ЄУН 174/436/25
н/п 2/174/287/2025
27 жовтня 2025 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Данилюк Т.М.,
за участю: секретаря - Килинчук Л.Л.,
представника позивачів - ОСОБА_1 , (в режимі відеоконференції),
представника відповідачки - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»,-
Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , звернулися до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 27.10.2024 о 14:00 год водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем Toyota Corolla д/н НОМЕР_1 , який належить їй на праві приватної власності по а/д С-041206 в районі с.Іванівка Дніпровського району Дніпропетровської області, на звуженні дороги не надала переваги в русі автомобілю Honda CR-V, д/н НОМЕР_2 (власником якого є позивач-1), під керуванням водія ОСОБА_4 (позивач-2), який рухався в зустрічному напрямку, від чого сталося зіткнення, в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, водій (позивач-2) та пасажир ОСОБА_5 (позивач-3) отримали тілесні ушкодження у вигляді забоїв грудної клітини, від проходження судово-медичної експертизи відмовились, чим відповідач порушила п.п.12.1., 12.3 ПДР і дорожній знак 2.5. та скоїла адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП. Постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2024 ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля відповідача Toyota Corolla д/н НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ НАСК «ОРАНТА».
Для визначення вартості матеріального збитку спричиненого власнику автомобілю Honda CR-V, д/н НОМЕР_2 , позивач-2 звернувся до судового експерта Пилипенко О.С., з метою проведення автотоварознавчої експертизи. У зв'язку з чим позивач-1 направила на поштову адресу відповідача (як учасника (винуватиці) ДТП запрошення на огляд аварійного автомобіля Honda CR-V, д/н НОМЕР_2 , яке відбудеться 27.12.2014 о 12.00 год. Однак, остання на зазначену дату та час не прибула, про причину неявки не повідомила.
27.12.2024 судовим експертом було проведено дослідження автомобіля Honda CR-V, д/н НОМЕР_2 та надано висновок № 215С24, згідно якого, матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 602 059,50 грн, ринкова вартість пошкодженого автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 291 930,45 грн. Згідно з калькуляцією, вартість ремонту автомобіля позивача-1 становить: вартість відновлювальних ремонтних робіт - 43 290,00 грн, вартість необхідних для ремонту матеріалів - 30 322,41 грн, вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту - 788 288,80 грн, всього загальні витрати складають 862 001,21 грн.
ПАТ НАСК «ОРАНТА», розглянувши матеріали справи за вищезазначеною ДТП було прийнято рішення щодо виплати позивачу-1 страхового відшкодування в розмірі 143 801,37 грн, згідно страхового акту №ОЦВ-СП-24-04-22052/1. Тобто у потерпілого (позивач-1) виникло право на відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що складає 602 059,50 грн та з врахуванням сплаченого страхового відшкодування в розмірі 143 801,37 різниця складає 458 258,13 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача-1- ОСОБА_3 . Крім матеріальної шкоди внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, позивачці ОСОБА_3 спричинена моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях з приводу пошкодження її автомобіля, необхідності ремонту автомобіля та неможливістю його використання протягом тривалого часу, чим було порушено її нормальний життєвий уклад, моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Позивачам ОСОБА_4 , який був за кермом автомобіля, та ОСОБА_5 , яка була пасажиром, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були завдані тілесні ушкодження, в зв'язку з чим їм завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних переживаннях під час ДТП, відновлення тілесного та психологічного стану здоров'я, чим було порушено нормальний життєвий уклад і який вони оцінили в загальній сумі 20 000,00 грн (10 000 грн на кожного).
Просять стягнути з відповідачки витрати за проведення автотоварознавчої експертизи, які становлять 9 000,00 грн на користь позивача ОСОБА_4 та стягнути на користь всіх позивачів понесені витрати на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн та витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29.04.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження, сторонам роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
Представник позивачів ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позові, просив їх задовольнити.
Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що страховою компанією було здійснено страхове відшкодування в розмірі 143 801,37 грн, в межах страхової суми визначеної полісом, яка складає 160 000,00 грн, отримавши зазначені кошти позивачка ОСОБА_3 фактично визнала розмір страхового відшкодування та погодилась з оцінкою проведеною страховою компанією, його не оскаржувала. Крім того позивачкою обрано неналежний спосіб захисту, так як спочатку вона повинна була звернутись до страхової компанії про стягнення залишку відшкодування. Щодо стягнення моральної шкоди, вважає, що в полісі обов'язкового страхування визначено страхову суму за шкоду заподіяну життю та здоров'ю в розмірі 320 000,00 грн, згідно ЗУ «Про страхування» позивачі мали право звернутись до страхової компанії для отримання відшкодування в розмірі 10% від суми вказаної в полісі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.190).
Вислухавши представника позивачів, представника відповідачки, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 754047 від 27.10.2024 - 27.10.2024 о 14.00 год, на автодорозі С-041206 в районі с.Іванівка Дніпровського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем Toyota Corolla д/н НОМЕР_1 , рухалась з боку с.Іванівка в напрямку с. Радісне де на звуженні дороги не надала переваги в русі автомобілю Honda, д/н НОМЕР_2 , водій ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному напрямку, в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Водій ОСОБА_4 та пасажир ОСОБА_5 , отримали тілесні ушкодження, від проходження судово-медичної експертизи відмовились, ОСОБА_6 порушила п.п.12.1., 12.3 ПДР і дорожній знак 2.5. та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП (а.с.10, 11-13).
Постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2024, ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст.124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн (а.с.18).
Автомобіль Toyota Corolla д/н НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.14-15).
Власником автомобіля Honda CR-V, д/н НОМЕР_2 є ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с.16-17).
20.12.2024 ОСОБА_3 на адресу ОСОБА_6 було направлено запрошення на огляд аварійного автомобіля Хонда ЦРВ на 27.12.2024 (а.с.19, 20, 21).
Відповідно до висновку експерта по судовій автотоварознавчій експертизі щодо визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ №215С24 від 18.01.2025, складеного судовим експертом Пилипенком О.С., матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Honda CR-V 2.4, д.р.н. НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_5 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 602 059,50 грн. Ринкова вартість аварійно пошкодженого автомобіля Honda CR-V 2.4, д.р.н. НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_5 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 291 930,45 грн, що підтверджується також ремонтною калькуляцією № 215С24 від 18.01.2025 (а.с.22-65).
На підтвердження отримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 травм в результаті ДТП позивачами надані копії довідок КНП Кам'янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» № 8413 та 8411 (а.с.66, 67).
04.02.2025 ОСОБА_3 на адресу відповідачки ОСОБА_6 була направлена претензія на суму 611 059,50 грн в рахунок відшкодування вартості матеріальних збитків завданих в результаті ДТП автомобілю Honda CR-V 2.4, д/н НОМЕР_2 , в тому числі за послуги з проведення дослідження та надання висновку судовим експертом (а.с.68-69, 70,71).
Відповідно до листа Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» від 19.12.2024 № 09-02-22/9660, адресованого ОСОБА_3 , страховою компанією було прийняте рішення щодо виплати їй страхового відшкодування у розмірі 143 801,37 грн (а.с.80).
Цивільно-правова відповідальність відповідачки ОСОБА_6 застрахована в ПАТ «НАСК» ОРАНТА» та відповідно до Полісу № 218477784 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю складає 320 000,00 грн, за шкоду заподіяну майну - 160 000,00 грн (а.с.161).
Відповідно до копії страхового акту № ОЦВ-СП-24-04-22052/1 складеного ПАТ «НАСК «Оранта» сума страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілих складає 143 801,37 грн (а.с.162), що також підтверджується розрахунком страхового відшкодування (а.с.162 зворот) та ремонтною калькуляцією № 24-04-2205 від 15.12.2024 (а.с.164-166) та протоколом огляду транспортного засобу (а.с.163).
Частиною 1 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Пунктом 1 ч.2 ст.22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
В свою чергу, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Приписами ст.1188 ЦК України визначений порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до якого шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною 3 ст.988 ЦК України передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно з ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Під реальними збитками відповідно до ст.22 ЦК України є витрати, яких особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно пункту 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
В свою чергу, ч.1 ст.999 ЦК України передбачено, що Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Згідно ч.2 ст.999 ЦК України, до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Статтею 1194 ЦК України регламентовано, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (що діяв в момент виникнення правовідносин).
Відповідно до ст.28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Відповідно до пункту 22.1. ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності страховика.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу, ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.
Статтею 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (що діяв в момент виникнення правовідносин) передбачено порядок дій страховика після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхової виплати.
Пунктом 34.2 ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до п. 34.3. ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Відповідно до пп. «в» п. 35.1 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа яка має право на отримання такого відшкодування подає страховику заяву про страхове відшкодування, яка серед іншого переліку має містити зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують.
Строки і порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені статтями 36, 37 Закону.
Згідно пункту 36.1 ст.36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до пункту 36.2 ст.36 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Отже, Закон розмежовує порядок виплати заподіяної шкоди в умовах існування лише проведеної уповноваженою особою (органом) оцінки цієї шкоди (звіту, акта оцінки) (без урахування ПДВ) та у разі фактичного проведення відновлення ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи з доведенням вартості цього ремонту (з урахуванням ПДВ) (позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17).
Згідно п.37.1.3 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
В свою чергу ч.6 ст.82 ЦПК України регламентовано, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише у питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тобто наявність вини в діях відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку встановлена, і не підлягає доказуванню.
ОСОБА_6 є власницею транспортного засобу марки Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Власницею автомобіля Honda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу
Станом на день дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» згідно страхового полісу № 218477784. За зазначеним Полісом ПАТ «НАСК «Оранта» взяло на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Після звернення ОСОБА_6 із повідомленням про ДТП, страховиком у строки та в порядку, встановленому ст.ст.33-34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу. За результатами проведеного страховиком з'ясування обставин справи на підставі заяви, страховиком визначено розмір шкоди, завданої власнику автомобіля Honda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_2 , погоджено розмір страхового відшкодування та було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та здійснено його виплату.
Згідно Полісу № 218477784, сума заподіяної шкоди в розмірі 143 801,37 грн входить в ліміт відповідальності страховика.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є саме ПАТ «НАСК «Оранта», фахівцями якої було оглянуто пошкоджений транспортний засіб, зафіксовано пошкодження, які були отримані безпосередньо в результаті ДТП визначено розмір страхового відшкодування та здійснено його виплату. Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування позивачка ОСОБА_3 погодилась із розміром страхового відшкодування у 143 801,37 грн, на проведенні експертизи не наполягала.
В свою чергу, ОСОБА_3 в обґрунтування розміру позовних вимог посилалась на висновок судового експерта № 215С24 та калькуляцію № 215С24 від 18.01.2025, відповідно до якої вартість ремонту складає 862 001,21 грн, вважає розмір страхового відшкодування, сплачений страховиком є недостатнім.
Фактично, наразі, позивач ОСОБА_3 намагається отримати страхове відшкодування за пошкодження, які не було зафіксовано відповідальним працівником страховика, а тому підстав для задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди ОСОБА_3 , суд не вбачає.
Суд не бере до уваги висновок судового експерта по судовій автотоварознавчій експертизі щодо вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, так як дата огляду, згідно висновку - 27.12.2024, тобто через два місці після настання ДТП, та експерт зафіксував наявність/відсутність пошкоджень, які можуть не відноситися до ДТП, ті які, були отримані до ДТП в результаті інших подій.
Тобто, визначення розміру страхового відшкодування є погодження розміру страхового відшкодування між страховиком та потерпілим (п.36.2 ст.36 Закону). Законом не заборонено здійснювати страхове відшкодування потерпілій особі на підставі відповідної згоди щодо розміру страхового відшкодування страховиком та потерпілим.
Такий висновок співпадає із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.06.2018 по справі № 357/3729/17 де зазначив: «Суди у порушення зазначених положень закону не звернули уваги на те, що факт перерахування ПАТ «Страхова компанія «Країна» на користь особи страхового відшкодування у розмірі, погодженому між ними, свідчить про виконання страховиком свого зобов'язання з виплати страхового відшкодування та про відмову потерпілого від одержання відшкодування в більшому розмірі».
Таким чином, страховиком у повному обсязі виконано свої зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та у визначені Законом строки сплачено страхове відшкодування.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011; «Огороднік проти України» від 05.05.2015).
В свою чергу, згідно з пунктами 2 та 3 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової шкоди) від 31.03.1995 №4 із наступними змінами», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ.
Таким чином відповідно до вимог ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з ч.4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Встановлені у справі фактичні обставини справи та аналіз наведених правових норм, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами з приводу підстав та порядку моральної відшкодування шкоди, дають суду підстави дійти висновку, що протиправними діями відповідачки, позивачам заподіяно моральні страждання, які знаходяться в причинному зв'язку з настанням моральної шкоди, за які відповідачка повинна нести відповідальність по їх відшкодуванню.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачі - водій ОСОБА_4 та пасажир ОСОБА_5 отримали легкі тілесні ушкодження, та були змушені звертатись до лікарні та проходити лікування. У зв'язку з чим вони зазнали моральних переживань через заподіяні їм фізичні страждання й ушкодження здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідачки; вимушені зміні життєвих обставин через необхідність лікування після дорожньо-транспортної пригоди, витратах часу і додаткових зусиль для відновлення попереднього стану, звичного способу життя, стану здоров'я.
Крім того, суд вважає доведеним факт заподіяння позивачці ОСОБА_3 - власнику автомобіля - моральної шкоди, оскільки сам факт ДТП призвів до пошкодження її автомобіля.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачі по справі відчули негативні емоції, моральні переживання та дискомфорт, внаслідок вказаної ДТП. Були вимушені витрачати особистий час для вирішення питань, пов'язаних із захистом своїх прав, що порушило їх звичний спосіб життя.
Однак позивачами не доведено розмір спричиненої їм моральної шкоди, а саме у розмірі 10 000,00 грн, а тому з урахуванням обставин дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, суд вважає, що вимоги позивачів в частині відшкодування їм моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 000,00 грн на користь кожного, що, на думку суду, є співрозмірним понесеними ними стражданнями.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу.
За надання правової допомоги позивачі сплатили кожен адвокату Ткаченку Д.В. по 5 000,00 грн, вартість робіт адвоката визначена в договорі про надання правничої допомоги (а.с.81-84, 85-87, 88-90).
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд вважає, що враховуючи викладені вище обставини, зокрема, те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, беручи до уваги складність справи, вартість правничої допомоги позивачам загалом у розмірі 15 000 грн не зовсім відповідає зазначеним вище критеріям співмірності. А тому, на думку суду, підлягає частковому відшкодуванню в розмірі 2 000,00 грн на користь кожного позивача.
Щодо стягнення вартості проведення судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 9 000,00 грн, то в цій частині в задоволенні позову слід відмовити, так як позов в частині стягнення відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, задоволенню не підлягає.
Згідно вимог ст.141 ЦПК України, понесені позивачами і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1 211,20 грн за позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачів.
На підставі ст.ст.15, 22, 979, 988, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) моральну шкоду спричинену в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 000,00 грн, судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1 211,20 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) моральну шкоду спричинену в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 000,00 грн, судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1 211,20 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ) моральну шкоду спричинену в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 000,00 грн, судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1 211,20 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.11.2025.
Головуючий - суддя підпис Т.М.Данилюк