Іменем України
04 листопада 2025 року м. Херсон
Номер справи: 650/5608/25
Номер провадження: 22-ц/819/1193/25
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого ( суддя-доповідач) Склярської І.В.,
суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.
секретар Олійник К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Морозова Вадима Юрійовича, який діє від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 вересня 2025 року (під головуванням судді Сікори О.О.), у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні дітей, заінтересована особа Служба у справах дітей Великоолександрівської селищної ради Херсонської області,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в якій просить встановити юридичний факт, що діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходяться на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
В обґрунтування висунутих вимог заявник зазначив, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , яка від попереднього шлюбу має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 2011 року народження та ОСОБА_3 2015 року народження. Від спільного шлюбу подружжя також має сина - ОСОБА_4 2021 року народження.
Заявник постійно проживає разом із дружиною та дітьми за однією адресою, що підтверджується відповідними довідками. Він виховує вказаних дітей як рідних, забезпечує їх утримання, виховання та розвиток. Біологічний батько дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 15 липня 2025 року був позбавлений батьківських прав та має заборгованість зі сплати аліментів. Таким чином, діти отримують матеріальне забезпечення виключно від заявника.
Крім того, заявник та його дружина мають посвідчення багатодітної родини, що підтверджує фактичне перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей. Умови проживання сім'ї є належними, про що свідчитиме акт служби у справах дітей після проведеного обстеження.
Юридичне значення встановлення зазначеного факту полягає у тому, що заявник є військовозобов'язаним, а відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову під час мобілізації чоловіки та жінки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Відтак встановлення факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей є підставою для надання заявнику відстрочки від призову під час мобілізації.
З огляду на те, що підтвердити цей факт іншим шляхом неможливо, а його встановлення необхідне для забезпечення прав та законних інтересів заявника та його родини, він звернувся до суду з відповідною заявою.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 вересня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа - Служба у справах дітей Великоолександрівської селищної ради Херсонської області - відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 , який діє від імені ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області та постановити нову ухвалу, якою відкрити провадження по справі та задовольнити заяву про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Аргументи учасників справи
(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказав, що встановлення факту перебування на його утриманні дітей має для нього юридичне значення, оскільки останній є військовозобов'язаним, даний факт слугує підставою для відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Апелянт вказує, що предметом розгляду у цій справі є визнання заявника таким, що утримує дітей. Звертаємо увагу на те, що у разі підтвердження такого факту заявник зможе отримати право на звільнення від призову на військову службу.
Отже, встановлення факту перебування малолітніх дітей на утриманні необхідно заявнику для оформлення відстрочки від призову під час мобілізації, вказаний факт неможливо встановити у інший спосіб чи отримати документ на підтвердження даного факту, а відтак єдиним способом підтвердження останнього є встановлення його судовим рішенням, оскільки від нього залежить створення умов здійснення заявником особистих немайнових прав та не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Апеляційна скарга також містить виклад обставин, відповідно до яких, ОСОБА_5 , яка є дружиною заявника, має двох дітей від попереднього шлюбу - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які постійно проживають разом із ОСОБА_1 і ОСОБА_5 та знаходяться на повному матеріальному утриманні, фізичному та духовному вихованні ОСОБА_1 . Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 15 липня 2025 року біологічного батька дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав та він має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей. Надані суду першої інстанції докази та норми СК України свідчать, що на утриманні заявника перебувають діти, біологічний батько яких позбавлений батьківських прав та у сукупності з наведеними доказами є підставою для визнання ухвали суду такою, що ухвалена з порушенням норм права.
Позиція інших учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається наступне.
ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .
Матір'ю трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , 2011 року народження, ОСОБА_3 , 2015 року народження, та ОСОБА_4 , 2021 року народження є ОСОБА_5 .
Батьком ОСОБА_4 , 2021 року народження є ОСОБА_1 .
Батьком ОСОБА_2 , 2011 року народження, ОСОБА_3 , 2015 року народження, є ОСОБА_7 .
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 15 липня 2025 року у справі №650/571/25, ОСОБА_7 позбавлений відносно ОСОБА_2 , 2011 року народження, ОСОБА_3 , 2015 року.
Заявник разом із дружиною та трьома дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Схожі критерії зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16 (провадження № 14-573цс19).
З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, заявник просить встановити факт перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, з яких двоє дітей -ОСОБА_2 , 2011 року народження, ОСОБА_3 , 2015 року народження, є його пасинками рідний батько яких, ОСОБА_7 , рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 15 липня 2025 року у справі №650/571/25, позбавлений відносно цих дітей батьківських прав.
У статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження утримання дитини вітчимом необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав батька обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються ( постанова Верховного Суду від 04.12.2024 у справі №551/812/23, провадження № 61-9313св24) .
У цій справі батько дітей ОСОБА_7 позбавлений відносно ОСОБА_2 , 2011 року народження, ОСОБА_3 , 2015 року батьківських прав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів.
Додаток 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 16.05.2024 №560 містить Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, для дотримання вимог п.3 ч.1 ст. 23 вищенаведеного Закону відповідно до наведеного Порядку мають бути надані документи, що підтверджують право на відстрочку, а саме: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
Відповідно до частини 1 ст. 268 СК України, мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження виходив з того, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не розглядається в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Суд вказав, що встановлення факту утримання вітчимом дітей впливає на права та законні інтереси інших суб'єктів сімейних відносин ( матері, діда, баби), оскільки у такий спосіб буде засвідчено невиконання чи неналежне виконання ними своїх обов'язків, що є підставою для негативних наслідків, таких як стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав та інше.
Відповідно до ч.4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Разом з тим, не залучення до участі заінтересованих осіб, а саме матір дітей, діда та баби, а також відповідного ІНФОРМАЦІЯ_5 для з'ясування того, що юридичний факт, який просить встановити заявник не стосується прав чи законних інтересів наведених заінтересованих осіб, а отже для з'ясування наявності чи відсутності спору про право як цивільно-правового так і публічно -правового спору (з урахуванням мети заяви ( за наявності / відсутності заперечень ТЦК та СП) - стало підставою для передчасного висновку судом першої інстанції про наявність спору про право.
Крім того, з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, на стадії на якій суд відмовив у відкритті провадження, не вбачається спір про право щодо утримання дітей дідом, бабою, матір'ю, оскільки заява не містить будь-яких відомостей та обставин щодо цих осіб.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції ( п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Наведені доводи апеляційної скарги надають підстави для часткового її задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379 , 382 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу адвоката Морозова Вадима Юрійовича, який діє від імені ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04 вересня 2025 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П. Воронцова
В. В. Майданік
Повний текс постанови складений 04 листопада 2025 року.