21 099,20 грн на 3630 грн.
Враховуючи, що позов заявлений на суму 31 099 грн. 20 коп, задоволений на 13500 грн., тобто на 43,41 %, а тому пропорційно розміру задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір в сумі 1051 грн 56 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 1519 грн 35 коп., внаслідок чого рішення суду в частині визначених судом першої інстанції до стягнення суми судового збору та витрат на правову допомогу підлягає зміні, а саме судового збору з суми 2 412 грн. 71 коп. на - 1051грн.56 коп., витрат на правничу допомогу з суми 3 486 грн. на - 1519 грн. 35 коп. Виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на автопролонгацію договору.
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_3 сплатила судовий збір у розмірі 2906 ,8 8 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до відхилених вимог позовної заяви (56,59%), а саме у розмірі 1645 грн. (2906,88*56,59%). В іншій оскарженій частині рішення суд підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374,375, 382 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 липня 2025 року змінити, зменшивши визначену до стягнення суму:
заборгованості за відсотками в розмірі 21 099 грн.20 коп на - 3630 грн.,
судового збору з суми 2 412 грн. 71 коп. на - 1051 грн. 56 коп.,
витрат на правничу допомогу з суми 3 486 грн. на - 1519 грн. 35 коп.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на автопролонгацію договору
В іншій оскарженій частині це ж рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1645 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текс постанови складений 04 листопада 2025 року.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П. Воронцова
В.В. Майданік