29 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 679/1723/24
Провадження № 22-ц/820/1492/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Демчук В.М.
за участю представника заявниці - адвоката Пеліх Є.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Нетішинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про встановлення факту батьківства, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 квітня 2025 року (суддя Томілін О.М.).
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Нетішинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
В обґрунтування заяви зазначала, що ОСОБА_1 була знайома з ОСОБА_6 більше 23 років. З кінця 2019 року між ними виникли романтичні та інтимні стосунки, при цьому, ОСОБА_6 ще офіційно перебував у шлюбі з іншою жінкою.
У вересні 2020 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 разом поїхали на підробітки до Республіки Польща, де постійно проживали разом по грудень 2020 року, вели спільний побут та бюджет. Також саме в цей період заявниця завагатніла. По поверненню додому заявниця проживала у себе в квартирі по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_6 - у квартирі по АДРЕСА_2 , відповідно вони були сусідами та проживали в одному будинку.
В липні 2021 року ОСОБА_6 розірвав шлюб зі своєю дружиною. Після цього, заявниця фактично стала жити на 2 квартири, в її квартирі проживала дитина від першого шлюбу з матір'ю, а сама заявниця зі ОСОБА_6 ночували у нього в квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у заявниці та ОСОБА_6 народилась спільна дитина, донька - ОСОБА_7 . У зв'язку із тим, що батьки дитини на момент її народження не перебували в офіційному шлюбі, мати (заявниця) зареєструвала дитину в порядку ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України за прізвищем і громадянством матері, у графі «батько» ім'я та по батькові вказали зі слів матері.
На момент народження та реєстрації спільної дитини ОСОБА_6 перебував на роботі в Республіці Польща, з серпня по жовтень 2021 року, що унеможливлювало зареєструвати дитину за заявою батька чи спільною заявою батьків в порядку ст. 126 СК України.
Стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з травня 2022 року припинились, але ОСОБА_6 не припиняв спілкування з дитиною та її матеріальне утримання. Стосунки вдалося зберегти такими, що б мати змогу проводити час разом із спільною дитиною та обговорювати, вирішувати її потреби.
У лютому 2024 року ОСОБА_6 був мобілізований до Збройних сил України. До від'їзду на службу, останній весь час піклувався про дитину, гуляв з нею на вулиці, рідше приходив додому, у зв'язку із напруженими стосунками з бабусею дитини. Але повністю виконував всі обов'язки батька та закривав необхідні потреби дитини, дарував подарунки. Після від'їзду на службу фактично бачитись батько з дитиною не могли, але ОСОБА_6 забезпечував матеріальні потреби дитини та продовжував спілкування.
07 серпня 2024 року заявниця дізналась від своєї матері, що ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З часом, ОСОБА_1 дізналась, що її дитина має право отримати допомогу по втраті годувальника та звернулась в відділ ПФУ міста Нетішин, де їй в усному порядку роз'яснили, що документів у неї недостатньо, відсутні документи про смерть, до того ж відсутнє підтвердження, що померлий є батьком дитини.
В подальшому заявниця здійснила ряд дій з метою отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_6 та оформлення допомоги дитині по втраті годувальника, проте рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області № 222430004326 від 17.10.2024 їй було відмовлено в призначенні дитині пенсії по втраті годувальника на підставі того, що у заявниці відсутній РНОКПП померлого, і не є можливим визначити стаж годувальника, а запис в свідоцтві про народження дитини, в графі батько зазначений ОСОБА_8 , у відомостях про смерть зазначений ОСОБА_6 . Дане питання можливо врегулювати лише в судовому порядку, визначивши юридичний факт батьківства ОСОБА_6 до ОСОБА_9 .
Враховуючи викладене вище та заяву про уточнення заявлених вимог, заявниця просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилась в місті Нетішин Шепетівського району Хмельницької області, про що 10.09.2021 складений відповідний актовий запис №188; зобов'язати Нетішинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису № 188, про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), а саме, у графі «батько» вказати - « ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 ».
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 квітня 2025 року позов задоволено.
Встановлено факт батьківства ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Стариця Чугуївського району Харківської області, про що Острозьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зроблений відповідний актовий запис №424, стосовно дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, яка народилась в місті Нетішин Шепетівського району Хмельницької області, про що 10.09.2021 складений відповідний актовий запис № 188.
Зобов'язано Нетішинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису № 188, про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), а саме, у графі «батько» вказати - « ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 ».
Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог. При цьому, посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вважають, що з доказів наданих заявницею до суду не можливо встановити яким чином був налагоджений побут з померлим, чи був у них спільний бюджет, чи були спільні значні витрати чи набуття майна у власність, тобто досліджені судом докази не містять конкретних обставин життя як сім'ї.
Звертають увагу суду, що судом першої інстанції не було роз'яснено право заявниці на заявлення клопотання про призначення судово-медичної експертизи під час розгляду справи та наслідки не вчинення вказаної процесуальної дії.
Вказують, що заявницею не надано належних та допустимих доказів, які б із достовірністю підтверджували факт батьківства ОСОБА_6 відносно ОСОБА_9 без проведення відповідної експертизи.
Також ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_10 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначала про невизнання доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, в апеляційній скарзі не зазначено жодного порушення при здійсненні судочинства. Заінтересованими особами в суді першої інстанції за час розгляду справи не було доведено своєї позиції щодо заявлених вимог.
В судовому засіданні представник заявниці - адвокат Пеліх Є.І. просила апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності факт батьківства померлого ОСОБА_6 відносно дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до ч. 2 статті 315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23).
З наведеного можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просила встановити факт батьківства ОСОБА_6 щодо дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначивши при цьому мету встановлення такого факту - оформлення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з доведеності заявленого факту. При цьому, суд зазначив, що встановлення факту, про який просить ОСОБА_1 породжує юридичні наслідки, оскільки його підтвердження необхідне заявниці для отримання пільг після смерті ОСОБА_6 .
Проте, рішення суду оскаржили в апеляційному порядку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як заінтересовані особи у справі. При цьому, скаржники, заперечуючи проти задоволення заяви, вказували на недоведеність факту батьківства їх сина та батька ОСОБА_6 щодо дитини ОСОБА_9 .
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що встановлення факту батьківства пов'язується із наступним вирішенням спору про право, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.
Згідно з ч. 6ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, без розгляду.
При цьому, апеляційний суд роз'яснює, що ОСОБА_1 має право подати відповідний позов на загальних підставах.
Керуючись ст.ст. 294, 367, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 квітня 2025 року скасувати, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай