Номер провадження: 11-сс/813/2110/25
Справа № 947/22135/25 1-кс/947/15819/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, в рамках кримінального провадження №12025160000000191, внесеного до ЄРДР 18 лютого 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 (а.с.65-77 т. 2).
Підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» до 25 листопада 2025 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 450 400 (п'ять мільйонів чотириста п'ятдесят тисяч чотириста) гривень.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, не зменшились та продовжують існувати. Разом з тим, враховуючи встановлені процесуальні ризики, стадію досудового розслідування, а також надані захисником документи, які свідчать про певне зниження процесуальних ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку про можливе зменшення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального законодавства, виходячи з наступного:
- клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою подано органом досудового розслідування з порушенням строку, передбачено ст. 199 КПК України, що визнано прокурором в судовому засіданні, однак залишено поза увагою слідчим суддею;
- слідчим суддею не враховано, що орган досудового розслідування не довів наявність в даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема: усталена практика ЄСПЛ свідчить про те, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлена лише на підставі суворості можливого вироку, при цьому, на підтвердження ризику переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду не наведено жодного реального факту; посилання органу досудового розслідування на існування ризику впливу підозрюваного ОСОБА_8 на свідків не підкріплені конкретними фактами або доказами;
- слідчий суддя не врахував міцність соціальних зв'язків підозрюваного, зокрема, ОСОБА_8 одружений, має постійне місце проживання. Крім того, підозрюваний має незадовільний стан здоров'я і потребує лікування;
- визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного та його сім'ї.
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумі для працездатних осіб.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (частина 4 статті 199 КПК України).
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що: обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (частини 3 та 5 статті 199 КПК України).
В ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зазначає відомості про: кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється особа; обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; запобіжний захід, який застосовується (частина 1 статті 196 КПК України).
Відповідно до клопотання у провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження за № 12025160000000191, внесеного до ЄРДР 18 лютого 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України (а.с.1-16 т. 1).
В рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_8 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 191 КК України за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року(а.с. 164-172), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 липня 2025 року, до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22 серпня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19.08.2025 року строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 5-и місяців, тобто до 25 листопада 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2025 року(а.с. 164-172), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року, підозрюваному ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 17 жовтня 2025 року
Так, на виконання вимог ст.178 КПК України слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_8 , відомості про нього в їх сукупності з урахуванням сімейного стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обставин їх вчинення за пред'явленим повідомленням про підозру. Також надано оцінку доводам сторони обвинувачення про існування обставин, які як свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, так і що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, зокрема, проведення низки слідчих дій, а саме: отримання висновків призначених експертиз; отримання висновків аналітичного дослідження Державною податковою службою України; з урахуванням отриманих доказів вирішити питання щодо повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри; виконати вимоги ст. 290,291 КПК України.
Оскільки в апеляційній скарзі стороною захисту не оспорюється обґрунтованість пред'явленої підозри, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що підозра ОСОБА_8 є обґрунтованою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування апеляційний суд використовує для перевірки продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
Слідчим суддею була встановлена обґрунтованість заявлених стороною обвинувачення ризиків, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на експертів та свідків. Колегія суддів погоджується, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, відповідальність за який передбачена у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Підозрюваному відомі підконтрольні військовослужбовці, які за змістом підозри фактично не проходили військову службу та отримували грошові кошти військової частини, в результаті чого він може впливати на них з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_8 наразі не відсторонений від військової посади та за матеріалами підозри був одним із організаторів кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає, що сама по собі загроза суворого покарання, яке може бути призначено у разі доведення вини підозрюваного, є вагомим мотивом для ухилення від слідства та суду. Цей підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема в справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, де зазначено, що тяжкість злочинну є чинником, який свідчить про рівень суспільної небезпеки особи і дозволяє з високим ступенем ймовірності передбачити її подальшу поведінку.
Наведені факти не підтверджують обов'язковість вчинення підозрюваним певних дій у майбутньому, але вказують на реальну можливість їх вчинення. Сторона захисту під час апеляційного розгляду не надала переконливих доказів, які б стпростовували ці ризики.
Крім того, апеляційний суд враховує суспільний інтерес, який у цьому випадку, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Такий підхід відповідає позиції ЄСПЛ, викладеній у п. 35 рішення у справі «Летельє проти Франції».
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, про те, що ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, - не є доведеним, з огляду на таке.
Апеляційний суд бере до уваги, що прокурором під час апеляційного розгляду не зазначено, які саме із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може бути знищено, сховано або спотворено ( п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України). Також перевіряючи наявність на цій стадії даного ризику, колегія суддів виходить з того, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження факту того, що наразі органом досудового розслідування вчиняються дії з відшукання певних речей чи документів які мають значення для даного кримінального провадження.
Апеляційний суд також враховує значення інших обставин у контексті встановлених ризиків - особу підозрюваногоОСОБА_8 , який одружений, має постійне місце проживання, має незадовільний стан здоров'я і потребує лікування, водночас, такі обставини в світлі фактичних обставин справи не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені судом ризики до маловірогідності чи до їх виключення.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою із визначенням певного розміру застави, не зможуть запобігти встановленим ризикам, та не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо розміру застави, який є непомірним для підозрюваного та його сім'ї, колегія суддів зауважує на наступному.
Апеляційна скарга захисника не містить конкретних доводів щодо непомірності розміру застави, визначеної для ОСОБА_8 , які б вказували, що слідчим суддею було необґрунтовано визначено заставу у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 450 400 (п'ять мільйонів чотириста п'ятдесят тисяч чотириста) гривень.
Кримінальне процесуальне законодавство орієнтує суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; професійне середовище підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її внесення, а також за певних обставин розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Згідно із п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 6 статті 12 КК України передбачено, що особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню обставин у кримінальному провадженні.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов'язків підозрюваним. В такому випадку для суду/слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії суддів, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.
Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду.
Хоч максимальна межа, вказана у п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена в розмірі до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів осіб.
На переконання колегії суддів, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
В даному випадку, визначаючи розмір застави, слідчий суддя, врахував встановлені процесуальні ризики, які є надзвичайно високими, а також з дотриманням презумпції невинуватості підозрюваного, розміру предмету кримінального правопорушення, керівну роль підозрюваного в інкримінованих діях, характеру протиправних дій, що були спрямовані на створення умов для фіктивного проходження військової служби та зловживання службовим становищем та призвели до заволодіння грошовими коштами, спрямованими на оборону держави в умовах збройної агресії, що у своїй сукупності є виключними обставинами, разом з тим, враховуючи обставини повідомлені захисником, дійшов до висновку, що розмір застави в розмірі 1800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є обгрунтованим і не буде непомірним.
На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, який буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Доводи апеляційної скарги захисника, що порушення прокурором передбаченого ч. 1 ст. 199 КПК України п'ятиденного строку для подання клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є підставою для відмови у задоволенні такого клопотання, є хибними та такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, виходячи з наступного.
Так, стаття 199 КПК України, яка регламентує порядок продовження строку тримання під вартою, покладає на слідчого, прокурора певні обов'язки, у тому числі, подати клопотання про продовження строку тримання під вартою до суду не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 1 ст. 199 КПК України).
Слідчий суддя, суд зобов'язані розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).
Слідчий суддя, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).
Таким чином, ст. 199 КПК України встановлює два процесуальних строки: 1) п'ятиденний строк на звернення з клопотанням про продовження строків тримання під вартою; 2) строк розгляду клопотання слідчим суддею, судом, які є строками виконання обов'язку.
При цьому, передбачений наведеною вище статтею п'ятиденний строк на звернення з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, носить виключно процедурний (організаційно-забезпечувальний) характер і ч. 5 ст. 199 КПК України не пов'язує обов'язок слідчого судді, суду відмовити у продовженні строку тримання під вартою у зв'язку з його недотриманням.
Такі висновки повністю узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України (колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду) у справі № 263\15845\2019 (номер провадження 51-6165км19) від 08 квітня 2020 року.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, дотримуючись вимог ст. 404 КПК України, оцінивши у сукупності доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а апеляційна скарга захисника не містить переконливих доводів зворотного. У зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 ,який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, в рамках кримінального провадження №12025160000000191, внесеного до ЄРДР 18 лютого 2025 року,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4