Номер провадження: 22-ц/813/4898/25
Справа № 504/5101/24
Головуючий у першій інстанції Якимів А. В.
Доповідач Комлева О. С.
28.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 лютого 2025 року, постановленого під головуванням судді Якиміва А.В., повний текст рішення складений 24 лютого 2025 року,у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, -
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконавчому провадженні №75833208 у розмірі 200 516 грн. 20 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що позивач та відповідач перебували у шлюбі, який за рішенням суду було розірвано 25.10.2022 року. У шлюбі, у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Комінтернівського районного суду від 28.03.2023 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 12000,00 грн., щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з усіх видів його заробітку (доходу), з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 11.10.2022 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 12000,00 грн., щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з усіх видів його заробітку (доходу), з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 11.10.2022 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_4 . При призначені вказаного розміру аліментів суд виходив з того, що на час розгляду справи матеріальний стан та стан здоров'я позивача був задовільний.
28.03.2024 року на підставі рішення суду було видано виконавчі листи у справі та 19.08.2024 року Приморським відділом ВДВС у місті Одеса відкрито виконавче провадження №75833208.
За період з 11.10.2022 року по 11.12.2024 року відповідач зобов'язаний був сплатити на корить позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_5 308516,20 грн., проте сплатив лише 108000 грн., тому наявна заборгованість становить 200516,20 грн., що в свою чергу зумовлює виникнення у позивача права на стягнення неустойки. Так, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня, розмір котрої обмежується 100 відсотками заборгованості (за кожний період, за який стягується пеня), тобто 200516,20 грн.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 лютого 2025 року позов ОСОБА_2 задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 200516,20 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що сума заборгованості не відповідає дійсності, та вважає неправильним розрахунок державного виконавця, так як державний виконавець помилково не включив до розрахунку квитанції про сплату.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
В судове засідання, призначене на 28 жовтня 2025 року ОСОБА_2 не з'явилася, була сповіщена належним чином (а.с. 141, 143-144).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалась судом обов'язковою.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання та які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Якименко М.М., представника ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 та стягуючи з ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 200516,20 грн., суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з тим, що відповідачем в повному обсязі не виконувалися зобов'язання зі сплати аліментів на утримання дитини, він повинен сплатити пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини.
Однак, з такими висновками суду колегія суддів не погоджується, за таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Пеня за прострочення сплати аліментів починає нараховуватись з наступного місяця за місяцем, у якому виникла заборгованість.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
При цьому, сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №572/1762/15-ц від 25.04.2018 року.
Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню)відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів, він повинен надати докази на підтвердження того, що він мав об'єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 18.01.2023 року у справі № 161/5211/22, від 10.01.2024 року у справі №359/240/21, від 19.02.2024 у справі № 761/893/23.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 02 серпня 2014 року, рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області шлюб розірвано 25.10.2022 року.
ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народився син ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження дітей (а.с. 7 звор., 8).
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.03.2022 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на:
утримання малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 12000 грн., щомісячно але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з усіх видів його заробітку (доходу), з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 11.10.2022 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 12000 грн., щомісячно але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з усіх видів його заробітку (доходу), з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 11.10.2022 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 12-14).
Постановою Одеського апеляційного суду від 01.05.2024 року рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.03.2022 року залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119043099#).
31 липня 2024 року Комінтернівським районним судом Одеської області видано виконавчий лист на виконання рішенням суду, яке набуло чинності 01.05.2024 року (а.с. 5).
З розрахунку заборгованості, наданого державним виконавцем вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 відкрито 19.08.2024 року ( а.с. 15).
Розрахунок зроблено починаючи з 11.10.2022 року та загальна заборгованість за несплату аліментів на утримання сина ОСОБА_8 складає 200516,2 грн. (а.с. 15).
Також з наданого розрахунку вбачається, що з моменту ухвалення постанови Одеського апеляційного суду щомісячно проходить плата по аліментам в повному обсязі (а.с. 15 звор.).
З матеріалів справи вбачається, що не зважаючи на оскарження рішення суду, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачував аліменти щомісячно на утримання двох неповнолітніх дітей починаючи з 05.04.2023 року по 15.05.2024 року в загальному розмірі 102 490 грн., що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 45-51).
ОСОБА_2 зроблено розрахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів з жовтня 2022 року по травень 2024 року, тобто в той час коли рішення суду не набуло чинності та перебувало на розгляді у суді апеляційної інстанції, в загальному розмірі 1060219,91 грн. (а.с. 16).
В обґрунтування своїх вимог у даній справі позивачка вказувала, що внаслідок несплати відповідачем аліментів, встановлених судовим рішенням у останнього виникла заборгованість у розмірі 200516,2 грн. за період з жовтня 2022 року по травень 2024 року, що підтверджується розрахунком (а.с. 15).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області про стягнення аліментів, набуло чинності після ухвалення постанови Одеського апеляційного суду 01.05.2024 року, а виконавче провадження відкрито 19.08.2024 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що для застосування санкції до платника аліментів у вигляді пені необхідне існування заборгованості зі сплати аліментів, та винних дій боржника, що призвели до виникнення заборгованості.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, а навпаки спростовується те, що саме з вини ОСОБА_1 виникла заборгованість по сплаті аліментів.
Згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
За таких обставин, враховуючи, що суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про задоволення позову з підстав наявності у боржника заборгованості по сплаті аліментів, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення - скасуванню, з ухваленням постанови про відмову у позові ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ст. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню, з відмовою в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 лютого 2025 року- скасувати.
Ухвалити постанову.
В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 04 листопада 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Р.Д. Громік
______________________________________ С.М. Сегеда