Номер провадження: 11-сс/813/2027/25
Справа № 496/6317/25 1-кс/496/1696/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 25.09.2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні №12025162250000770 від 22.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
встановив:
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та накладений арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на мотоцикл марки «Suzuki GSF600S», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з ухвалою, представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання. Одночасно представник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження представник зазначає, що розгляд клопотання про арешт майна в місцевому суді відбувся за відсутністю ОСОБА_7 , який в день судового засідання перебував у реанімаційному відділені Міської клінічної лікарні №11, а слідчим суддею було проігноровано клопотання представника власника майна про відкладення судового засідання на іншу дату. Із матеріалами судової справи адвокат ОСОБА_6 ознайомилась 29.09.2025 року, після чого подала апеляційну скаргу.
Вимоги апеляційної скарги представник мотивує тим, що у клопотанні слідчий посилається як на підставу та мету обґрунтування необхідності арешту майна на п.1 ч.2 ст.170 КПК України, а саме, що у досудового слідства достатньо підстав вважати, що вказане майно відповідає критеріям зазначеним у ст.98 КПК України, яка визначає поняття речових доказів.
Однак, представник власника майна вважає, що слідчим не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що майно на яке він просить накласти арешт, зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення. Слідчий суддя не перевірив чи дійсно арештований мотоцикл перебував та був вилучений не місці дорожньо-транспортної пригоди, і як наслідок міг зберегти на собі сліди злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи прокурор у судове засідання апеляційного суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України (далі - КПК) клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно з ч.4 ст.405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
За таких обставин та з огляду на вимоги ч.1 ст.172 та ч.4 ст.405 КПК колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, дослідивши матеріали судового провадження; перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Пунктом 8 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Статтею 24 КПК кожному гарантується забезпечення права на оскарження судових рішень.
Положеннями ч.1 ст.117 КПК встановлено, що пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Із матеріалів судової справи вбачається, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна здійснений слідчий суддею 25.09.2025 року, без участі власника майна та його представника.
Матеріали справи не містять відомостей про те, коли саме представник власника майна отримала копію оскарженої ухвали та чи отримувала вона її взагалі.
Вказані обставини не спростовують доводи представника власника майна про те, що з матеріалами справи вона ознайомилась та повний текст ухвали отримала 29.09.2025 року, а після цього 03.10.2025 року апеляційна скарга сформована адвокатом в підсистемі «Електронний суд» та направлена на електрону адресу Одеського апеляційного суду.
За таких обставин, з метою забезпечення права власника майна та його представника на доступ до суду, яке випливає з п.1 ст.6 Європейської конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» і є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає поновленню.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 зазначеної норми права встановлено, що метою накладення арешту на майно є: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положення даної норми КПК узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об'єкти, у відповідності до положень КПК можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Із клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що слідчим відділом ОРУП №2 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025162250000770 від 22.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що 21.09.2025 року, близько 21 год. 40 хв., за адресою: Одеська область, Одеський район, с Вигода, водій мотоциклу «Suzuki», р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись по вул.Гочева, не обрав безпечну швидкість, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, ЗЧМТ, СГМ, відкритого множинного перелому обох кісток правої гомілки, закритого перелому кісток тазу, множинних саден та спальпованих ран.
22.09.2025 року, у період часу з 03 год 40 хв по 04 год 30 хв, проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди за адресою: Одеська область, Одеський район, с.Вигода, вул.Гочева, в ході якого вилучено мотоцикл марки «Suzuki GSF600S», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_7 .
Постановою старшого слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 від 22.09.2025 року вилучений мотоцикл марки «Suzuki GSF600S», реєстраційний номер НОМЕР_1 визнаний речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Статтею 98 КПК регламентовано, що речовими доказами єматеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Оцінюючи викладені в клопотанні слідчого про арешт майна обставини, апеляційний суд вважає, що мотоцикл марки «Suzuki GSF600S», реєстраційний номер НОМЕР_1 - є матеріальним об'єктом, який міг зберегти на собі сліди злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а отже відповідає критеріям майна, на яке відповідно до положень ч.3 ст.170 КПК України може бути накладений арешт.
Апеляційний суд переконаний, що на теперішній час у даному кримінальному провадженні існує обґрунтована потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою встановлення фактів чи обставин, які мають значення для проведення повного та всебічного досудового розслідування, зокрема шляхом детального дослідження мотоциклу за участю спеціалістів (експертів) в галузі автотехніки.
Метою арешту майна у даному випадку є збереження речових доказів у кримінальному проваджені.
Відповідно до ч.1, п.7 ч.2 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
Апеляційний суд переконаний, що у даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника мотоциклу ОСОБА_7 з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, зокрема збереження слідів кримінального правопорушення, які може містити на собі транспортний засіб.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 стосовно незаконності ухвали слідчого судді є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Пунктом 1 частини 3 статті 407 КПК визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст.117, 170-173, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Задовольнити клопотання представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 та поновити їй строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 25.09.2025 року.
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 25.09.2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні №12025162250000770 від 22.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4