Номер провадження: 11-сс/813/2063/25
Справа № 947/37135/25 1-кс/947/15161/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025160000000931 від 04.09.2025 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.10.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, керівника ПП «Вермекс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
встановив:
Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025160000000931 від 04.09.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
30.09.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється в тому, що він, 04.09.2025 року, о 06:09 год, керуючи власним технічно справним автомобілем «SAMSUNG QM 6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух у денний час доби, в умовах необмеженої видимості, по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю Люстдорфської дороги в Приморському районі міста Одеси, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по дві смуги для руху в протилежних напрямках, що позначені горизонтальною дорожньою розміткою 1.3. (розділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху або на ділянках доріг з трьома (2+1) смугами) і розміткою 1.5. (поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають дві або три смуги. Позначає межі смуг руху, за наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку), зі сторони вулиці Артилерійська у напрямку вулиці Басейна, у лівій смузі свого напрямку руху, зі швидкістю, що перевищувала 100 км/год, з увімкненим ближнім світлом фар.
Наближаючись до регульованого перехрестя з вулицею Чернишевського і вулицею Транспортна, водієві ОСОБА_8 на світлофорі був увімкнений зелений сигнал, що дозволяв рух, проте, як місцевому жителю, котрий регулярно їздить цим маршрутом, йому було достовірно відомо, що проїзд через це складне перехрестя потребував від водіїв особливої уваги, оскільки, нерідко, пішоходи, велосипедисти, ігнорували організований під цим перехрестям підземний пішохідний перехід, і перетинали проїзну частину по дорозі, у місці, де це прямо заборонено Правилами дорожнього руху.
Разом з тим, водій ОСОБА_8 , вкрай уважним не був, постійно за дорожньою обстановкою та її зміною не стежив, рухаючись з суттєвим перевищенням допустимої в населеному пункті швидкістю, своїми діями свідомо створював небезпеку для життя і здоров'я інших учасників дорожнього руху, чим проявив кримінальну протиправну недбалість, тобто не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків, у вигляді спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, як наслідку своєї дії, що утворювала реальну загрозу для життя і здоров'я цієї особи, хоча повинен був і міг передбачити ці наслідки, якщо б діяв більш обачливо.
У той самий час, на проїзну частину Люстдорфської дороги, напроти будинку № 1, на цьому перехресті, вступив пішохід похилого віку ОСОБА_9 , який перетинав її з непарного боку у напрямку вулиці Чернишевського, у місці, де відсутні наземні пішохідні переходи, рухаючись у темпі повільного бігу, на заборонений червоний сигнал світлофора.
Отримуючи об'єктивні ознаки зміни дорожньої обстановки, що виразились у появі попереду на правій попутній смузі руху проїзної частини небезпеки для руху, у вигляді пішохода, котрий рухався на заборонений сигнал світлофор у місці, де відсутні переходи, водій ОСОБА_8 , маючи реальну можливість завчасно виявити пішохода на дорозі, не вжив заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, своєчасно не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу, щоб не створити небезпеки для інших учасників, хоча мав таку технічну можливість, за умови руху з допустимою в населеному пункті швидкістю, чим порушив вимоги пунктів: 1.5.; 1.7.; 2.3. б); 12.3. 12.4.; 12.9. б) «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правила).
Як наслідок, через грубе нехтування вимогами Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_8 позбавив себе можливості своєчасно зреагувати на небезпечну зміну дорожньої обстановки, що виразилось у виході на проїзну частину пішохода похилого віку у місці, де відсутні переходи, а з моменту застосування екстреного гальмування, вже не встиг зупинити керований транспортний засіб і допустив наїзд передньою частиною по центру автомобіля на пішохода ОСОБА_9 , у смузі свого напрямку руху, під час якого відбулось закидання тіла потерпілого на капот, переднє вітрове скло, дах, з наступним відкиданням і падінням його на дорожнє покриття. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв'язку з його смертю на місці пригоди.
30.09.2025 року старший слідчий СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з покладанням обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 02.10.2025 року клопотання слідчого задоволено частково, до підозрюваного ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 30 листопада 2025 року включно, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Крім того на підозрюваного покладені обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- не відлучатися з м.Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до ГУ ДМС України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, якщо такий є, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.
Вимоги апеляційної скарги захисник мотивує тим, що ОСОБА_8 повністю визнає свою вину та щиро кається у вчиненому. Факт щирого каяття підтверджується тим, що підозрюваний повністю сплатив витрати на поховання потерпілого внаслідок ДТП.
Захисник вважає, що ризик того, що ОСОБА_8 має намір переховуватись від органу досудового розслідування є недоведеним з огляду на те, що підозрюваний вчинив злочин з необережності, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та роботи, допомагає літнім батькам, має подяки за волонтерську діяльність.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу; пояснення прокурора, який заперечував проти її задоволення; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст.404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України за обставин викладених у клопотанні слідчого.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею в повній мірі досліджено питання наявності обґрунтованої підозри, а матеріали провадження містять достатньо доказів, що б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозра, пред'явлена ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України є обґрунтованою.
При цьому, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 стороною захисту не оспорюється.
На переконання апеляційного суду, на даному етапі досудового розслідування, додані до клопотання слідчого докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри.
При цьому, відповідно до ст.ст.89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до статей 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Перевіривши доводи сторони захисту про те, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту є занадто суворим, запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту зможе запобігти ризикам, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності в даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п.1 та 3 ст.177 КПК України, а саме що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та здійснювати незаконний вплив на потерпілого.
Безумовно ті обставини, на які в своїй апеляційній скарзі посилається захисник, а саме те, що ОСОБА_8 на даному етапі досудового розслідування визнає свою провину та щиро кається у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та роботи, допомагає літнім батькам, має подяки за волонтерську діяльність, позитивно характеризують особу підозрюваного, водночас, на думку колегії суддів, на даний час вони є недостатніми для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, оскільки повністю не нівелюють встановлені в даному кримінальному провадженні ризики.
Колегія суддів не може залишити поза увагою той факт, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину в сфері безпеки руху та експлуатації транспорту і в результаті порушення ним правил дорожнього руху потерпіла особа отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких наступила її смерть.
Колегія суддів враховує, що дане кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, на даний час не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню визначені ст.91 КПК.
В даному випадку запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту застосовується з метою попередження ризиків, передбачених п.п.1 та 3 ч.1 ст.177 КПК та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати досудового розслідування і підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя об'єктивно врахував всі обставини кримінального провадження, дані про особу підозрюваного та дійшов правильного висновку про те, що на даній стадії досудового розслідування до ОСОБА_8 необхідно застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладанням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
При цьому, доцільність необхідності подальшого застосування до підозрюваного цілодобового домашнього арешту буде перевірена через нетривалий час.
Порушень положень КПК під час розгляду клопотання слідчим суддею, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.10.2025 року, якою в кримінальному провадженні №12025160000000931 від 04.09.2025 року до підозрюваного ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4