Справа №338/1047/25
28 жовтня 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,
з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Партнерс» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 19475 грн за договором №60753490 про надання споживчого кредиту, укладеним 02.06.2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.06.2024 року між ТОВ «Еко Фін» та відповідачкою було укладено договір №60753490 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредитні кошти у розмірі 4500 грн строком на 730 днів шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідачки. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.
08.07.2025 року між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір №08-07/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором №60753490 від 02.06.2024 року.
Відповідачка свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 19475 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4500 грн, заборгованість за процентами (на дату відступлення права вимоги) - 14705 грн., заборгованість за процентами (з моменту відступлення прав вимоги на дату виготовлення розрахунку) - 270 грн.
Оскільки у добровільному порядку заборгованість за вищевказаним кредитним договором ОСОБА_1 не погасила, просить позов задовольнити, стягнути з неї 19475 грн заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати: 2422,40 грн судового збору та 9000 грн на професійну правничу допомогу.
Представник відповідачки подала відзив, у якому зазначила, що відповідачка вимоги позову не визнає, вважає їх незаконними та необгрунтованими. Зазначає, що згідно наданих стороною позивача документів, строк кредитного договору закінчується 01.06.2026 року і доказів про те, що позивач звертався до відповідачки із вимогою про дострокове повернення не надано. Як і не надано підтвердження про право позивача пред'являти вимогу до відповідачки за кредитним договором №60753490. Крім того зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази ознайомлення відповідачки з Умовами та правилами надання фінансових послуг у редакції, яка надана суду. Також позивачем не надано первинних документів для підтвердження зарахування коштів на рахунок відповідачки. Звертає увагу, що правові витрати не є пропорційними до предмету позову та завищеними. Вважає, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування заявлених вимог, тому просила у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив представник позивача вказала, що підписуючи кредитний договір відповідачка підтвердила, що ознайомилася та погодилася з умовами надання кредитних коштів та розміром процентної ставки. Крім того 14.06.2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір №1/60753490 про пролонгацію договору №60753490 і відповідачкою було сплачено відсотки у сумі 585 грн. Надалі 31.01.2025 року між ТОВ «Еко Фін» було укладено Угоду про визначення розміру зобов'язання та порядок його виконання відповідно до умов якого остання визнала заборгованість перед ТОВ «Еко Фін» за кредитним договором №60753490, яка станом на 31.01.2025 року складала 14395 грн, з яких 4500 грн - тіло кредиту, 9895 грн - відсотки. Крім того вказує, що відповідачці 17.07.2025 року на електрону пошту було направлено вимогу про усунення порушень зобов'язання. Тому просила позовні вимоги задовольнити повністю.
У запереченні на відзив представник відповідача додатково зазначила, що відповідачка заперечує укладення будь-якої угоди про визначення розміру зобов'язання, як і заперечує факт отримання вимоги від позивача.
Представник позивача на розгляд справи не з'явилася, у поданій заяві просила проводити розгляд справи у її відсутності, позов підтримала у повному обсязі, не заперечила щодо заочного розгляду справи.
Відповідачка та її представник у судове засідання не з'явилися, у поданих заявах просили проводити розгляд справи у їх відсутності, у задоволенні позову просили відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 02.06.2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 було укладено договір №60753490 про надання споживчого кредиту (далі -Договір), в розмірі 4500 грн строком на 730 днів по 01.06.2026 року, зі сплатою процентів в розмірі 1 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Зазначений кредитний договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачкою електронним цифровим підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п.3.1. Договору з метою укладення цього Договору Позичальник, ознайомившись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту та іншими документами, визначеними законодавством, реєструється в інформаційно-комунікаційній системі Товариства шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті. На підставі реєстраційних даних, внесених Заявником/Позичальником, інформаційно-комунікаційна система Товариства здійснює реєстрацію Заявника/Позичальника, створює обліковий запис (аккаунт/ профіль) та Особистий кабінет Заявника/Позичальника. Після завершення реєстрації Заявник/Позичальник заповнює Заявку, вказавши всі дані, визначені в Заявці як обов'язкові. При подачі Заявки Позичальник зазначає суму грошових коштів, яку він бажає отримати після укладення Договору. Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через Веб сайт Товариства. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (смс-повідомленням) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). На Договір накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, що й визначає дату та час укладення Договору. Укладанням цього Договору Позичальник підтверджує, що ознайомився з інформацію наведеною в Паспорті споживчого кредиту, який надано разом із офертою/проектом кредитного договору, що розміщується в його Особистому кабінеті Кредитодавцем.
Договір №60753490 про надання споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, направленим на її номер тел. 988803451, що стверджується п.10 договору "реквізити сторін".
Згідно з договором Товариство в день укладення кредитного договору, але не пізніше трьох робочих днів з дня його підписання, надає кредит шляхом перерахування коштів виключно на Рахунок Позичальника, зазначений позичальником при подачі Заяви на отримання кредиту та зазначений у розділі 10 (Реквізити сторін) цього Договору, а саме № НОМЕР_1 .
Факт зарахування кредитних коштів підтверджується інформацією з сайту, листом ТОВ «ПрофітГід», а також інформацією з ПАТ «Приват Банк».
Надалі між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір №1/60753490 про пролонгацію договору №60753490 і відповідачкою було сплачено відсотки у сумі 585 грн.
Також 31.01.2025 року між ТОВ «Еко Фін» було укладено Угоду про визначення розміру зобов'язання та порядок його виконання відповідно до умов якого ОСОБА_1 визнала заборгованість перед ТОВ «Еко Фін» за кредитним договором №60753490, яка станом на 31.01.2025 року складала 14395 грн, з яких 4500 грн - тіло кредиту, 9895 грн - відсотки.
08.07.2025 року між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір №08-07/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором №60753490 від 02.06.2024 року.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 19205 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4500 грн, заборгованість за процентами 14705 грн.
Крім того позивачем відповідно до умов кредитного договору нараховано проценти на суму 270 грн.
17.07.2025 року на електрону пошту ОСОБА_1 , яка вказана нею у заявці та договорі, було направлено вимогу про усунення порушень зобов'язання.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов'язання, не погасила існуючу заборгованість ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень ст.ст.3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 3,12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.
Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зокрема, ст.1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Також, виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Судом встановлено, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт укладення кредитного договору, а також перерахування 02.06.2024 року коштів у сумі 4500 грн відповідачці на картку № НОМЕР_1 .
Крім того, відповідачка 31.01.2025 року підписала Угоду про визначення розміру зобов'язання та порядок його виконання, чим фактично визнала факт укладення кредитного договору та прийняла обумовлені у договорі умови кредитування.
З наданого позивачем розрахунку, встановлено, що сума заборгованості відповідачки перед первісним кредитором, право на яку набув позивач, станом на 08.07.2025 року складає 19205 грн , з них: заборгованість за тілом кредиту - 4500 грн, заборгованість за процентами - 14705 грн.
Також позивачем за період з 09.07.2025 ро 14.07.2025 року нараховано відсотки в розмірі 270 грн.
Виходячи з вищевказаних норм закону, умов кредитного договору, зважаючи на порушення відповідачкою взятих на себе зобов'язань, суд вважає що позов підлягає задоволенню: з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором №60753490 про надання споживчого кредиту, укладеним 02.06.2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 в розмірі 19475 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4500 грн та заборгованості за процентами в розмірі 14975 грн.
Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати в частині сплати судового збору необхідно віднести на рахунок відповідача, у зв'язку з чим з нього слід стягнути 2422,40 гривень судового збору за подання позовної заяви.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, копію витягу з Акту №14 про надання юридичної допомоги від 21.07.2025 року, прайс-листом АО «Лігал Ассістанс». З вищевказаних документів видно, що вартість наданих послуг становить 9000 грн.
Сума гонорару адвоката повинна бути такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову. Для правильного визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи понесено витрати на правничу допомогу, то такі витрати підлягають стягненню з відповідачки. Разом з тим, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів, тощо). На думку суду, стороною позивача завищено розмір судових витрат за надані послуги з правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин суд вважає, що вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 5000,00 грн, що буде співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт (надання послуг).
На підставі наведеного, ст.11, 141, 205, 512, 514, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 263-265 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за договором №60753490 про надання споживчого кредиту, укладеним 02.06.2024 року між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 в розмірі 19475 грн (яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4500 грн та заборгованості за процентами в розмірі 14975), 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також 2422,40 грн судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено 03.11.2025 року.
Головуючий О. А. Шишко