Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/2936/25
Номер провадження2-н/173/250/2025
іменем України
04 листопада 2025 року м. Верхньодніпровськ
Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Челюбєєв Є.В., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ,
У жовтні 2025 року до суду звернувся представник заявника із вказаною заявою.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3-х відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Заявником заявлені вимоги про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг за період з 01.01.2022 по 31.03.2025, тобто поза межами строку позовної давності.
При цьому, заявник посилається на те, що відповідно до постанови КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року в Україні було запроваджено карантин. Рядом постановою КМУ дію карантину було неодноразово продовжено, останній раз до 30 червня 2023 року.
Згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв'язку із введенням воєнного стану.
Таким чином, на думку заявника, станом на дату подачі заяви про видачу судового наказу строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, не сплинув, а отже стягненню підлягає сума заборгованості з дотриманням строків позовної давності.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Доводи заявника про те, що строк позовної давності було продовжено, суд вважає необґрунтованими, оскільки вимоги заяви про видачу судового наказу поширюються на стягнення сум, які виникли як заборгованість у період часу, що виходить за межі позовної давності та встановлення даних обставин виходить за межі інституту наказного провадження.
Так, стаття 165 ЦПК України не містить вимог щодо з'ясування судом обставин переривання строку позовної давності. Проте, пропуск строку позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 166 ЦПК України).
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 164 ЦПК України).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у видачі судового наказу.
Керуючись ст. 165 ЦПК України, суд
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання житлово-комунальних послуг.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду з урахуванням вимог п. 15.5 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України протягом п'ятнадцяти днів з моменту її складання.
Суддя: Є.В.Челюбєєв