Справа № 465/798/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/764/25 Доповідач: ОСОБА_2
28 жовтня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції з ДУ «Львівська УВП №19», кримінальне провадження №12025141370000001 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника-адвоката ОСОБА_7 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 12.06.2025 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кишинів Республіки Молдова, без громадянства, без визначеного місця реєстрації та постійного місця проживання, раніше судимого,
обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст. 186 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
встановила:
Захисник обвинуваченого та обвинувачений подали апеляційні скарги на вирок Франківського районного суду м. Львова від 12.06.2025, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України та із застосуванням ч.3 ст. 68 КК України призначено покарання у вигляді 6 років 8 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання за даним вироком рахується з 31.12.2024 року, тобто з часу фактичного затримання ОСОБА_6 , в порядку ст. 208 КПК України.
До набрання вироку законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишено без змін, а після вважається скасованим.
Судові витрати у вигляді вартості проведеної судової експертизи в кримінальному провадженні в розмірі 1686 грн. 24 коп. буде стягнуто із засудженого ОСОБА_6 в рахунок держави.
Вирішено питання з речовим доказом в порядку ст. 100 КПК України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 виправдати у зв'язку з недоведеністю вини.
Звільнити ОСОБА_6 з-під варти в залі суду апеляційної інстанції.
Дослідити повторно в ході судового розгляду судом апеляційної інстанції письмові докази досліджені судом першої інстанції та дати їм правову оцінку відповідно до вимог ст.ст. 86, 89 КПК України.
Допитати повторно свідків, які не одноразово змінювали покази в судовому засіданні.
З даним вироком суду її довіритель ОСОБА_6 повністю не згідний. Вважаємо, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини її підзахисного, ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст.186 КК України.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні заперечив повністю, та в суді пояснив, що не вчиняв жодного викрадення ланцюжка у потерпілого ОСОБА_9 , та жодного умислу на вчинення крадіжки у нього не було. Як потерпілий так і обвинувачений у судовому засіданні пояснили, що через невдоволеність людей, та шарпанину між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , які перебували у маршрутному таксі уже біля водія, вони покинули маршрутне таксі. Жоден із пасажирів та водій транспортного таксі не повідомили суду, що у руках у ОСОБА_6 бачили ланцюжок.
Апелянт звертає увагу на те, що в одному із останніх засідань було з'ясовано що на золотому ланцюжку був хрестик, якого не було виявлено під час огляду місця події, на що потерпілий пояснив, що працівники поліції сказали, щоб ОСОБА_9 забрав даний хрестик собі.
Ніхто із свідків допитаних у судовому засіданні не підтвердив той факт, що ОСОБА_6 якимось чином зривав ланцюжок із шиї ОСОБА_9 , не бачили вони у руках ОСОБА_10 згаданого ланцюжка, та сам потерпілий також вказував, що ланцюжка у Думініки не бачив, а тим паче хрестика. Апелянт наполягає, що стороною обвинувачення не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину, зокрема: покази свідків, які були б очевидцями злочину і дали б свідчення про те, що обвинувачений зривав ланцюжок із потерпілого.
Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Вважає, що по справі були сфальсифіковані докази під час досудового розслідування.
Апелянт покликається, що старшим слідчим були допущені суттєві порушення. Зокрема потерпілий ОСОБА_9 отримав назад, на своє прохання, золотий хрестик, який був частиною речового доказу, тобто до офіційного огляду місця події з відеофіксацією. У протоколі огляду місця події цей факт зовсім не зафіксовано і лише в судових дебатах це було виявлено, що підтверджується фіксацією судового засідання. Все це свідчить про фальсифікацію та маніпуляцію доказами по справі.
Апелянт зазначає, що хрестик не був включений до речових доказів, а потерпілий відніс ланцюжок, який віддали йому на зберігання, до ювеліра на ремонт, тобто змінив його стан, що повністю нівелює можливість подальшого об'єктивного дослідження даного речового доказу в судовому засіданні та проведення дактилоскопічної експертизи на відповідність. Не було проведено по справі молекулярно-генетичної експертизи (ДНК), яка б могла підтвердити чи спростувати його, ОСОБА_10 , причетність до злочину.
Апелянт вважає, що було порушено його права, під час затримання 31.12.2024, на зупинці громадського транспорту. Після встановлення його особи він був прикутий наручниками до зупинки, де перебував протягом 4 годин на холоді та морозі, до моменту прибуття його захисника. Вважає, що зазнав нелюдського, жорстокого поводження по відношенню до нього, що є грубим порушенням його прав людини. Зазначеному суддя в суді першої інстанції не надав належної оцінки і це свідчить про фальсифікацію справи, що є недопустимим.
Апелянт наголошує, що між ним та потерпілим був спонтанний побутовий конфлікт, який не мав ознак корисливого мотиву чи злочинного наміру.
Судом першої інстанції зазначено у вироку що згідно з проголошеним в судовому засіданні обвинувальним актом, ОСОБА_11 , будучи раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих кримінальних правопорушень проти власності, судимість за які, в силу вимог ст. 89 КК України не знята та не погашена у встановленому законом порядку, звільнившись із місць позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став.
