Справа № 461/6480/25 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І. Р.
Провадження № 33/811/1324/25 Доповідач: Белена А. В.
27 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.,
з участю прокурора Яреми О.Б.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
адвоката-захисника Юхименко Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за апеляційною скаргою захисника - адвоката Юхименко Р.І. на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 18 серпня 2025 року,
Постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 18 серпня 2025 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
Згідно з постановою ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона, будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), несвоєчасно без поважних причин подала до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), щорічну декларацію особи уповноваженої на виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік (далі - щорічна декларація). ОСОБА_1 зобов'язана була подати щорічну декларацію за 2022 рік, не пізніше 31.01.2024, тобто до 00 годин 00 хвилин 01.02.2024. Згідно з відомостями з Реєстру, щорічну декларацію за 2022 рік, ОСОБА_1 подала 08.02.2024 о 12:02 (унікальний ідентифікатор декларації - 70e56c5d-fbc8- 4c38-b0fb-acf6dcd69658), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На постанову судді захисник Юхименко Р.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати і закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 самостійно займається вихованням трьох дітей, оскільки з батьком дітей розлучилася ще у 2017 році.
Зазначає, що 29.01.2024 син ОСОБА_2 , 2012 року народження та син ОСОБА_3 , 2018 року народження сильно захворіли, та впродовж періоду захворювання ОСОБА_1 часто водила дітей на обстеження до лікарів в консультативну поліклініку до лікарів.
Вказує, що у зв'язку з пережитим стресом, викликаним захворюванням дітей, а також, на фоні відключень електроенергії у цей період, несвоєчасно подала декларацію. Зауважує, що декларація була подана одразу як діти почали одужувати.
На думку вищевказане є поважною причиною несвоєчасного подання декларації.
Звертає увагу, що ці ж причини ОСОБА_1 зазначила у поясненнях від 28.07.2025, проте такі не були враховані суддею. Вважає неправильними мотиви судді про те, що ОСОБА_1 мала достатньо часу на подання декларації, адже період декларування тривав з 12.10.2023 по 31.01.2024, адже законом не заборонено підготовку та подання декларації в останні дні визначеного законом строку, а ОСОБА_1 не могла наперед передбачити, що діти захворіють саме в цей період.
Наголошує на відсутності в діянні ОСОБА_1 суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Окрім цього, захисник звертає увагу на те, що НАЗК ще у лютому 2024 року виявило факти несвоєчасного подання щорічних декларацій працівниками Головного управління Держспоживслужби у Львівській області, у якому на посаді заступника начальника Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства з 21.11.2022 працює ОСОБА_1 .
Вказує, що на її адвокатський запит НАЗК надіслало копію повідомлення № 23 від 12.02.2023, яке було зареєстровано в НАЗК за № 157176/0/06-24 від 03.12.2024, а отже НАЗК надіслало копію повідомлення № 23 від 12.02.2023, яке було зареєстровано в НАЗК за № 157176/0/06-24 від 03.12.2024, а отже 03 грудня 2024 року НАЗК виявило факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 .
З врахуванням цього, вважає, що ОСОБА_1 могла бути притягнута до адміністративної відповідальності не пізніше 03 червня 2025 року в силу вимог ч. 4 ст. 38 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Юхименко Р.І. на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора Яреми О.Б., яка просить залишити апеляційну скаргу захисника без задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на несвоєчасне подання без поважних причин декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, обов'язковим елементом його об'єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне несвоєчасне подання без поважних причин декларації, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов'язані довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на несвоєчасне подання без поважних причин декларації.
Крім того, згідно з п. 2 роз'яснень Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» вих. №223-943/0/4-17 від 22.05.2017, суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Також, на умисну форму вини, і наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов'язкові ознаки корупційного правопорушення звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06.10.2010 (справа №1-27/2010).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника начальника Управління Держпродспоживслужби у Львівській області - начальника відділу організації розслідування спалахів Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства, являючись суб'єктом декларування відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції», суб'єктом згідно Примітки ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасно 08.02.2024, без поважних причин, подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією.
Відповідно до Закону України від 08.07.2022 № 2381-IX «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану», який набрав чинності 03.08.2022, суб'єкт декларування зобов'язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кінцевий строк подання якої припадає на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», протягом дев'яноста календарних днів з дня його припинення чи скасування.
Законом України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12 жовтня 2023, відновлено декларування у порядку та строки, визначені ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
На виконання вищезазначених вимог законодавства ОСОБА_1 зобов'язана була подати щорічну декларацію за 2022 рік, не пізніше 31.01.2024, тобто до 00 годин 00 хвилин 01.02.2024, проте всупереч вимогам Закону остання подала декларацію лише 08.02.2024 о 12:02 год, що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Для кваліфікації діяння за частиною першою статті 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання Декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом та неповажності причин своєчасного неподання.
Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно Декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в Декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.
У той же час, переліку поважних причин у розумінні ч. 1 ст. 172-6 КУпАП законом не встановлено. Отже, поважність несвоєчасного подання декларацій у кожному окремому випадку має визначатись залежно від конкретних обставин кожної справи.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності поважних причин для своєчасного подання ОСОБА_1 декларації.
Так, відповідно до наданих письмових пояснень ОСОБА_1 зазначила, що подати декларацію вона планувала у кінці січня 2024 року, у зв'язку з цим, 22.01.2024 вона взяла додаткову оплачувану відпустку до 10.02.2024, проте через те, що її діти захворіли на ГРВІ, не змогла подати декларації вчасно, оскільки займалася їх лікуванням.
Апеляційний суд погоджується з твердженням судді першої інстанції про те, що зазначені обставини не можуть бути визнані як поважні причини несвоєчасного подання декларації, оскільки період декларування тривав з 12.10.2023 по 31.01.2024 року, що надавало достатньо часу для подання декларацій, які не були подані у 2022-2023 роках.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не вперше подавала декларацію, а відтак повинна була усвідомлювати ризики подачі декларації в останній дні граничних строків.
У цьому ж аспекті безпідставним є твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не усвідомлювала суспільно-небезпечного або шкідливого характеру свого діяння.
На думку апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого правопорушення за вказаних в оскаржуваному судовому рішенні обставин підтверджується дослідженими у суді першої інстанції доказами, які у своїй сукупності є достатніми, допустимими, узгодженими між собою, зібрані у встановленому порядку і досліджені судом першої інстанції з дотриманням принципів повноти, всебічності та об'єктивності судового розгляду, яким надана належна правова оцінка.
Щодо строків накладення адміністративного стягнення щодо особи за вчинене правопорушення, передбачені ст. 38 КУпАП, на закінченні яких наполягає сторона захисту, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Відповідно, 08.02.2024 є днем вчинення правопорушення. І лише з цього часу, уповноважена на складення адміністративного протоколу особа органу Національної поліції (відповідно до статті 255 КУпАП), після надходження повідомлення, розпочинає перевірку та збір доказів у справі про адміністративне правопорушення (відповідно до статті 251 КУпАП), результати якої завершуються складенням адміністративного протоколу, а відтак, 01.08.2025 - день складення такого є днем виявлення правопорушення.
Вказане узгоджується з позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду висловленій в листі №701/0/158-21 від 21.09.2021 щодо дати виявлення правопорушення, де зазначено, що висновок про виявлення правопорушення, пов 'язаного з корупцією, а саме сукупності його об'єктивних та суб'єктивних ознак, особа, яка уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. Початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрано, проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. У даному випадку днем виявлення вчиненого адміністративного правопорушення слід вважати дату складення протоколів.
При цьому, на думку суду апеляційної інстанції, дата отримання НАЗК повідомлення про факт несвоєчасного подання щорічної декларації, не може бути датою виявлення правопорушення, оскільки отримані відомості підлягають перевірці, а датою виявлення правопорушення може бути лише день, коли було встановлено всі ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Датою виявлення правопорушення е дата складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, 01.08.2025, оскільки лише на момент складання протоколу були зібрані всі необхідні докази, що в сукупності свідчать про всі ознаки правопорушення.
Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення апеляційний суд враховує, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Водночас, накладаючи на ОСОБА_1 стягнення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, суддя суду першої інстанції не в повній мірі урахував дані особи-порушниці, яка вперше притягується до адміністративної відповідальності, розлучена та сама виховує трьох неповнолітніх дітей, характер та обставини правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, хоч із запізненням 7 днів, така подала декларацію, відсутність реально заподіяної істотної шкоди суспільним чи державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, які охороняються законом, перше місце праці особи, що на думку апеляційного суду, суттєво знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого та, як наслідок, призводить до малозначності діяння.
За змістом ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень, окрім як до тих, що визначенні в примітці до ст. 22 КУпАП (Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п'ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу).
Тобто законодавець не ввів заборону на застосування ст. 22 КУпАП у справах, передбачених ст. 172-6 КУпАП.
Оцінюючи в сукупності дії, наслідки та ставлення ОСОБА_1 до вказаних дій, відсутності суспільної шкоди його діяння, з урахуванням даних про особу ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає можливим застосувати до неї положення ст. 22 КУпАП та звільнити останню від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, й можливістю обмежитися усним зауваженням.
На переконання апеляційного суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Виходячи з вищенаведеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами ст. 284 КУпАП орган (посадова особа) у справі про адміністративне правопорушення виносить постанову про закриття справи при оголошенні усного зауваження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Юхименко Руслани Іванівни задоволити частково.
Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 18 серпня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП скасувати.
Прийняти нову постанову, якою на підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за малозначністю та оголосити їй усне зауваження.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА