Справа № 642/895/25
н/п 2/953/1846/25
22 жовтня 2025 року Київський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого судді Зуба Г.А.,
за участю секретаря Кулікової Т.В.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Штепи Дмитра Юрійовича, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені), 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасну сплату аліментів,-
25.03.2025 до Київського районного суду м. Харкова за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Штепи Д.Ю., до ОСОБА_2 , в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) у розмірі 144821, 55 грн., 3% річних у розмірі 12958, 85 грн., інфляційні витрати в розмірі 54272, 25 грн.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що позивач з відповідачем мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу донька проживає з позивачем та знаходиться на повному утриманні позивача. Відповідно до рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.05.2017 у справі № 703/959/17 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 28.03.2017 і до повноліття дитини. На підставі рішення суду видано виконавчий лист. 29.08.2017 постановою старшого державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області Ростовського Р.В. відкрито виконавче провадження № 54519198 з примусового виконання виконавчого листа. За весь період перебування виконавчого листа на виконанні боржник не дотримувався платіжної дисципліни, не виконував належним чином рішення суду, здійснював нерегулярні платежі, а з часом взагалі перестав сплачувати аліменти. За проведеним позивачем розрахунком, за період з 01.04.2017 по 01.10.2024 неустойка за несвоєчасну сплату аліментів відповідачем становить 144821, 55 грн. Крім того, внаслідок невиконання відповідачем обов'язку сплачувати аліменти позивачем нараховано 12958, 85 грн. - 3% річних та 54272, 25 грн. - інфляційних витрат.
25.03.2025 вказана справа за підсудністю надійшла до суду, та розподілена судді Зубу Г.А.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 31.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) осіб.
21.08.2025 до суду від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій відповідач зазначає, що ним частково починаючи з 2017 року сплачувались аліменти на утримання доньки, а оскільки квитанції мають незадовільний стан він не має можливості це довести, однак, судовим виконавцем нарахована сума заборгованості за весь період починаючи з 2017 року на суму 138011 грн., 69005 грн. - штраф, виконавчий збір - 13801 грн., з якою він не згоден. Визнає, що у нього є заборгованість по сплаті аліментів за період з 2020 року та починаючи з жовтня 2024 року він сплатив аліментів на суму більше ніж 80000 грн.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, про час, день та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, 09.10.2025 представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивачки, позовні вимоги підтримують.
Відповідач в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи проводити у його відсутність.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .(Свідоцтво про народження, видане 24.06.2008 Дмитрівською сільською радою Знам'янського району Кіровоградської області).
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.05.2017 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 28.03.2017 і до повноліття дитини.
На підставі рішення від 19.05.2017 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 30.05.2017 видано виконавчий лист № 2/703/959/17.
Постановою старшого державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області Ростовського Р.В. від 29.08.2017 відкрито виконавче провадження № 54519198 з примусового виконання виконавчого листа № 2/703/959/17.
З розрахунку заборгованості по аліментам, складеним державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуртовою В.В. встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з березня 2017 року по жовтень 2024, включно, становить 138011, 72 грн., штраф у розмірі 50% від суми заборгованості складає 69005, 86 грн., виконавчий збір складає 13801 грн.
В зв'язку з простроченням зобов'язання по сплаті аліментів позивачем нараховано неустойку (пеню) за прострочене зобов'язання за період з 01.04.2017 по 01.10.2024 в сумі 144821, 55 грн.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" (частина друга статті 196 СК України).
Згідно роз'яснень, які викладені у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені), визначена устатті 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Отже неустойка, визначена у частині першій статті 196 СК України може бути стягнута з особи, яка є винною у простроченні сплати аліментів.
Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц.
У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 № 711/679/21 сформульовано висновок, що при здійсненні часткових платежів аліментів грошові кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а потім у разі відсутності заборгованості на погашення платежу за поточний місяць. Формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З наданих до суду квитанцій вбачається, що відповідач періодично сплачував аліменти на утримання доньки, але не в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість по аліментам.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У зв'язку з простроченням зобов'язання по сплаті аліментів позивачем нараховано неустойку (пеню) за прострочене зобов'язання за період з 01.04.2017 по 01.10.2024 в сумі 144821, 55 грн.
Разом з цим, розмір пені відповідно до положень ч.1 ст.196 СК України не може бути більшим, ніж 100 відсотків заборгованості по аліментах.
Як зазначено у розрахунку заборгованості, складеному державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гуртовою В.В. заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з березня 2017 року по жовтень 2024, включно, становить 138011, 72 грн., тобто одержувач аліментів має право на стягнення не більше ніж 138011, 72 грн. пені.
Окрім того, положеннями ч. 2 ст. 196 СК встановлено, що максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до вищевказаного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів штраф зі сплати аліментів становить 69005, 86 грн.
Згідно із ч. 14 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів; за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки - у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів ; за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, - у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Суд вважає, що одночасне стягнення пені та штрафів на користь одержувача аліментів за відповідний період становитиме надмірний тягар для платника аліментів та застосовує положення ч. 2 ст. 196 СК України.
За таких обставин розмір пені, що стягується, підлягає зниженню на розмір застосованого до відповідача заходу примусового виконання - штрафу, та дорівнює 69005, 86 грн. (138011, 72 грн. - 69005, 86 грн. = 69005, 86 грн.).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт виникнення заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини саме з його вини відповідачем не спростований, натомість доведений з боку позивачки допустимими та належними доказами, які в своїй сукупності є достатніми для висновку про обґрунтованість стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів за вказаний вище період в розмірі 69005, 86 грн.
Посилання відповідача на те, що починаючи з жовтня 2024 року він сплатив аліментів на суму більше ніж 80000 грн. не впливає на висновки суду, оскільки пеня нарахована за період по 01.10.2024.
Зазначений висновок суду узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 № 711/679/21, який виснував, що при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованістьза аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Водночас, суд вважає, що згідно частини другої статті 196 СК України розмір пені, повинен бути зменшений приймаючи до уваги військовий стан та посилання відповідача на те, що його житло зруйноване, а він має статус ВПО.
Зважаючи на викладене, з урахуванням принципів виваженості, справедливості та розумності суд вважає, що розмір пені (неустойки) повинен бути встановлений у сумі 50 000,00 грн.
На переконання суду, такий розмір неустойки (пені) відповідатиме балансу інтересів кожної зі сторін та інтересам самої дитини з урахуванням її права на належні умови життя та розвитку, забезпечення яких є обов'язком обох батьків.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи вищевикладене те, що відповідач в повному обсязі не виконує обов'язку щодо сплати аліментів на утримання доньки, на даний час існує заборгованість, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 50000, 00 грн.
Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 12958, 85 грн. та інфляційні витрати в розмірі 54272, 25 грн.
Однак, дана вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. За частиною 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК, передбачають, насамперед, договірні правовідносини.
У контексті ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки, ст.625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Статтею 625 ЦК України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що зазначено в ст.11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
Крім того, передбачена ст.625 ЦК відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
Правовідносини сторін по даній справі регулюються нормами Сімейного кодексу України, до яких положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не застосовуються. Сімейний кодекс України, який є спеціальним законом, чітко встановив відповідальність за несплату аліментів у вигляді пені (ст. 196 СК України).
За загальним правилом спеціальні норми права мають пріоритет над загальними нормами. Чинним законодавством України питання про нарахування при простроченні сплати аліментів врегульоване положеннями ст. 196 Сімейного кодексу України, яка є спеціальною нормою з цього приводу по відношенню до інших норм права, в тому числі і до ст. 625 ЦК України. У вказаній нормі законодавцем чітко розмежовані наслідки прострочення сплати аліментів від наслідків прострочення оплати додаткових витрат на дитину. Зокрема, у разі прострочення сплати аліментів для боржника встановлена відповідальність у вигляді пені за кожен день прострочення. Натомість, у разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину встановлена відповідальність у вигляді виплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також нарахування 3 % річних із простроченої суми. Таким чином із вказаної норми вбачається, що законодавець чітко розмежував негативні наслідки порушення строків сплати цих двох різних фінансових обов'язків батьків, і для кожного з них встановив відповідні фінансові санкції: при простроченні оплати додаткових витрат на дитину - сплачуються встановлений індекс інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних із простроченої суми; при простроченні сплати аліментів - сплачується пеня у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Таким чином застосування ст.625 ЦК України і нарахування штрафних фінансових санкцій у виді інфляційних втрат і 3% річних на суму заборгованості з оплати аліментів не відповідають вимогам спеціального законодавства. Крім того, в самій статті 625 ЦК України зазначена можливість її застосування лише у разі, якщо законом чи договором не передбачений інший розмір санкцій.
Отже, до даного виду зобов'язання, в разі його порушення, правило ст. 625 ЦК України не застосовується, а тому в задоволенні позову в цій частині належить відмовити, оскільки така вимога позивача є безпідставною.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення із відповідача інфляційних витрат за прострочення сплати аліментів та 3% річних, задоволенню не підлягають.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріали справи свідчать про те, що позовні вимоги задоволені частково (з 212052, 65 грн. до 50000, 00 грн.), а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 500, 00 грн. (50000*2120, 53/212052, 65).
Керуючись ст.4, 10-13, 76-81, 263-265, 268,273, 280-285, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Штепи Дмитра Юрійовича, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені), 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасну сплату аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.04.2017 по 01.10.2024 у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 500 (п'ятсот) грн., 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 22.10.2025.
Суддя - Г.А. Зуб