Провадження № 2/641/3154/2025 Справа № 638/12715/25
04 листопада 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Чайка І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Чабанової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу 638/12715/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
03.07.2025 Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ») через систему Електронний суд звернулося до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001026913001 від 02.05.2018 року на підставі якого відповідачу видано кредит у сумі 54 600 грн. 10.06.2021 між АТ «ПУМБ» та відповідачем укладено кредитний договір № 3001893755101, згідно якого відповідачу видано кредит у сумі 14 155,10 грн. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі визначеній вищевказаними договорами. В порушення умов договорів відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 03.03.2025 року утворилась заборгованість:
-за кредитним договором № 2001026913001 від 02.05.2018 року в розмірі 94 896,90 грн., з яких: 54 542,87 грн. - заборгованість за кредитом; 40 354,03 грн. - заборгованість процентами;
-за кредитним договором № 3001893755101 від 10.06.2021 в розмірі 4 818,64 з яких: 3 119,22 грн. - заборгованість за кредитом; 0,82 грн. - заборгованість процентами; 1 698,60 грн. - заборгованість за комісією, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 05.08.2025 року цивільну справу передано для розгляду до Слобідського районного суду міста Харкова.
29.08.2025 матеріали вищевказаної цивільної справи надійшли до Слобідського районного суд міста Харкова.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 року, вказану справу передано для розгляду судді Чайка І.В.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 03.09.2025 позов залишено без руху.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 09.09.2025 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за його відсутності, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення суду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином. Причини неявки відповідач суду не повідомив, відзив не подав.
Відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані стороною позивача письмові докази, суд встановив наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001026913001 від 02.05.2018 року на підставі якого видано відповідачу було видано кредит у сумі 54 600 грн.
Відповідачем також підписаний паспорт споживчого кредиту, згідно якого між сторонами узгоджена сума кредиту, відсоткова ставка, строк кредитування та інші істотні умови договору.
10.06.2021 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3001893755101, на підставі якого видано відповідачу було видано кредит у сумі 14 155,10 грн.
Відповідачем також підписаний паспорт споживчого кредиту, згідно якого між сторонами узгоджена сума кредиту, відсоткова ставка, строк кредитування та інші істотні умови договору.
Відповідач не виконує свої зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами належним чином довготривалий строк, у зв'язку з чим станом на 03.03.2025 року утворилась заборгованість:
-за кредитним договором № 2001026913001 від 02.05.2018 року в розмірі 94 896,90 грн., з яких: 54 542,87 грн. - заборгованість за кредитом; 40 354,03 грн. - заборгованість процентами;
-за кредитним договором № 3001893755101 від 10.06.2021 в розмірі 4 818,64 з яких: 3 119,22 грн. - заборгованість за кредитом; 0,82 грн. - заборгованість процентами; 1 698,60 грн. - заборгованість за комісією, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач вимушений звернутись до суду за захистом свої прав у вказаний у позові спосіб.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Оскільки відповідач допустив прострочення платежів щодо повернення кредиту, процентів за користування грошовими коштами, тобто не виконав зобов'язання за кредитними договорами № 2001026913001 від 02.05.2018, № 3001893755101 від 10.06.2021 року, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами:
-за кредитним договором № 2001026913001 від 02.05.2018 року в розмірі 94 896,90 грн., з яких: 54 542,87 грн. - заборгованість за кредитом; 40 354,03 грн. - заборгованість процентами;
-за кредитним договором № 3001893755101 від 10.06.2021 в розмірі 4 818,64 з яких: 3 119,22 грн. - заборгованість за кредитом; 0,82 грн. - заборгованість процентами, підлягають стягненню з відповідача.
Щодо вимог позивача в частині стягнення комісії за кредитними договорами № 3001893755101 від 10.06.2021 в розмірі 1 698,60 грн., суд виходить з такого.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року, останній редакції до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
В договорі № 3001893755101 від 10.06.2021 року встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,00 %, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку, що положення вищевказаних кредитних договорів, укладених між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно є нікчемними, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за комісією не підлягає задоволенню.
Таким чином, оскільки умови договору № 3001893755101 від 10.06.2021 року щодо обов'язку здійснення платежів за комісією є нікчемними, нарахована позивачем заборгованість за комісією в загальній сумі 1 698,60 грн. стягненню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 4762,4 грн. з розрахунку: 98 016,94 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х100%/99 715,54 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 98,3 % задоволених позовних вимог; 4 844,80 грн. (ставка судового збору) х 98,3 %/100% = 4 762,4 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265, 273, 280-281, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 2001026913001 від 02.05.2018 року в загальному розмірі 94 896,90 грн., за кредитним договором № 3001893755101 від 10.06.2021 року в загальному розмірі 3 120,04 грн., витрати зі сплати судового в розмірі 4 762,4 грн., а всього підлягає стягненню 102 779 (сто дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять) 34 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», юридична адреса: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя І.В.Чайка