Справа № 607/21590/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/289/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
31 жовтня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали кримінального провадження №11-сс/817/289/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2025 року про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2025 року у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 та поручителя ОСОБА_9 про передачу підозрюваного ОСОБА_7 на особисту поруку відмовлено. Задоволено клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оброни Західного регіону ОСОБА_11 , застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 13.12.2025, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, у виді особистої поруки або застави.
Посилається на те, що під час розгляду клопотання про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було порушено його конституційне право на захист, оскільки захисника було допущено до участі у справі безпосередньо перед судовим засіданням 16.10.2025 року, в зв'язку з чим ні підозрюваний, ні його захисник не мали можливості належним чином підготуватися до судового розгляду, сформувати правову позицію, зібрати необхідні докази та повноцінно реалізувати право на захист.
Вказує на те, що під час досудового розслідування органом слідства були проведені процесуальні дії (обшук, допит, вручення підозри) без участі захисника, що також є порушенням права на захист підозрюваного, передбаченого ст. 59 Конституції України та ст. 20 КПК України, який не володіючи спеціальними знаннями в галузі права, не міг самостійно оцінити правові наслідки таких дій і захистити свої інтереси.
Зазначає, що ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування, на який посилається слідчий суддя, є безпідставним, оскільки підозрюваний є діючим військовослужбовцем за контрактом, має статус військовозобов'язаного, а тому фізично не може перетнути державний кордон України через встановлений воєнний режим та обмеження виїзду, а наявність закордонного паспорта не можна розцінювати як доказ наміру ухилятися від слідства чи суду.
Висновок слідчого судді про можливість впливу ОСОБА_7 на свідків чи потерпілих вважає необгрунтованим оскільки він не підтверджується жодними доказами та спростовується тим, що місцем його служби є м. Ізюм Харківської області, а відрядження до м. Тернопіль має обмежений строк - до 31.10.2025 року, що унеможливлює будь-який контакт із потерпілими чи свідками.
Вважає, що ризик знищення або спотворення доказів також прокурором не доведено, оскільки орган досудового розслідування вже провів усі необхідні обшуки, вилучив документи та речі, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, тому підозрюваний об'єктивно не може вплинути на результати розслідування.
Обґрунтовує вимоги тим, що підозрюваний є військовослужбовцем, який має численні державні нагороди - зокрема «Хрест хоробрих», медалі «Лицарський хрест», «За поранення», «Залізний хрест» та характеризується виключно позитивно за місцем служби, має сім'ю, малолітню доньку, дружину, батьків і міцні соціальні зв'язки, що свідчить про відсутність наміру ухилятися від слідства, а також про його високі моральні якості.
Посилається на те, що поручитель ОСОБА_9 , молодший лейтенант, начальник зв'язку штабу батальйону матеріального забезпечення ВОС-1210003, є особою, яка заслуговує на особливу повагу та довіру, що підтверджується наданими документами й характеристиками, а тому просить задовольнити заяву поручителя про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.
Вважає, що тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 злочину не може бути самостійною підставою для застосування до нього найсуворішого виду запобіжного заходу, а виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків за наявності міцних соціальних зв'язків, його позитивної характеристики та статусу військовослужбовця зможе забезпечити застосування до нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки .
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу з мотивів у ній викладених та прокурора, який щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.
Як вбачається з клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів, групою слідчих СВ Тернопільського районного управління поліції та СУ Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025211040001668 від 05.10.2025 з правовою кваліфікацією за ч.4 ст. 187, ч.2 ст.146, ч.1 ст.289, ч.2 ст.127 КК України.
15.10.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.146 КК України, тобто незаконному позбавлення волі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, 17.10.2025 йому повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України розбої, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, вчиненому в умовах воєнного стану.
У скоєнні вказаних злочинів він підозрюється за наступних обставин:
07.10.2025, близько 09:00 год., у ОСОБА_12 , виник умисел на здійснення незаконної діяльність, що полягала у незаконному позбавлені волі та викраденні людини, а саме планував викрадати осіб, які переховуються від мобілізації на території України, з метою власного збагачення, шляхом одержання грошових коштів за їх звільнення або уникнення передачі до правоохоронних органів.
Незаконне позбавлення волі або викрадення людей є одним із найбільш серйозних порушень прав людини, яке порушує їх основні конституційні та міжнародні гарантії.
Згідно ст. 3 Конституції України зазначається, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека є найвищими соціальними цінностями". Ці положення відображені і в Європейській конвенції з прав людини, яка гарантує право на життя, недоторканність особистого життя та свободу.
Крім цього, відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" кожна людина має право на свободу пересування, під якою розуміється право вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Так, ОСОБА_12 , будучи обізнаним про встановлені чинним законодавством права свободи людини (ст. 29 Конституції України), 07.10.2025, з корисливих мотивів прийняв рішення про здійснення незаконної діяльності, що полягала у незаконному позбавлені волі та викраденні людини, які переховуються від мобілізації на території України, з метою власного збагачення, шляхом одержання грошових коштів за їх звільнення або уникнення передачі до правоохоронних органів.
ОСОБА_12 усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел він не в змозі, діючи з корисливих мотивів, точного часу досудовим розслідування не встановлено, але не пізніше 07.10.2025, розуміючи те, що самостійно вчинити дану кримінальну правопорушення не зможе, маючи на меті отримання незаконних прибутків від злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним позбавленням волі та викраденні людини вирішив залучити ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , яким повідомив про свої злочинні наміри та довів до відома деталі злочинного плану, з метою залучення для вчинення кримінальних правопорушень.
Бажаючи отримувати власну матеріальну вигоду, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 прийняли пропозицію ОСОБА_12 та надали свою добровільну згоду на вчинення кримінального правопорушення.
Так, 07.10.2025, близько 09:00 год., ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 перебуваючи неподалік кафе «Генделик», що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 24Б, в с.Верхній Вербіж, Коломийського району, Івано-Франківської області виник злочинний умисел спрямований на незаконне позбавлення волі ОСОБА_16 .
Реалізуючи свій злочинний умисел 07.10.2025, близько 09:00 год., у ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 з метою спрямованою на незаконне позбавлення волі ОСОБА_17 проти волі останнього, перебуваючи неподалік кафе «Генделик», що знаходиться за адресою: вул.Шевченка, 24Б, в с. Верхній Вербіж, Коломийського району, Івано-Франківської області незаконно позбавили його волі, а саме силоміць, проти волі, затягнули останнього до на автомобілі марки «Volkswagen » моделі «Transporter», білого кольору із номером кузова НОМЕР_1 , позбавивши таким чином ОСОБА_17 змоги вільно залишити вказане місце, тримаючи його в цих в умовах обмеженого простору та завдавши фізичних страждань потерпілому до 14:40 год. 07.10.2025.
Окрім цього, 24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Згодом Указами Президента України ОСОБА_18 строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та на даний момент скасований не був.
10.10.2025 близько 22:00 год., ОСОБА_7 , спільно із іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, перебуваючи на території залізничного вокзалу, що знаходиться на Майдані привокзальному, 1 у м. Тернопіль, підійшов до ОСОБА_19 та в ході спілкування із останнім, діючи за попередньою змовою групою осіб, один із яких, з метою спричинення фізичного болю, застосував до ОСОБА_19 газовий балончик, розпиливши сльозогінну речовину в обличчя, чим після чого застосувавши силу, помістили у транспортний засіб марки «Volkswagen T4» темно-зеленого кольору на іноземній реєстрації, де у нього виник злочинний умисел спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров'я особи.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 10.10.2025 близько 22:00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи в автомобілі «Volkswagen T4» темно-зеленого скориставшись тим, що ОСОБА_19 не зможе припинити його злочинні дії, оскільки потерпілий перебував у безпорадному стані, через, те, що руки його тримали, позбавивши його тим самим можливості чинити опір умисно, відкрито, з корисливих мотивів із правої кишені куртки в яку був одягнений потерпілий викрав мобільний телефон Redmi A3 вартістю 1000 гривень, та наплічну сумку, що знаходилася на грудях та яка для потерпілого матеріальної цінності не становить, в якій знаходилися ключі, паспорт та військовий квиток на ім'я ОСОБА_19 , грошові кошти в сумі 2000 гривень та 50 євро, що згідно курсу НБУ становить 2410,26 гривень.
У подальшому, з викраденим майном ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд, у результаті чого своїми умисним злочинними діями спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_19 на загальну суму 5410,26 гривень.
15 жовтня 2025 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст.177 КПК України.
Перевіряючи висновок щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, колегія суддів погоджується з слідчим суддею, оскільки він виходив з даних, які містяться у: протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 07.10.2025; протоколі огляду місця події від 07.10.2025; протоколі допиту потерпілого ОСОБА_16 від 14.10.2025; протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.10.2025; протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.10.2025; протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.10.2025; протоколі огляду відеозапису від 14.10.2025; протоколі огляду відеозапису від 14.10.2025; протоколі огляду відеозапису від 14.10.2025; протоколі відібрання заяви про кримінальне правопорушення від 14.10.2025; протоколі допиту потерпілого ОСОБА_19 від 14.10.2025; протоколі додаткового допиту ОСОБА_19 від 16.10.2025; протоколі пред'явлення для впізнання особи за фотознімками від 16.10.2025; протоколі огляду від 16.10.2025; протоколі огляду від 16.10.2025; протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.10.2025.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Аналіз матеріалів кримінального провадження та безпосередньо оскаржуваного апелянтом рішення місцевого суду, дає підстави колегії суддів для висновку, що на даній стадії кримінального провадження при вирішенні питання про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу, стандарт доказування «обґрунтована підозра» дотримано як слідчим, який звернувся до суду з відповідним клопотання, так і слідчим суддею, при прийнятті рішення.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої йому підозри колегія суддів вважає правильними, оскільки вони підтверджуються доданими до клопотання органу досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Окрім того, слідчим суддею вірно визнано доведеними існування ризиків того що підозрюваний ОСОБА_7 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду оскільки усвідомлює міру покарання, яка визначена за особливо тяжкий злочин у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, та незаконного впливати на свідків і потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх анкетні дані, а тому він як особисто так і через третіх осіб може незаконно впливати на них з метою дачі неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ним від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати з огляду на те, що протоколи їх допиту на досудовому слідстві не можуть братись до уваги в якості доказів у випадку направлення до суду обвинувального акту та необхідності допиту вказаних осіб у суді безпосередньо.
Слідча суддя також врахувала обставини, визначені ст. 178 КПК України, а саме: вік підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, те, що він є військовослужбовцем, учасником бойових дій, наявність бойових нагород, стан здоров'я, перебування на його утриманні малолітньої дитини, однак, визнала їх недостатніми для запобігання настанню існуючих ризиків.
Також слідча суддя з урахуванням того що ОСОБА_7 підозрюється у насильницького злочину вірно не визначила розмір застави, що відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України є її правом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного, оскільки прокурор в повному обсязі довів обставини, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що обумовлені суспільною необхідністю, є пропорційними та обґрунтованими щодо обмеження конституційних прав і свобод підозрюваного.
Перевіряючи доводи захисника щодо відсутності ризиків, визначених п.п.1,3, ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів виходить з того що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слід дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у рішенні ЄСПЛ “Пунцельт проти Чехії» справа № 31315/96 від 25 квітня 2020 йдеться про те, що при прийнятті рішення про тримання особи під вартою суд визнав достатнім мотивуванням загрозу призначення заявникові відносно суворого покарання.
Окрім того, апеляційний суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Також колегія суддів приймає до уваги, що згідно практики ЄСПЛ, хоча тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тому, мотиви наведені в ухвалі слідчого судді щодо тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винним у вчиненні злочину, як однієї з підстав продовження строку запобіжного заходу, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
А недокументування впливу ОСОБА_7 на свідків та потерпілого чи свідків на момент розгляду клопотання не виключає його можливості у подальшому. Характер вчинених кримінальних правопорушень - розбій, напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров'я особи вчинений в умовах воєнного стану та незаконне позбавлення волі, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань - свідчить про можливість тиску на потерпілих з метою уникнення відповідальності або спотворення доказової бази. З огляду на це, ризик впливу на потерпілих є актуальним і не може бути усунутий жодним із пом'якшуючих запобіжних заходів.
Перевіряючи твердження апелянта про проведення окремих слідчих дій з підозрюваним за відсутності захисника та порушення таким чином його права на захист колегія суддів виходить з того, що на стадії досудового розслідування визнання доказів недопустимими може мати місце лише у випадку їх явної очевидної недопустимості, порушення збирання яких не може бути спростоване іншими матеріалами, тому вважає що на цьому етапі кримінального провадження вони є передчасними.
Перевіряючи доводи захисника про те що про участь підозрюваного у бойових діях як військовослужбовця за контрактом та наявність у нього міцних соціальних зв'язків дає підстави для застосування до нього менш суворого запобіжного заходу колегія суддів виходить з того що при визначенні пропорційності втручання у права підозрюваного враховується рівень обгрунтованості підозри та наявність значного суспільного інтересу у цьому провадженні, що виправдовує більш суворе втручання в права людини та їх обмеження, надані із клопотанням матеріали доводять наявність правових підстав для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
Посилання захисника напорушення права на захист підозрюваного у зв'язку з призначенням йому захисника безпосередньо перед судовим засіданням колегія суддів відхиляє оскільки наведене не призвело до звуження чи обмеження процесуальних прав ОСОБА_7 при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, оскільки захисник разом з обвинуваченим брав участь у відкритому судовому засіданні, де в умовах змагального процесу з дотриманням визначеного КПК порядку проведення судового засідання було прийняте оскаржуване рішення слідчого судді, матеріали кримінального провадження не містять даних, які б підтверджували неможливість реалізації підозрюваним свого права на правничу допомогу чи відсутність можливості узгодження позиції із захисником. Із протоколу судового засідання вбачається, що захисник брав участь у розгляді клопотання, висловлював заперечення та позицію підозрюваного, що свідчить про належне забезпечення права на захист відповідно до вимог ст. 20, 48 КПК України.
Сторона захисту подала до суду апеляційної інстанції клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, поручителем у якому просить визначити ОСОБА_9 - молодшого лейтенанта, начальника зв'язку штабу батальйону матеріального забезпечення ВОС-1210003.
Як вбачається з ч. 2 ст. 180 КПК України, особиста порука може бути застосована лише за наявності осіб, які заслуговують на особисту довіру та здатні забезпечити виконання покладених на них обов'язків щодо поведінки підозрюваного. Наявність одного поручителя може бути визнана достатньою лише у випадку, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
Поручителя ОСОБА_9 у заяві підтвердив готовність взяти на себе обов'язки, передбачені законом. Водночас, стороною захисту не було надано достатніх документів чи інших доказів, які б свідчили, що ОСОБА_9 є особою, яка заслуговує на особисту довіру, має належний авторитет та може забезпечити належне виконання обов'язків поручителя. Також відсутні дані, які б підтверджували спроможність ОСОБА_9 реально впливати на поведінку підозрюваного ОСОБА_7 з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків.
А тому враховуючи обґрунтовану підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, колегія суддів вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти наявним ризикам оскільки якщо ОСОБА_7 перебуваючи під особистою порукою порушить зобов'язання (не з'явиться на виклик, спробує втекти) за відсутності реальних важелів впливу на підозрюваного, - постраждає фінансово лише поручитель, і то в доволі обмежено оскільки закон передбачає накладення на поручителя штрафу максимум від 20 до 50 прожиткових мінімумів. Така незначна матеріальна відповідальність у випадку підозри особи у скоєнні особливо тяжкого злочину не зможе узабезпечити настання існуючих ризиків та свідчити про дієвість застосування особистої поруки в резонансному кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те що у задоволенні клопотання захисника та поручителя ОСОБА_9 про взяття підорюваного ОСОБА_7 на особисту поруку слід відмовити.
Отже, ухвалу слідчого судді щодо підозрюваного ОСОБА_7 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу, подану його захисником - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 жовтня 2025 року про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді