16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653)3-50-01
Справа №730/1247/25
Провадження № 1-кп/730/100/2025
"04" листопада 2025 р. м.Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Борзнянського районного суду Чернігівської області в м. Борзні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 120252704100000114 від 17.07.2025 року, з обвинувальним актом від 22.08.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Краснопілля Коропського району Чернігівської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше, в силу ст. 89 КК, не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263; ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України,
Судом визнано доведеним, що початку липня 2025 року (більш точної дати та часу не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи біля с. Іванівка, знайшов 30 патронів, які візуально схожі на набої до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45мм, після чого в останнього виник умисел на незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, реалізуючи який, ОСОБА_4 забрав та залишив вказані 30 патронів, які візуально схожі на набої до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45мм, та в подальшому переніс до себе додому, де зберігав за місцем свого проживання, а саме в житловому будинку домогосподарства, що за адресою АДРЕСА_2 , без передбаченого законом дозволу до 17.07.2025 року, до дня, коли вони були вилучені працівниками поліції в ході проведення огляду місця події між м. Борзна та с. Шаповалівка, де ОСОБА_4 було зупинено з метою перевірки документів під час перенесення вказаних 30 патронів, які візуально схожі на набої до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45 мм.
Відповідно до висновку експерта № CE-19/125-25/10294-БД, від 28.07.2025 вилучені у ОСОБА_4 30 патронів, які візуально схожі на набої до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45мм, є 30 патронами - бойовими проміжними патронами із кулями із сталевими сердечниками, виробництва Луганського верстатобудівного заводу СРСР, 1984 року випуску, придатні до стрільби, калібру 5,45-мм (5,45?39 мм), призначені для стрільби із бойової автоматичної зброї - автоматів і кулеметів та являються боєприпасами.
Також на початку липня 2025 року (більш точної дати та часу не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи в електропоїзді «Ніжин-Київ», знайшов посвідчення учасника бойових дій на ім?я ОСОБА_5 , серія НОМЕР_1 . У цей момент у ОСОБА_4 виник умисел на підробку документу, а саме вказаного посвідчення учасника бойових дій, із метою його подальшого використання у якості особистого документу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 забрав собі вказане посвідчення учасника бойових дій на ім?я ОСОБА_5 та привіз його до свого житлового будинку, що за адресою АДРЕСА_2 , де вніс зміну у першочерговий зміст зазначеного документу (посвідчення) шляхом переклейки (заміни) фотокартки ОСОБА_5 на свою.
Вказаний підроблений документ (посвідчення) ОСОБА_4 зберігав до 17.07.2025 року, до дня, коли вказане посвідчення було вилучене працівниками поліції в ході проведення огляду місця події між м. Борзна та с. Шаповалівка, де ОСОБА_4 було зупинено з метою перевірки документів під час перенесення останнім вказаного посвідчення, яке відповідно до висновку експерта № CE-19/125-25/10292-ДД від 29.07.2025 року має ознаки зміни першочергового змісту документа у вигляді переклейки (заміни) фотокартки.
Крім того, з початку липня 2025 по 17.07.2025 року ОСОБА_4 , володіючи раніше ним підробленим посвідченням учасника бойових дій, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, під час користування громадським транспортом на території України, з метою підтвердження свого права на безоплатний проїзд, достовірно знаючи, що посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 є підробленим, оскільки на початку липня 2025 року (більш точної дати та часу не встановлено) ОСОБА_4 знайшов його у електропоїзді «Ніжин-Київ» та в подальшому вніс зміну у першочерговий зміст зазначеного документу (посвідчення) шляхом переклейки (заміни) фотокартки ОСОБА_5 на свою, усвідомлюючи свої протиправні дії, вважаючи, що працівники громадського транспорту на території України та правоохоронці не запідозрять його у використанні завідомо підробленого документа, пред'являв останнім для безоплатного проїзду вказане посвідчення, а також 17.07.2025 року ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 є підробленим, пред?явив вказане посвідчення працівнику поліції, який зупинив його з метою перевірки документів.
Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який, будучи допитаним в судовому засіданні, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, надав показання, підтвердив обставини їх вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема, в частині часу, місця та способу, щиро розкаявся у вчиненому.
Так, указав, що дійсно, знайшов набої, які вирішив залишити собі, щоб хизуватися перед друзями. Коли переносив набої, його на вулиці зупинили працівники поліції та він ці набої добровільно віддав. Також, їдучи електричкою, він знайшов посвідчення УБД на ім?я ОСОБА_5 , серія УБД №116723. Вирішив його залишити собі. У подальшому він самостійно вклеїв у посвідчення своє фото та ним користувався у транспорті, щоб не сплачувати за проїзд. Коли вказане посвідчення пред'явив працівникам поліції, вони запідозрили, що воно має зміни, та його вилучили. Щодо вчиненого кається, розуміє, що вчинив неправильно, висновки зробив, просить суворо не карати.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачений просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.
Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У цьому випадку, повне визнання вини, не заперечення обвинуваченим фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин діяння, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення останнім цих обставин є передумовами для здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно, суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263; ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України, за обставин, встановлених судом.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263; ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України, оскільки він вчинив придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а також вчинив підробку документа, а саме посвідчення, яке видається та посвідчується установою, яка уповноважена на виконання функцій держави та яке надає права, а також використання вказаного завідомо підробленого документа (посвідчення).
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. її час, місце, спосіб учинення та активне сприяння розкриттю злочину.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанови ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к).
Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.
Активне сприяння у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК України, яке виразилось у тому, що обвинувачений повно та всебічно розповів про обставини, які мали місце у той час, тим самим активно та відкрито сприяв суду у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК України, тобто розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має постійне місце проживання, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя, те, що він розлучений, стан здоров'я обвинуваченого, згідно наданої суду характеристики характеризується нейтрально, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання та яка не наполягає на реальному позбавлені волі, відношення обвинуваченого до вчиненого; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме: їх класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та вважає за необхідне призначити покарання, в межах санкцій, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 1, 4 ст. 358 КК України.
Крім того, у цій справі, покарання суд призначає, в тому числі, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року в справі № 634/609/15-к, де останній роз'яснив, що при обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
Таким чином, виходячи з тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушення, наявності пом'якшуючих обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, особи винного та його ставлення до вчиненого ним діяння, позиції прокурора у судовому засіданні, який не наполягав на реальному позбавленні волі обвинуваченого та просив застосувати ст. 75 КК України, тяжких наслідків від дій обвинуваченого не настало, критичне осмислення скоєного, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання, призначеного вироком суду з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і буде виконувати покладені на нього обов'язки, таким чином давши шанс на виправлення.
У даному випадку, звільнення від покарання з іспитовим строком перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що, власне, і має місце в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом інституту звільнення від покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.
З урахуванням особи обвинуваченого та обставин вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає, що іспитовий строк має становити два роки, як те й пропонує прокурор.
Відповідно до частини 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України з обвинуваченого належить стягнути на користь Державного бюджету України процесуальні витрати на залучення експерта.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Цивільний позов не заявлений.
Підстав для вирішення питань, пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого, немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Одночасно суд уважає направити копію даного вироку щодо факту втрати та внесення змін до посвідчення учасника бойових дій на ім?я ОСОБА_5 , серія НОМЕР_1 , до Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України - для відома.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263; ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання за:
- ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;
- ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;
- ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців;
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді позбавлення волі строком на 3 років 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання, призначеного вироком суду, з випробуванням з іспитовим строком в два роки, поклавши на нього відповідно до ст. 76 КК України такі обов'язки:
?не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
?періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
Речовий доказ по справі, що знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів ВП № 3 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області - 30 патронів калібру 5,45-мм (5,45?39 мм), - звернути в дохід держави та передати на користь Збройних сил України, підроблене посвідчення УБД - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати: 3 119,90 грн. на проведення судової експертизи зброї (висновок експерта № СЕ-19/125-25/10294-БЛ від 28.07.2025) та 3 565,60 грн. на проведення технічної експертизи документів (висновок експерта № СЕ-19/125-25/10292-ДД від 20.07.2025).
Копію вироку направити до Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України - для відома.
Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд Чернігівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Сторони мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1