Справа № 210/4237/25
Провадження № 2/210/1348/25
іменем України
03 листопада 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючого судді Скотар Р.Є.
за участю секретаря Колос Д.В.,
представника позивача Страх В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Кривий Ріг матеріали цивільної справи за позовом адвоката Страх Вадима Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
Адвокат Страх В.О. звернувся до суду 18 червня 2025 року в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 .
Після померлого залишилась спадщина, яка складається з: частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; садового будинку із земельною ділянкою площею 0,0600 гектарів, кадастровий номер 1221884000:04:002:0040, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Майно належало померлому на праві особистої приватної власності.
Померлий по день своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач є дружиною померлого та, незважаючи на те, що не подавала у встановлений строк заяву про прийняття спадщини, фактично її прийняла. Зареєстроване місце проживання позивача, ОСОБА_1 , є незмінним з 11 лютого 2005 року і по теперішній час, а саме: АДРЕСА_1 . Позивач також є і співвласником квартири внаслідок приватизації, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Померлий залишив заповіт від 27.05.2020 року, посвідчений Риковою Т.В., державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №2563, яким ОСОБА_3 на випадок смерті зробив розпорядження, яким все перелічене вище майно заповідав позивача - ОСОБА_1 , а належну йому квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , заповідав відповідачу - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вже після складання заповіту він подарував квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 за життя, а тому в цій частині заповіт вже не має юридичного значення.
Після смерті батька позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, який бажає прийняти спадщину, однак у встановлений законом строк з об'єктивних причин не змогла подати заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину за заповітом немає. Спадкоємцем, який прийняв спадщину за законом, є відповідач.
Позивач фактично проживала та працювала у місті Києві, що істотно ускладнювало можливість своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, враховуючи віддаленість місця проживання від населеного пункту, де відкрилася спадщина, створювала об'єктивні труднощі у здійсненні необхідних юридичних дій, в тому числі через зазначені вище проблеми, а також відсутність інформації про існування заповіту, що об'єктивно зумовило проблеми щодо оформлення спадкових прав у встановлений законом строк, як спадкоємця за заповітом.
Звернувшись до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця у зв'язку з тим, що вона пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини. Рекомендовано звернутись до суду.
Враховуючи викладене, позивач просить суд визначити додатковий строк в три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили, достатній для подачі ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась зі смертю ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рух по справі
Ухвалою суду від 25 червня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі. Витребувано від приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Болозенко Тетяни Олександрівни (50000, м. Кривий Ріг, пр. Центральний, 29/82): - належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18).
Ухвалою суду від 16 липня 2025 року постановлено відкласти підготовче судове засідання у справі (а.с.26).
Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі за позовом адвоката Страх Вадима Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.35-36).
Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року судове засідання у справі відкладено (а.с.55).
Аргументи учасників справи
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 присутня не була, про місце і час розгляду справи повідомлена належним чином. Клопотань не надходило.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Страх В.О. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 присутня не була, про місце і час розгляду справи повідомлена належним чином. До початку судового засідання, 15.08.2025 надала до суду заяву про визнання позовних вимог, згідно з якою просила позов ОСОБА_1 задовольнити та визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Щербань В.С. присутній не був, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 11.02.2005 року, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи №4892 від 18.09.2020 року (а.с.6 зворот) та довідкою про реєстрацію місця проживання №2215 від 11.04.2025 (а.с.46).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 09.08.1996 року, квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам його сім'ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с.9).
06 квітня 1998 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розірвано, про що зроблено актовий запис №106, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.9 зворот).
Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії ДП 002343, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,06 гектарів, яка розташована на території садтовариства «Мрія». Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1629 (а.с.10).
Відповідно до копії свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого на підставі рішення виконкому Криворізької районної Ради народних депутатів №154 від 27.05.1988 року, ОСОБА_3 належить садовий будинок АДРЕСА_2 (а.с.11).
Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу, 09.02.2006 внесено актовий запис №42 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.48 зворот).
ОСОБА_3 залишив заповіт від 27.05.2020 року, посвідчений Риковою Т.В., державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №2563, яким ОСОБА_3 належну йому частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належний йому садовий будинок із земельною ділянкою площею 0,0600 гектарів, кадастровий номер 1221884000:04:002:0040, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 заповідав позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а належну йому квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , заповідав відповідачу - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7 зворот, 51).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років помер ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7).
Заявою приватному нотаріусу Болозенко Т.О. за №137 від 11.04.2025, ОСОБА_1 просить завести спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_3 та видати відповідні свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно (а.с.40).
З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №80817154 від 11.04.2025 вбачається, що 11.04.2025 заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі №7393560. Спадкодавець: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.43).
Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №80817167 від 11.04.2025, у Спадковому реєстрі наявний чинний заповіт №65877877 за номером в реєстрі нотаріальних дій 2-563, посвідчений 27.05.2020. Заповідач: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.44).
За відомостями Реєстру Криворізької міської територіальної громади №2214 від 11.04.2025, ОСОБА_3 знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_4 з 13.08.2024 у зв'язку зі смертю особи ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.45).
Відповідно до Довідки №14609 від 11.04.2025, наданої приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Болозенко Т.О., станом на 12.08.2024 відсутня інформація щодо реєстрації місця проживання осіб за адресою АДРЕСА_3 (а.с.45 зворот).
Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00050616577, 03.04.1975 внесено актовий запис №792 про народження ОСОБА_1 . Батьки: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.47).
Відповідно до Довідки №14611 від 11.04.2025, згідно з відомостями, що містяться у Реєстрі Криворізької міської територіальної громади, станом на 12.08.2024 за адресою АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.48).
Звернувшись до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт прийняття спадщини за законом протягом строків, встановлених ст.1270 ЦК України (6 місяців). Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08 травня 2025 року, посвідчена Болозенко Тетяною Олександрівною, приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області. Рекомендовано звернутись до суду (а.с.8, 52).
З Інформаційної довідки №82289469 від 21.08.2025, вбачається, що 11.04.2025 заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі №73935609. Спадкодавець: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.53).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що з позивачем ОСОБА_1 перебуває у дружніх відносинах. Після смерті батька ОСОБА_1 перебувала в пригніченому стані, крім того, чоловіка ОСОБА_1 мобілізували, в її будинок прилетіла ракета. З моменту смерті батька - з серпня 2024 року по лютий 2025 року ОСОБА_1 мала поганий стан здоров'я, лікувалась як у Кривому Розі так і в Києві, обстеження в Києві почались з січня 2025 року. Про заповіт, складений батьком ОСОБА_1 не знала, дізналась лише навесні 2025 року.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що в серпні 2024 року помер батько ОСОБА_1 , чоловіка ОСОБА_1 забрали на війну, в житло були прильоти. Через вказані обставини ОСОБА_1 перебувала в пригніченому стані, майже весь час знаходилась вдома, з січня 2025 року почала лікування в Києві, а на початку лютого 2025 року повернулась в Кривий Ріг. В цей час ОСОБА_1 юридичними питаннями не займалась, щодо заповіту, складеного її батьком не знала.
Мотивувальна частина. Позиція суду та застосовані норми права.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадщина, на яку претендує позивач, відкрилась після смерті її батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
Так, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
До вказаного висновку прийшла у постанові від 26.06.2024 року Велика Палата Верховного Суду (справа №686/5757/23).
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.
Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно.
Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов'язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах.
Відмова від прийняття спадщини може бути виражена як у формі подання заяви про відмову від прийняття спадщини, так і шляхом невчинення спадкоємцем дій, потрібних для прийняття спадщини.
Натомість, за загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця.
Враховуючи зазначене, дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268-1270 ЦК України, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені статтею 1272 ЦК України.
Факт усвідомлення спадкоємцем першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом (у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування), який не знав про існування заповіту, наявності в нього права на спадкування та невчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини не свідчить про виникнення в нього об'єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк у зв'язку з його необізнаністю про існування заповіту, складеного на його ім'я.
Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування,і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв'язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв'язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування. Постанова ВП ВС від 26.06.2024 року (справа №686/5757/23).
Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:
- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;
- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;
- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 за життя залишив заповіт від 27.05.2020 року, яким належну йому частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належний йому садовий будинок із земельною ділянкою площею 0,0600 гектарів, кадастровий номер 1221884000:04:002:0040, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 заповідав позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а належну йому квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , заповідав відповідачу - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, у зв'язку із чим відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема й на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та садовий будинок АДРЕСА_2 із земельною ділянкою площею 0,0600 гектарів, кадастровий номер 1221884000:04:002:0040, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, Лозуватська сільська рада, садівниче товариство «Мрія».
На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з ним за даною адресою була зареєстрована його дружина - ОСОБА_2 .
Позивач по справі ОСОБА_1 є донькою померлого спадкодавця ОСОБА_3 , а отже є спадкоємцем першої черги.
Звернувшись до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт прийняття спадщини за законом протягом строків, встановлених ст.1270 ЦК України (6 місяців).
Отже, за обставинами цієї справи позивач є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 за заповітом та за законом, як спадкоємець першої черги.
Таким чином, у разі необізнаності про існування заповіту, позивач як спадкоємець за законом першої черги повинна була вчинити активні дії для прийняття спадщини - подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк.
Натомість, позивач ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом 11.04.2025 року, тобто після спливу шестимісячного строку.
Стосовно перебування позивача на лікуванні, як вагомих причин для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, слід зауважити, що жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем суду не надано (довідок стосовно лікування, виписних епікризів, тощо).
Стороною позивача не надано і будь-яких доказів на підтвердження того, що житло позивача ОСОБА_1 постраждало внаслідок ракетних обстрілів (фото, відео, звернень до поліції, тощо).
Показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суд не приймає до уваги, оскільки надали суду інформацію, яка їм відома зі слів позивача ОСОБА_1 .
З огляду на вищевикладене, суд зауважує, що факт усвідомлення позивачем її права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги спадкування поряд із незнанням про існування заповіту, складеного на її ім'я, за умови невжиття нею жодних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить як про порушення принципу свободи заповіту, так і про виникнення в неї об'єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.
За вказаних обставин, в задоволенні позову адвоката Страх Вадима Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини необхідно відмовити в повному обсязі.
Керуючись ч.3 ст.1272, 1270 ЦК України, ст. ст. 4, 9, 12,13,77, 81, 141, 259-268 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову адвоката Страх Вадима Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 03 листопада 2025 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_5 );
- відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ( АДРЕСА_6 ).
Суддя: Р. Є. Скотар