Справа № 215/3894/25
2/215/2103/25
04 листопада 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Данилевського М.А.,
за участю секретаря судового засідання - Уварової Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Стислий виклад позиції позивача.
19.05.2025 ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №4352363 в розмірі 103 000,00 грн та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., оскільки останній не виконує умови договору.
В обґрунтування позову вказує, що, 02.02.2024 між ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4352363про надання коштів на умовах споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту, підписані одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого, ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» надало відповідачу кредит у безготівковій формі на картку № НОМЕР_1 у сумі 10 400 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом. В подальшому 23.09.2024 між ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу №23/09/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» передає ТОВ «Українські фінансові операції»за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції»приймає належні ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 4352363в розмірі 75 700,00 грн., з яких: 10 400,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 60 100,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 5 200,00 грн. - сума заборгованості за штрафами.
В межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем (п.1.3), ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 24.09.2024 року по 26.01.2025 року (125 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 32 500 грн. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Українські фінансові операції» за кредитними договорами в розмірі 103 000,00 грн.
Заяви, клопотання учасників справи.
В судове засідання представник позивача Дідух Є.О. не з'явився, надав заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд розглядати справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно отриманого поштового повідомлення, а також за допомогою оголошень про виклик відповідача, які було опубліковано на сайті Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та смс- повідомлень на номер телефону та електронну пошту вказані в позовній заяві, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило, відзив на позов до суду не надавав.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду до розгляду 01.07.2025 на 09-30 год. в порядку спрощеного провадження з викликом учасників процесу, витребувано інформацію.
На підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України, 03.11.2025 Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області постановлено ухвалу про заочний розгляд даної цивільної справи, оскільки існує сукупність умов, передбачених нормами ч.1 ст. 280 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 02.02.2024 між ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4352363 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту, підписані одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого, ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» надало відповідачу кредит у безготівковій формі на картку № НОМЕР_1 у сумі 10 400,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,50% в день (стандартна процентна ставка), що складає 99 923,40% річних (за стандартною процентною ставкою за весь строк кредитування), строком на 360 днів.
Відповідно до довідки платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1184-0310 від 03.10.2024, ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» виконало договір, перерахуваши ОСОБА_1 02.02.2024 кредитні кошти в розмірі 10 400,00 грн. на картковий рахунок №НОМЕР_1 , що також підтверджується довідкою № КНО-08.8.5/7657 БТ від 11.06.2025 АТ «ПУМБ».
23.09.2024 між ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу №23/09/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» передає ТОВ «Українські фінансові операції»за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції»приймає належні ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 4352363в розмірі 75 700,00 грн., з яких: 10 400,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 60 100,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 5 200,00 грн. - сума заборгованості за штрафами.
В межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем (п.1.3), ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 24.09.2024 року по 26.01.2025 року (125 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 32 500 грн. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Українські фінансові операції» за кредитними договорами в розмірі 103 000,00 грн.
Висновки та мотиви суду.
Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що позов слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що кредитні договори були укладені в електронній формі, а тому на них поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.ч. 1-4, 6-8, 11-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Останні встановлені ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України, відповідно до яких істотними умовами кредитного договору, щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Так, судом встановлено, що укладені між Товариством та ОСОБА_1 кредитний договір №4352363, був підписаний відповідачем електронним підписом, на умовах визначених у вказаних договорах останньому надавалися кредити, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, та зі встановленими строками їх повернення.
Згідно із ч. 2. ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини Кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.
Матеріалами справи підтверджується, що Товариства виконали зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти.
Як вбачається, 23.09.2024 між ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу №23/09/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» передає ТОВ «Українські фінансові операції»за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції»приймає належні ТОВ «ЛІНЕРУА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 4352363в розмірі 75 700,00 грн., з яких: 10 400,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 60 100,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 5 200,00 грн. - сума заборгованості за штрафами, що також підтверджується розрахунком заборгованості за вказаним кредитним договором.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитних заборгованостей по Договорам.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем (п.1.3), ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 24.09.2024 року по 26.01.2025 року (125 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 32 500 грн. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Українські фінансові операції» за кредитними договорами в розмірі 103 000,00 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, принципу справедливості розгляду справи судом.
Оскільки ТОВ «Українські фінансові операції» є правонаступником всіх прав та зобов'язань, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», відповідач взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитів, сплаті відсотків та штрафним санкціям не виконав, в строки, передбачені графіками погашення кредитів, кредити, позики та відсотки за їх користування не сплатив, чим порушив вимоги кредитних договорів, тому суд вважає необхідним позов задовольнити і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитними договорами всього в розмірі 103 000,00 грн.
Щодо стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано Договір №01/08/2024-А про надання правової допомоги від 01.08.2024, укладений між позивачем та адвокатом Дідухом Є.О., яким сторони погодили вид та вартість послуг, також надано тарифи на послуги адвоката, заявку на надання юридичної допомоги та акт № 4352363 від 24.03.2025 про надання юридичної допомоги, згідно яких адвокат Дідух Є.О. надав послуги з консультації та складання позовної заяви про стягнення заборгованості на суму 10 000 грн..
Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як роз'яснено в п. 47 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, право на правову допомогу гарантовано ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16.11.2000 № 13-рп/2000; Рішення від 30.09.2009 № 23-рп/2009; Рішення від 11.07.2013 № 6-рп/2013).
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн., та відповідно до вимог ч.4 ст.137, ч.ч.2,3 ст.141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також відповідно до розміру задоволених вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 10 000,00 грн.
Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., який сплачений позивачем при зверненні до суду.
На підставі ЗУ «Про електронну комерцію», ст.ст. 526, 549, 610, 611, 626, 627, 628, 1050, 1054, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» суму заборгованості за Кредитному договору № 4352363 в розмірі 103 000,00 грн., з яких: 10 400,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 60 100,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором; 32 500,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 125 календарних днів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2 422,40 грн. судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст заочного рішення складено та підписано 04 листопада 2025 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження за адресою: 03045, м. Київ, вул. Набережна-Корчуватська, буд.27, прим.2.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: