04.11.25
33/812/466/25
Справа № 473/3907/25
Провадження № 33/812/466/25
Іменем України
03 листопада 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Тищук Н.О.,
із секретарем - Повертайленко Ю.В.,
за участі в режимі відеоконференції особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Врадій Лілії Миколаївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Врадій Лілії Миколаївни на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП з застосуванням адміністративного стягнення у вигляді 40 800 грн штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, без вилучення транспортного засобу,
24 липня 2025 рок відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення ААД № 840344, згідно якого він цього дня о
10 год 53 хв, рухаючись по вул. Врожайній, 46 в с. Мартинівське Вознесенського району Миколаївської області, керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Дане правопорушення вчинено протягом року повторно, про свідчить постанова ЕНА №3928267 від 24.01.2024 року.
Отже, ОСОБА_1 обвинувачується у порушенні вимог п.2.1 «А» ПДР України, за що відповідальність передбачена частиною 5 статті 126 КУпАП.
Постановою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та піддано штрафу у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого захисника - адвоката Врадій Л.М., подав апеляційну скаргу на постанову суду.
В апеляційній скарзі зазначав, що не керував транспортним засобом, а мав намір перемістити автомобіль в інше місце щоб не створювати незручностей іншим учасникам дорожнього руху. Його товариш ОСОБА_2 вийшов з автомобіля та штовхнув його. Автомобіль перемістився на пів метра в лівий бік узбіччя. Через деякий час до них підійшли працівники поліції та звинуватили у порушенні правил паркування та стоянки. Такі ж пояснення дав у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , однак суд безпідставно поставився до них критично.
Також з відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що звинувачуючи ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом, працівники поліції посилаються лише на те, що коли вони проїжджали мимо вперше, автомобіль перебував на іншому місці.
Крім того посилався на недоведеність повторності керування транспортним засобом, не маючи такого права, оскільки протокол ЕПР 1 № 265840 від 24.01.2025 року не є остаточним рішенням про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.
Також представник апелянта посилалася на те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності задля усунення небезпеки громадському порядку, оскільки на вулицю, де стояв його автомобіль, на великій швидкості заїхав інший, не відомий йому автомобіль, чим створив небезпеку, оскільки через пил з ґрунтової дороги було обмежено видимість.
На підставі викладеного апелянт просила постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до такого висновку.
Відповідно статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно частин 9, 10 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частина 5 статті 126 КУпАП, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 840344 вбачається, що він складений відносно ОСОБА_1 , про те що о 10 год 53 хв 24.07.2025 року він, рухаючись по вул. Врожайній, 46 в с. Мартинівське Вознесенського району Миколаївської області, керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Дане правопорушення вчинено протягом року повторно, про свідчить постанова ЕНА №3928267 від 24.01.2024 року.
Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно частини 9 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Частиною 1 статті 15 Закону №3353-XII передбачено, що кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Пунктом 2 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами" регламентовано, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України "Про дорожній рух").
Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (підпункт "а" пункту 2.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила)).
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушень, відповідальність за які передбачена статтею 126 КУпАП.
Так, відповідно до частини 4 цієї статті КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, а частиною 5 передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
З відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 ще з однією особою знаходяться в салоні автомобіля. Працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 про порушення ним правил паркування, просять надати посвідчення водія та повідомляють, що рух автомобіля та його зупинку з загорянням стоп-сигналу було зафіксовано. ОСОБА_1 відмовився виконувати вимоги поліцейських, закрився в машині, сперечався з працівниками поліції щодо підстав пред'являти посвідчення. У подальшому ОСОБА_1 пояснив, що сидів з товаришем у припаркованому авто, побачивши рух автомобіля працівників поліції, вижав щеплення та з'їхав з проїжджої частини.
Отже, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та поясненнями самого водія.
Довід апеляційної скарги про недоведеність повторності керування транспортним засобом без відповідного посвідчення, з тих підстав, що протокол ЕПР 1 № 265840 від 24.01.2025 року не є остаточним рішенням про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, апеляційний суд оцінює критично. Доказом повторності є постанова серії ЕНА № 3928267 від 24 січня 2025 року, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП та піддано штрафу у розмірі 20 400 грн. Постанова є чинною, доказів її оскарження матеріали справи не містять.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності є голослівними та не підтверджуються жодним доказом.
Таким чином суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення повно всебічно та об'єктивно дослідив усі обставини справи в їх сукупності, у відповідності до вимог статей 252, 280 КпАП України.
Фактичні обставини вчинення правопорушення, а саме - керування ОСОБА_1 транспортним засобом після позбавлення судом такого права повторно протягом року ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не спростовується.
Таким чином, сукупність досліджених в матеріалах справи доказів свідчить про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП.
За вказане адміністративне правопорушення частиною 5 статті 126 КУпАП передбачено покарання у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Будь-якого альтернативного покарання санкцією цієї статті не передбачено.
За таких обставин підстави для закриття провадження у справі підстав на підставі пункту 4 ч. 1 ст. 247 КуПАП відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Врадій Лілії Миколаївни залишити без задоволення.
Постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Н.О.Тищук