Так, ОСОБА_6 усвідомлюючи, що в Україні діє воєнний стан введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» за №64/2022 від 24.02.2022 р., дія якого, в подальшому, неодноразово продовжувалася, знову вчинив корисливий злочин.
ОСОБА_11 обвинувачується в тому, що 31.12.2024 р. близько 19 год. 40 хв., тобто під час дії воєнного стану в Україні, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи в салоні маршрутного таксі №10, що здійснило зупинку, на зупинці громадського транспорту, неподалік будинку № 4 по вул. Кульпарківській в м. Львові, відкрито, шляхом ривка, правою рукою зірвав із шиї потерпілого ОСОБА_9 ланцюжок, виготовлений із сплаву на основі золота 585 проби, масою 19,67 грам, ринковою вартістю 72698 (сімдесят дві тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн. 33 коп. та, покинувши салон вище вказаного маршрутного таксі, почав втікати. У цей же ж час, потерпілий ОСОБА_9 вибіг з маршрутного таксі вслід за ОСОБА_11 та зупинив його неподалік від вказаної зупинки громадського транспорту. За змістом обвинувального акту, ОСОБА_11 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Дані дії обвинуваченого ОСОБА_11 органами досудового розслідування, прокурором - процесуальним керівником та прокурором у кримінальному провадженні кваліфіковані, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який просив частково задовольнити апеляційну скаргу захисника та повністю задовольнити апеляційні вимоги обвинуваченого, думку захисника - адвоката ОСОБА_7 , яка погодилася з доводами обвинуваченого та просила с4керувати матеріали кримінального провадження на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, тим самим частково задовольнити її апеляційну скаргу та повністю задовольнити апеляційні вимоги обвинуваченого, думку обвинуваченого ОСОБА_6 , який просив задовольнити його та захисника апеляційні скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Положення ст. 2 КПК визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовий розгляд кримінального провадження відбувається у порядку, передбаченому статтями 318-380 КПК України.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У вироку суду першої інстанції суддя зазначив, те що що згідно з проголошеним в судовому засіданні обвинувальним актом, ОСОБА_11 , будучи раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих кримінальних правопорушень проти власності, судимість за які, в силу вимог ст. 89 КК України не знята та не погашена у встановленому законом порядку, звільнившись із місць позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став.
Так, ОСОБА_6 усвідомлюючи, що в Україні діє воєнний стан введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» за №64/2022 від 24.02.2022 р., дія якого, в подальшому, неодноразово продовжувалася, знову вчинив корисливий злочин.
ОСОБА_11 обвинувачується в тому, що 31.12.2024 р. близько 19 год. 40 хв., тобто під час дії воєнного стану в Україні, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи в салоні маршрутного таксі №10, що здійснило зупинку, на зупинці громадського транспорту, неподалік будинку № 4 по вул. Кульпарківській в м. Львові, відкрито, шляхом ривка, правою рукою зірвав із шиї потерпілого ОСОБА_9 ланцюжок, виготовлений із сплаву на основі золота 585 проби, масою 19,67 грам, ринковою вартістю 72698 (сімдесят дві тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн. 33 коп. та, покинувши салон вище вказаного маршрутного таксі, почав втікати. У цей же ж час, потерпілий ОСОБА_9 вибіг з маршрутного таксі вслід за ОСОБА_11 та зупинив його неподалік від вказаної зупинки громадського транспорту. За змістом обвинувального акту, ОСОБА_11 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення за ч.2 ст.15, ч.4 ст. 186 КК України, не в повній мірі відповідає фактичним обставинам справи.
Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
На думку колегії суддів, зазначені вимоги судом першої інстанції не було виконано в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції не досліджує в повній мірі вимоги апеляційної скарги та не приймає рішення по питанню призначення покарання, як це просить захисник, оскільки колегіє суддів виявлено невідповідність вироку вимогам КПК України.
Згідно з п.3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставинами, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, зокрема, у разі якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Фабула мотивувальної частини вироку не відповідає вимогам КПК України, так, як там зазначено на початку те, що встановлено досудовим слідством, а не те, що доведено судом першої інстанції під час судового розгляду.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п.2 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається:
- формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення;
- статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений;
- докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів;
- мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд та інше.
Враховуючи зазначене вище, приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає до часткового задоволення, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стаді підготовчого судового засідання. Під час розгляду справи по суті необхідно повно та всебічно дослідити докази у кримінальному провадженні в їх сукупності з врахуванням доводів зазначених в апеляційних скаргах, перевірити правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 та у разі визнання винним, обґрунтувати призначене покарання, тобто постановити законне та мотивоване рішення по справі, що відповідає положенням ст.370 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 410, 412, 419, 424 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Вирок Франківського районного суду м. Львова від 12.06.2025 яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст. 186 КК України - скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін до проведення підготовчого судового засідання, але не більше 60 днів, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19».
Ухвала остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: