Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/10300/25
Провадження № 1-кп/644/970/25
03.11.2025
03 листопада 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
розглянувши в залі судових засідань Індустріального районного суду м. Харкова в порядку спрощеного кримінального провадження без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226210000526 від 22.09.2025, за обвинувальним актом від 30.10.2025 стосовно:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, українця, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у званні «солдат», на посаді стрільця-номера обслуги 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , останній раз судимого за вироком Рівненського міського суду Рівненського області від 23.10.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ст. 71 КК України, з урахуванням вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 15.04.2022 призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, строк відбування покарання обраховано з 15 квітня 2022 року,
у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
31 жовтня 2025 року до Індустріального районного суду м. Харкова надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226210000526 від 22.09.2025, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - ОСОБА_2 /обвинувачений), за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, з обвинувальним актом, затвердженим прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 30.10.2025, реєстром матеріалів досудового розслідування (т. 2 а.с. 1-10) та розписками про отримання обвинуваченим копій обвинувального акту та доданих до нього матеріалів досудового розслідування (т. 2 а.с. 11, 12), та його захисником - адвокатом ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 11, 12), яка діє в інтересах обвинуваченого на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги (витяг) (т. 1 а.с. 122).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 03.11.2025 призначено проводити розгляд у кримінальному провадженні № 12025226210000526 від 22.09.2025, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК України, з урахуванням положень параграфа № 1 цього кодексу (т. 2 а.с. 20-21).
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом установлено, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом на посаді стрільця-номера обслуги 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, незаконно, в порушення ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та ст. 1, 4, 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», посягаючи на суспільні відносини в сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, став на шлях вчинення умисного кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров'я населення.
У невстановлений судом час та місці, але не пізніше 22.09.2025, у ОСОБА_2 виник протиправний умисел спрямований на незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини, без мети збуту. Реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини, у значних розмірах, без мети збуту, ОСОБА_2 , у невстановлений судом час та місці, але не пізніше 22.09.2025, перебуваючи на ділянці місцевості за адресою: м. Краматорськ, Донецької області, у лісопосадці знайшов два полімерних пакета з порошкоподібною речовиною всередині та два прилади для паління, усвідомлюючи, що вказана речовина є психотропною речовиною, обіг якої на території України заборонено.
Продовжуючи протиправний умисел на незаконний обіг психотропних речовин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, направлений на незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини, без мети збуту, ОСОБА_2 поклав до кишені своєї сумки, 2 (два) пакета, всередині яких містилась порошкоподібна речовина, яка містить у собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса якої становить 0,5820 г, 0,0440 г, а також 2 (два) прилади для куріння на яких міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, масою: 0,0978 г, 0,0049 г, після чого почав незаконно зберігати їх при собі для власного вживання, без мети збуту.
Після чого 22.09.2025 ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що в його особистих речах перебуває психотропна речовина «PVP», продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, рухався на маршрутному таксі з м. Краматорськ до м. Рівне, чим вчинив незаконне перевезення психотропної речовини, без мети збуту, де на блок посту, який розташований на 516 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, був зупинений працівниками поліції та працівниками ВСП відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 «Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан», п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», ст. 23, 24, 32 ЗУ «Про Національну поліцію», для перевірки документів.
У подальшому, 22.09.2025, в період часу з 10 години 19 хвилин до 10 години 59 хвилин, під час проведення огляду місця події на ділянці відкритої місцевості за адресою, яка знаходиться на території тимчасово утвореного блок посту на 516 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, (за адресою: м. Харків, проспект Героїв Харкова, 320) у ОСОБА_2 , працівниками поліції ВП №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області вилучено 2 (два) пакета з порошкоподібною речовиною, яка містить у собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальна маса якої становить 0,6260 грамів, та 2 (два) прилади для паління на яких міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою: 0,1027 грамів, що відповідно до таблиці №2 затвердженої наказом №188 МОЗ України від 01.08.2000 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» є значним розміром психотропної речовини, яку ОСОБА_2 незаконно придбав та зберігав для особистого вживання, у значних розмірах, без мети збуту
Отже, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини, без мети збуту.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразились у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні психотропної речовини без мети збуту, суд кваліфікує як кримінальне правопорушення-проступок, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 309 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень цього параграфа (ч. 2, 3 ст. 381 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.
Відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Згідно з ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
Прокурором в обвинувальному акті заявлено клопотання про розгляд обвинувального акта від 30.10.2025 у кримінальному провадженні за № 12025226210000526 від 22.09.2025, стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні на підставі ч. 1 ст. 302 КПК України, мотивуючи тим, що обвинувачений ОСОБА_2 за участі захисниці ОСОБА_3 , яка діє в інтересах обвинуваченого на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги (витяг) (т. 1 а.с. 122), беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акту за його відсутності, що підтверджується наданою суду заявою щодо визнання своєї винуватості, згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні (т. 2 а.с. 7-8, 13-16).
Відтак, вищевказані обставини, які встановлені органом досудового розслідування у формі дізнання, відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, судом не досліджувалися з огляду на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до його письмової заяви (т. 2 а.с. 13-16), яка складена в присутності захисниці - адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах обвинуваченого на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги (витяг) (т. 1 а.с. 122), на ім'я прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону повідомила, що вину у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини без мети збуту, у кримінальному провадженні № 12025226210000526 від 22.09.2025 беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами (т. 2 а.с. 13-16), а також ознайомлений та обізнаний з обмеженнями права на апеляційне оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, надала згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, його згода є добровільною (т. 2 а.с. 13-16). Крім того, у цій заяві захисницею ОСОБА_2 - адвокатом ОСОБА_3 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченого, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами та добровільність згоди ОСОБА_2 на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за його відсутності (т. 2 а.с. 16).
За приписами ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у скоєнні кримінального проступку, заяву обвинуваченого, складену в присутності його захисниці - адвоката ОСОБА_3 , щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави піддавати сумніву добровільність такої позиції обвинуваченого, тому з урахуванням клопотання прокурора, добровільності та щирості зазначеної вище позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному ст. 381, 382 КПК України, тобто без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Бортнік проти України» від 27.01.2011 (п. 40), суд зазначав, що стаття 6 Конвенції не перешкоджає особі добровільно відмовитись - відкрито чи опосередковано - від свого права на деякі гарантії справедливого суду (див. рішення щодо прийнятності у справі «Квятковська проти Італії» від 30.11.2000 та рішення у справі «Піщальніков проти Росії» від 24.09.2009). Проте, для того, щоб відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути встановлена у недвозначній формі і супроводжуватись мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993, пункт 31).
Відтак, спрощене провадження щодо кримінального проступку, регламентоване главою 30 КПК України, не порушує прав сторін кримінального провадження, з врахуванням того, що обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження та їх позиція є добровільною (т. 2 а.с. 13-16), у зв'язку із чим суд вважає, що наявні підстави для розгляду обвинувального акту у порядку, встановленому ст. 381-382 КПК України.
Отже, враховуючи викладене вище, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12025226210000526 від 22.09.2025, оцінивши зібрані в ході досудового розслідування докази, їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що події кримінального проступку та діяння, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2 , мають місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, вина ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, знайшли своє підтвердження та доведені доказами, встановленими органом досудового розслідування, поза розумним сумнівом.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 у справі №166/361/19, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було учинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до обвинувального акту від 30.10.2025, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 є щире каяття (т. 2 а.с. 7).
Так, ч. 6 ст. 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 в справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 кримінальне провадження № 629/847/15-к).
Отже, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 щиро покаявся, визнав свою вину, що вбачається із матеріалів кримінального провадження, адже доведеність винуватості ґрунтується, зокрема й на зізнавальних показаннях обвинуваченого (т. 1 а.с. 85, 127-129, т. 2 а.с. 16), що свідчить про належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки та готовність нести кримінальну відповідальність, що також підтверджує наявність вищевказаної пом'якшуючої обставини.
З огляду на зазначене вище, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує таку пом'якшуючу покарання обставину, як щире каяття, що відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 у справі №559/1037/16-к та від 20.04.2021 у справі № 457/529/20.
Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.
На підставі наведеного, суд дійшов переконання, що підстав сумніватися в правдивості й достовірності показань обвинуваченого не має.
Мотиви призначення покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винної, обставини, що пом'якшують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_2 судом установлено, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 108) тавитягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 296 від 26.08.2025, з якого судом установлено, що солдата ОСОБА_2 , призначеного розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 22.08.2025 № 300/ПУ/3502/П/дск на посаду стрільця-номера обслуги 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 , з 26.08.2025 зарахувати в списки особового складу частини на всі види забезпечення (т. 1 а.с. 107). За медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога в КП «РОЦПЗН» протягом останніх п'яти років не звертався (т. 1 а.с. 88).
Згідно з службової характеристики ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за час проходження служби зарекомендував себе з посередньої сторони, до виконання службових обов'язків ставиться відповідально. Займаній посаді відповідає, довільно залишити на посаді з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей ( т. 1 а.с. 106/на звороті).
Крім цього, судом установлено, що згідно з вимогою від 22.09.2025 про судимість (т. 1 а.с. 89-90) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Рівненського міського суду Рівненського області від 23.10.2023, за яким ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді 1 (одного) року 4 (чотирьох) місяців обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарань з урахуванням вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 15.04.2022 призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі. Строк відбування покарання вирахувано з 15.04.2022 (т. 1 а.с. 101).
Також, судом установлено, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 15.04.2022 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки; за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з конфіскацією частини належного йому майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з конфіскацією частини належного йому майна. Обрано обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід до вступу вироку в законну силу, але не довше як на 60 днів, до 13.06.2022, включно, у виді - тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду. Початок відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_2 вирахувано з моменту взяття під варту, з 15.04.2022 (т. 1 а.с. 102), крім того, суд установив, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 187 КУпАП (т. 1 а.с. 91).
Згідно зі ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років, що відповідає ч. 2 ст. 307 КК України, а кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі, що відповідає ч. 1 ст. 309 КК України.
Судом установлено, що вирок Рівненського міського суду Рівненського області від 15.04.2022 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України стосовно ОСОБА_2 набрав законної сили 16.05.2022, а ОСОБА_2 відбув основне покарання 15.04.2025, вирок Рівненського міського суду Рівненського області від 23.10.2023 за ч. 1 ст. 309 КК України, набрав законної сили 23.11.2023, відбуття покарання 15.05.2025.
Згідно з ст. 90 КК України строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання. Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.
Відповідно до положень ст. 89 КК України такими, що не мають судимості: визнаються особи, засуджені за вчинення злочину до обмеження волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення ; особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене вище, судом установлено, що стосовно ОСОБА_2 наявні непогашені судимості, що відповідає приписам ст. 88 КПК України, яка регламентує, що соба визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Санкцією ч. 1 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або пробаційний нагляд на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк.
Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 02.11.2021 (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадках, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Судом не встановлено підстав для застосування ст. 69 та 75 КК України.
Суд враховує обмеження, визначені у ч. 2 ст. 57 КК України, зокрема, що покарання у виді виправних робіт не застосовуються до військовослужбовців.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно, заразом має непогашені судимості за злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення, тому, суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом'якшують його покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, вважає, що виправлення обвинуваченого можливо при призначенні йому покарання за скоєння кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу, в межах санкції ч.1 ст.309 КК України.
Суд вважає, встановлення пробаційного нагляду з покладанням обов'язків визначених ст. 59-1 КК України на обвинуваченого не відповідатиме нинішнім умовам його життя, з урахуванням проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 , необхідністю мобільного переміщення в/ч НОМЕР_1 чи її окремих підрозділів по території країни в умовах військового стану, який діє згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введений на території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та триває і нині.
Обмеження визначені ч. 3 ст. 61 КК України судом не встановлено, оскільки ОСОБА_2 проходить військову службу на посаді стрільця-номера обслуги 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 107, 108), що не є строковою (базовою) службою, у розумінні ч. 6 ст. 2, 10-1 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» № 2232-XII від 25.03.1992 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024, заразом підстав для застосування до обвинуваченого більш тяжкого покарання, з врахуванням тяжкості скоєного, його особи, суд не знаходить.
Суд наголошує, що повноваження суду (йогоправа та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Отже, беручи до уваги викладене вище, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання межах установленої санкції ч.1 ст.309 КК України, у виді штрафу, зокрема трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок. На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання як штрафу є справедливим, співмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.
Розмір пропонованої винагороду викривачу відсутній.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у межах кримінального провадження № 12025226210000526 від 22.09.2025 не застосовувався, а суд не вбачає підстав для його застосування.
Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.
Витрати на проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів, що проводились Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України за № СЕ-19/121-25/24381-НЗПРАП від 06.10.2025 у сумі 3 119,90 грн (т. 1 а.с. 31) та № СЕ-19/121-25/24382-НЗПРАП від 02.10.2025 у сумі 3 119,90 грн (т. 1 а.с. 44), суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, стягує з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави.
Отже, керуючись ст. 368 - 371, 373-374, 381-382, 394, 395 КПК України, на підставі ч. 1 ст. 309 КК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі трьх тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром судових експертизматеріалів, речовин та виробів за № СЕ-19/121-25/24381-НЗПРАП від 06.10.2025 у сумі 3 119 (три тисячі сто дев'ятнадцять) грн 90 грн, № СЕ-19/121-25/24382-НЗПРАП від 02.10.2025 у сумі 3 119 (три тисячі сто дев'ятнадцять) грн 90 грн (код доходів 24060300, отримувач платежу ГУК Харків обл./МТГ, Харків/24060300, п/рахунок UA048999980313050115000020649, код отримувача (ЄДРПОУ 37874947).
Матеріали кримінального провадження №12025226210000526 від 22.09.2025 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі № 644/10300/25.
Речові докази у кримінальному провадженні №12025226210000526 від 22.09.2025, що знаходяться у камері зберігання речових доказів ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківські області, після набрання вироком законної сили:
1). знищити:
-два прилади для паління з нашаруванням речовини, яке відповідно до висновку експертизи за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» № СЕ-19/121-25/24381-НЗПРАП від 06.10.2025 містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить: 0,0978 грамів та 0,0049 грамів. Загальна маса PVP становить 0,1027 грамів. Зазначені об'єкти поміщено до полімерного сейф-пакету Експертної служби МВС № 6660973 з пояснювальним написом «МВС УКРАЇНИ ЕКСПЕРТНАСЛУЖБА Харківський НДЕКЦ МВС України Вміст пакету: 2 (два) ватні тампони з сухими залишками ПЕРВИННЕ УПАКУВАННЯ До висновку експерта № СЕ-19/121-25/24381/-НЗПРАП від 06.10.2025 Ініціатор проведення експертизи Ст. дізнавач СД ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Х/о капітан поліції ОСОБА_5 експерт (підпис) ОСОБА_6 Слідчий: Поняті: ЄРДР № 12025226210000526 від 22.09.2025;
-порошкоподібну речовину, яка відповідно до висновку експертизи за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» № СЕ-19/121-25/24382-НЗПРАП від 02.10.2025 містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить: 0,5820 грамів та 0,0440 грамів. Загальна маса PVP становить 0,626 грамів. Зазначені об'єкти поміщено в надане упакування та опечатано паперовою биркою з відбитком круглої печатки «Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр № 50 МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ» та пояснювальним написом «Харківський НДЕКЦМВС України Висновок № СЕ-19/121-25/24382-НЗПРАП від 02.10.2025 № КП (справи) 12025226210000525 від 22.09.2025 Вид експ. (досл.) 8.6 Вміст упаковки: об'єкти дослідження ПІБ, підпис експерта (підпис) ОСОБА_7 QF.19/121-5.8-01.00.1 (редакція 05) від 29.01.2019».
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини (ч.1 ст. 394 КПК України).
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя ОСОБА_1