Номер провадження: 11-кп/813/1512/25
Справа № 491/81/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_10 на вирок Ананьївського районного суду Одеської області від 05.02.2025 року у кримінальному провадженні №12023162360000286 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2023 року, відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 05 вересня 2015 року Ананьївським РС ГУДМС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , уродженця с. Жеребкове Ананьївського району Одеської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, не працюючого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_8 , звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_8 , покладено наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов прокурора Любашівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі КНП «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь КНП «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» витрати на лікування потерпілого ОСОБА_9 в сумі 1428 грн. 11 коп.
Цивільний позов прокурора Любашівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» витрати на лікування потерпілого ОСОБА_9 в сумі 98861 грн. 50 коп.
Вироком також вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат.
Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 17 липня 2023 року близько 20 години 00 хвилин водій ОСОБА_8 грубо порушив пункти: 1.3., 1.5., 2.1 а), 2.3 б), 1.10 «Правил дорожнього руху України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, із відповідними змінами та доповненнями, які зобов'язують водія: п.1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати и неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»; п.1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п.2.1. «водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; п.2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху». В цей же день та час 17 липня 2023 року близько 20 години 00 хвилин, ОСОБА_8 , не маючи права керування транспортним засобом, у світлий час доби, керуючи технічно справним мопедом марки «YAMAHA GEAR», який не зареєстрований у встановлений законом порядку, здійснював рух мопедом зі швидкістю близько 18-20 км/год по довільно накатаній колії з ґрунтовим, сухим, чистим покриттям, яка має загальну ширину 2 м., із загальною видимістю більше 50 м. та розміщеною в межах населеного пункту, а саме місцевого парку в с. Жеребкове Подільського району Одеської області. Під час здійснення руху водій ОСОБА_8 не дотримався безпечної швидкості та дистанції, які дозволили б йому постійно контролювати рух та безпечно керувати мопедом, а саме безпечно для інших учасників руху, проявивши неуважність до дорожньої обстановки, не врахувавши дорожню обстановку, що склалася і її зміни, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати транспортним засобом, не забезпечивши безпеку дорожнього руху, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, не обравши безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, яка б дозволяла йому безпечно керувати транспортним засобом та постійно контролювати його рух, не зменшив швидкість керованого ним мопеду до безпечної, а проявляючи злочинну самовпевненість, в результаті проявленої неуважності, маючи технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, в порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.1 а), 2.3 б), 10.1 «Правил дорожнього руху України», не переконавшись в безпечності руху, допустив зіткнення передньою частиною керованого ним мопеда «YAMAHA GEAR» з мотоциклом «FORTE ALFA FT-125» під керуванням водія ОСОБА_9 з пасажиром ОСОБА_11 .. В результаті дорожньо-транспортної події водій мотоцикла «FORTE ALFA FT-125» ОСОБА_9 , отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого багато уламкового перелому обох кісток лівої гомілки в середній і нижній третинах. Дане тілесне ушкодження згідно п.п.2.1.3. «м» «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» (1995р.) відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень по критерію небезпечності для життя. Допущенні водієм ОСОБА_8 порушення вимог п.п. 1.3., 1.5., 2.1 а), 2.3 б), 1.10 «Правил дорожнього руху України» знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення ТЯЖКРІХ тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 .
За вказаних обставин ОСОБА_8 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, тобто, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи доведеність вини та фактичні обставини справи потерпілий ОСОБА_9 та захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_10 подали апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції.
Потерпілий доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує ти, що судом не враховано та не надано належної оцінки його показам щодо проходження лікування, строків перебування у лікарнях, придбання за власні кошти медикаментів та харчування.
Щодо обставин викладених у вироку, а саме те, що під час перебування у КНП «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» йому операцій та крапельниць не робили та не годували.
У КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня Одеської обласної ради», де він перебував до 05.09.2023, він приїздив 2 рази на місяць на перев'язку та зробити знімок. Лікарня ліки не виділяла. Всі ліки він придбав за власні кошти, у тому числі на операцію. У вказаній лікарні йому операцій та крапельниць не робили та не годували.
Просить вирок змінити та відмовити у задоволенні цивільних позовів прокурора Любашівської окружної прокуратури Одеської області поданих в інтересах КНІ «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок витрат на його лікування в сумі 1428 гривень 11 копійок та в інтересах КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок витрат на лікування в сумі 91861 гривня 50 копійок. В іншій частині вирок залишити без змін.
Захисник у своїй апеляційній скарзі, зазначає, що під час прийняття вказаних позовних заяв до розгляду та задоволення їх у повному обсязі суд першої інстанції не врахував що відповідно до вимог ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом.
Прокурор, який пред'являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених Законом України «Про прокуратуру». позовами дотримано не було. Втім, зазначених положень прокурором при зверненні до суду з цивільними позовами не містить обґрунтування обставин, що у даному випадку захист інтересів держави, за умови підтвердження їх порушення, не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або що такий орган відсутній.
Також судом не надано належної оцінки показам потерпілого ОСОБА_9 , а у оскаржуваному вироку їх взагалі перекручено.
Просить вирок суду першої інстанції змінити.
Відмовити у задоволенні цивільного позов прокурора Любашівської окружної прокуратури поданого в інтересах КНІ «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок витрат на лікування потерпілого ОСОБА_9 в сумі 1428 гривень 11 копійок.
Відмовити у задоволенні цивільного позов прокурора Любашівської окружної прокуратури поданого в інтересах КНІ «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок витрат на лікування потерпілого ОСОБА_9 в сумі 91861 гривня 50 копійок.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Від потерпілого ОСОБА_9 до Одеського апеляційного суду надійшла заява у якій він просить проводи розгляд без його участі та задовільнити його апеляційну скаргу.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги, але положеннями ч. 2 цієї ж статті передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У апеляційних скаргах потерпілого та захисника не оспорюються фактичні обставини вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, встановленого судом першої інстанції та доведеність його вини у вчинені злочину, у зв'язку з чим апеляційний суд не переглядає вирок у цій частині.
Таким чином, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєнні ним кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України, за встановлених районним судом та викладених у вироку обставин.
Щодо доводів потерпілого та захисника про те, що цивільні позови прокурора задоволенню не підлягають колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 127 КПК України, передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 року по справі №912/2385/18 надала наступні висновки. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
На підставі наведеного, враховуючи надані прокурором копії повідомлень до КНП «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» та до КНП «Одеська обласна діяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради від 01 лютого 2024 року, та, зважаючи на відсутність відповідей на вказані повідомлення, звернення до суду з позовом, колегія суддів вважає звернення прокурора з позовами до суду обґрунтованим, оскільки наведене свідчить, що компетентні органи були обізнані про здійснення витрат на лікування потерпілого з бюджетних коштів, та, маючи повноваження, не звертались до суду з відповідними позовами, не вчинивши дій для здійснення захисту порушених інтересів держави. Крім того, враховуючи можливість настання негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу у співставленні з особливостями розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні, в якому прокурор може вжити заходу прокурорського реагування, щоб інтереси держави не залишились незахищеними лише до початку судового розгляду, тому суд вважає, що подані прокурором позови в інтересах держави підлягають розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 18.07.1993 року сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. З розрахунку КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» №36 від 15 січня 2024 року перебування хворого ОСОБА_9 на лікуванні у ортопедо-травматологічному відділенні вбачається, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» з 18 липня 2023 року по 20 жовтня 2023 року. Загальна вартість витрат перебування ОСОБА_9 в КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» становить 91861 гривня 50 копійок, а саме: 94 ліжко-днів, собівартість одного ліжко-дня становить 977 гривень 25 копійок.
Також згідно довідки-розрахунку отриманих медичних препаратів для лікування (згідно медичної карти стаціонарного хворого №1707/290), наданої КНП «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради», загальна вартість отриманих медичних препаратів потерпілим ОСОБА_9 на протязі двох днів - 17 липня 2023 року по 18 липня 2023 року, становить 1428 гривень 11 копійок.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з обвинуваченого на користь КНП «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» вартість перебування потерпілого на лікуванні в сумі 1428 гривень 11 копійок, на користь КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» вартість перебування потерпілого на лікуванні в розмірі 91861 гривня 50 копійок.
Твердження потерпілого та захисника щодо того, що потерпілий не отримував жодного лікування або харчування у КНП «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» та в КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» не заслуговують на увагу, оскільки вони належними доказами не підтвердженні, спростовуються матеріалами кримінального провадження та направлені на уникнення обвинуваченого від цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону під час розгляду справи та постановлення вироку суду, а тому вважає, що ухвалений по справі вирок відносно ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни за результатами апеляційного розгляду не встановлено.
Аналізуючи сукупність усіх обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Вирок Ананьївського районного суду Одеської області від 05.02.2025 року у кримінальному провадженні №12023162360000286 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2023 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4